ПРИЧАЇТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
зачаї́ти «затаїти» (подих)
результат контамінації фонетично близьких форм затаї́ти (притаї́ти) і заст. ча́яти «чекати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
причаїти
«притаїти»
причаї́тися
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
затаї́ти (притаї́ти) | ? |
ча́яти «чекати» (заст.) | ? |
ча́яти «чекати, сподіватися»
псл. čajati;
споріднене з дінд. cā́уati «спостерігає; побоюється», cāras «вивідувач»;
іє. *ku̯ē(i̯)-;
далі зіставляється з гр. τετίημαι «сумую», τηρέω «вистежую, вичікую, чатую»;
з семантичних міркувань малопереконливе пов’язання (Vaillant RES 22, 190) з počiti «спочити»;
р. ча́ять «сподіватися», др. чаяти «чаяти, сподіватися; досліджувати», п. czaić się «підстерігати, чатувати», болг. ст. чая́ние «сподівання», схв. ст. ча̏jати «чекати», стсл. чаати «сподіватися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зачаї́ти
зне́чая
«зненацька»
неча́ємий
неча́йний
«несподіваний; безнадійний»
неча́яний
«тс.»
неча́янно
причаї́ти
«притаїти (про почуття, думки тощо)»
ча́йом
«причаївшись»
ча́ющий
«дбайливий; розбитний»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
чая́ние «сподівання» | болгарська |
τετίημαι «сумую» | грецька |
cā́уati «спостерігає; побоюється» | давньоіндійська |
чаяти «чаяти, сподіватися; досліджувати» | давньоруська |
*ku̯ē(i̯)- | індоєвропейська |
czaić się «підстерігати, чатувати» | польська |
čajati | праслов’янська |
ча́ять «сподіватися» | російська |
jати «чекати» | сербохорватська |
чаати «сподіватися» | старослов’янська |
cāras «вивідувач» | ? |
τηρέω «вистежую, вичікую, чатую» | ? |
počiti «спочити» | ? |
чая́ние «сподівання» | ? |
jати «чекати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України