ПРИЧАСТЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
прича́стя
запозичення зі старослов’янської мови;
стсл. причѧстиѥ «причастя; участь, причетність» пов’язане з дієсловом причѧстити сѧ «причаститися; взяти участь», утвореним за допомогою префікса при- «при-» від іменника чѧсть «частина», очевидно, як семантична калька сгр. μετάληψις «причастя; участь», пов’язаного з дієсловом μεταλαμβάνω «беру участь»;
р. болг. прича́стие «причастя; дієприкметник», бр. прыча́сць «причастя», др. причастие «причастя; приєднання; частка; спадщина; дієприкметник», м. причесна «причастя», причест, схв. при́чест «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
прича́сний
«причетний; стосовний до причастя»
прича́сник
«той, хто причащається; [той, хто причащає; учасник; спів під час причастя; дієприкметник Куз]»
прича́ство
«участь»
прича́стен
«спів під час причащання»
причасти́ти
прича́стич
«причастя; дієприкметник»
причаща́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прыча́сць «причастя» | білоруська |
| прича́стие «причастя; дієприкметник» | болгарська |
| причастие «причастя; приєднання; частка; спадщина; дієприкметник» | давньоруська |
| причесна «причастя» | македонська |
| прича́стие «причастя; дієприкметник» | російська |
| при́чест «тс.» | сербохорватська |
| μετάληψις «причастя; участь» | середньогрецька |
| причѧстиѥ «причастя; участь, причетність» | старослов’янська |
| причест | українська |
| сѧ «причаститися; взяти участь» | ? |
| при- «при-» | ? |
| чѧсть «частина» | ? |
| μεταλαμβάνω «беру участь» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України