ПРИЯТНЫЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
прия́тний «сприятливий; люб’язний, милий, привітний Г; приємний Нед»
запозичення з церковнослов’янської мови;
цсл. приѩтьнъ «прийнятний, приємний» є похідним від приѩтъ «прийнятний», пов’язаного з дієсловом приѩти «прийняти», утвореним за допомогою префікса при- «при-» від ѩти «узяти»;
р. прия́тный «приємний; (ст.) прийнятний», др. приятьныи «прийнятний; приємний», болг. прия́тен «приємний», м. приjатен, схв. при̏jа̄тан, слн. prijéten «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
прия́тно
«люб’язно, мило, привітно; пристойно»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прия́тен «приємний» | болгарська |
| приятьныи «прийнятний; приємний» | давньоруська |
| приjатен | македонська |
| прия́тный «приємний; (ст.) прийнятний» | російська |
| тан | сербохорватська |
| prijéten «тс.» | словенська |
| приѩтьнъ «прийнятний, приємний» | церковнослов’янська |
| приѩтъ «прийнятний» | ? |
| приѩти «прийняти» | ? |
| при- «при-» | ? |
| ѩти «узяти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України