ПРИЩ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. pryščь (‹*pryskjь), пов’язане з pryskati «прискати» (спочатку як назва нариву, тобто того, що може приснути, або за подібністю прищів, пухирів, що з’являються здебільшого на гарячому хворому тілі, до бульбашок на поверхні води під час кипіння);

виведення безпосередньо від прис(о)к «жар» (Потебня Из зап. III 47) менш переконливе семантично, хоча й не заперечує кінцевий зв’язок з при́скати;

р. прыщ «прищ», бр. прышч «тс.», др. прыщь «нарив», п. pryszcz «прищ», [pryszczel] «тс.», ч. pryskýř «пухир», [prýšč] (бот.) «молочай, Euphorbia L. (рослина, сік якої застосовується проти прищів та бородавок)», слц. prýšt’ «прищ», вл. pryskel «мозоля, ствердіння шкіри», нл. pšuskel «тс.», болг. при́шка «прищ», при́щя се «прищавію», м. пришт «прищ», схв. при̑шт «чиряк; фурункул», слн. príšč «пухир», цсл. прыѱь «прищ»;

запозичення з польської мови;

п. [pryszcz] «печиво з гречаного борошна, яке гарячим умочають у розтоплене масло», очевидно, утворене від дієслова pryszczeć «тріщати, сичати (на вогні)» (у зв’язку зі смаженням печива на маслі), пов’язаного з pryskać «прискати», якому відповідає укр. при́скати;

назва зумовлена тим, що від цієї отруйної рослини при зриванні її у людей на руках і при поїданні її в роті тварин утворюються нариви, прищі;

похідне утворення від прищ (псл. pryščь, *pryskyrь);

р. лютик-прыщинец «жовтець вогнистий», [прыщене́ц] «тс.», бр. [прышчаўнік, прышчатнік, прышчынец] «тс.», п. [pryskirnik, pryszczenica] «тс.» (з ч. і з укр.), [pryszczyrnik] «очиток їдкий, Sedum acre L.; ломиніс прямий, Clematis recta L.», ч. pryskyřník «жовтець»;

похідне утворення від прищ;

в основі значення дієслова лежить скрите порівняння «надиматися, як прищ (про людину)»;

р. [пры́щиться] «надуватися, надиматися, пнутися, підіймати на собі шерсть, волосся, пір’я»;