ПРИЧИНИТИСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
причи́на «підстава; лихо; хвороба, заподіяна чаклунством; [провина]»
похідне утворення від причини́ти «додати, доробити»;
можливо, калька польського і, далі, чеського відповідників;
р. болг. причи́на, бр. прычы́на, п. przyczyna, ч. рříčіnа, слц. рríčіnа, вл. přіčіna, нл. рśісуnа, м. причина;
Фонетичні та словотвірні варіанти
причи́нець
«людина, що спричинилась до чогось; ініціатор»
причини́тися
«викликати, сприяти»
причи́нний
«божевільний, хворий»
причи́нник
«тс.»
причи́нок
«причина, додаток»
спричи́нитися
«збожеволіти»
спричи́нник
«винуватець; збудник»
спричинува́тіти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прычы́на | білоруська |
| причи́на | болгарська |
| přіčіna | верхньолужицька |
| причина | македонська |
| рśісуnа | нижньолужицька |
| przyczyna | польська |
| причи́на | російська |
| рríčіnа | словацька |
| рříčіnа | чеська |
| причини́ти «додати, доробити» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України