ПРИТОК — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
текти́
псл. *tekti «текти», споріднене з лит. tekėˊti «текти, бігти», tėkmė˜ «течія, потік», ìš-taka «витік», лтс. tecēt «текти, бігти», дінд. tákti, tákati «поспішає», taktáḥ «який поспішає», ав. tačaiti «біжить, тече», taxti- «витікання», ірл. techim «тікаю, біжу», алб. ndjek «переслідую, жену», гот. þius «слуга», тох. B cake «річка»;
іє. *tek- «бігти»;
р. течь, бр. цячы́, др. тєчи, п. ciec, ч. téci, слц. tiect’, вл. ćec, нл. śac, полаб. tiče, болг. тека́, м. тече, схв. тѐћи, слн. têči, стсл. тешти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́тік
витіка́ти
ві́дтік
затіка́ти
за́тіч
«хвороба горла»
за́то́ка
«бухта; [слизький схил, куди сповзають сани]»
за́токи
«убік, на слизький схил»
затоко́во
«затокоподібно»
зато́чина
«річкова затока»
на́тік
не́теч
«стояча вода»
нете́ча
«стояча вода; [болото; негода Бі]»
нете́чина
«тс.»
о́бтік
«острів, невелика частина землі, тимчасово оточена водою»
обтіка́ти
обтічни́й
обті́чник
(тех.)
оті́к
«гній (з нариву)»
ото́ка
«жир на свинячих кишках»
ото́чини
«тс.»
па́тьо́к
переті́к
перетіка́ти
пере́тічок
«струмок, потік»
перето́ка
«протока»
переточка
«протока, яка влітку висихає»
підте́клий
підтіка́ти
підтьо́к
поті́к
пото́чи́на
«струмок; видолинок»
пото́чний
потьо́к
потьо́к
прито́к
прито́ка
проті́к
протіка́ти
проті́чний
проті́чок
«струмочок»
прото́к
«протік»
прото́ка
прото́чина
прото́чний
ро́зтич
«роздріб»
ро́зтік
«місце роздвоєння основного русла річки; [острів серед річки; канавка, стік для нечистот Нед]»
розтіка́тися
ро́зтіч
«тс.»
ро́зті́чка
«невелика поперечна долина»
розто́ка
розто́ком
«униз нарізно»
розто́чина
«тс.»
розточи́стий
«віялоподібно розширений»
розто́чний
«зайвий; багатий»
(розто́шний)] Нед
розто́ччя
«водорозділ»
сте́клий
стік
стіка́ти
стічни́й
сті́чно
«спритно»
сток
«витік, гирло річки; потік, течія»
сто́ко́ви́й
«стічний СУМ, Куз; [східний Нед]»
стоко́вище
«басейн річки»
текли́на
«рідина»
текли́ця
«зарослий ручай, дуже малий ручай»
те́княва
«теча»
теку́чий
теку́чка
«дрібні, повсякденні справи; [нафта, гас Шейк]»
теч
«теча; рідина»
те́ча
те́чва
«течія»
течея́
«потік»
течи́
«текти»
те́чиво
«рідина»
течі́й
«струмок»
течія́
течки́й
тє́чки
«рукава коло коша в млині, якими іде мука»
тіч
«теча Нед; відстань між цівками (у млині)»
у́ті́к
«гній у нариві Нед; сукровиця»
уто́к
«удар, наступ, атака»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tačaiti «біжить, тече» | авестійська |
| taxti- «витікання» | авестійська |
| ndjek «переслідую, жену» | албанська |
| цячы́ | білоруська |
| тека́ | болгарська |
| ćec | верхньолужицька |
| þius «слуга» | готська |
| tákti | давньоіндійська |
| tákati «поспішає» | давньоіндійська |
| taktáḥ «який поспішає» | давньоіндійська |
| тєчи | давньоруська |
| *tek- «бігти» | індоєвропейська |
| techim «тікаю, біжу» | ірландська |
| tecēt «текти, бігти» | латиська |
| tekėˊti «текти, бігти» | литовська |
| tėkmė˜ «течія, потік» | литовська |
| ìš-taka «витік» | литовська |
| тече | македонська |
| śac | нижньолужицька |
| tiče | полабська |
| ciec | польська |
| *tekti «текти» | праслов’янська |
| течь | російська |
| тѐћи | сербохорватська |
| tiect' | словацька |
| têči | словенська |
| тешти | старослов’янська |
| téci | чеська |
| B cake «річка» | ? |
надточи́ти «доточити, подовжити приєднанням додаткової частини; приєднати для подовження»
псл. -točiti «притикати, приставляти», ітератив tačati (‹ *tōkēti) «тс.», пов’язане чергуванням голосних з tъkati «тикати, ткати»;
пов’язання р. тача́ть із стсл. тачати «котити», ч. tačeti «крутити, катати», п. taczać «тс.» (Фасмер IV 29) помилкове;
р. точи́ть (ст.) «ткати», тача́ть «шити», [то́ча] «тканина», [то́чиво] «тс.», натача́ть «доточити», [надтача́ть] «тс.», притача́ть «пришити», стача́ть «зшити, сточити», бр. надтачы́ць «доточити», прытачы́ць «приточити», растачы́ць «розточити», стачы́ць «сточити», п. przytoczyć «подати, навести, процитувати», ч. přitočiti se «прив’язатися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
доточи́ти
«подовжити приєднанням додаткової частини»
дото́чка
«шматок, приєднуваний для подовження»
на́дтичка
«підтичка (у жіночій сорочці)»
на́дтічка
«тс.»
ната́чка
«шматок шкіри, яким наточують халяву»
на́тічка
«затягнений у постоли ремінь»
наточи́ти
«доточити»
на́тучка
«тс.»
пі́дтичка
підто́ка
«колода у возі, яка з’єднує його передню частину з задньою»
підто́рка
«тс.»
підточи́ти
«наставити, пришити додатково»
приті́чний
«сприятливий, підхожий, зручний»
прито́ка
«пригода, випадок; нагода, привід; підтока у возі Нед; стосунок; зручне місце; глухий завулок»
приточи́ти
«доточити»
прито́шний
«зручний; такий, що личить»
розточи́ти
«розширити вставкою»
сточи́ти
«скріпити, з’єднати; зшити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| надтачы́ць «доточити» | білоруська |
| прытачы́ць «приточити» | білоруська |
| растачы́ць «розточити» | білоруська |
| стачы́ць «сточити» | білоруська |
| taczać «тс.» | польська |
| przytoczyć «подати, навести, процитувати» | польська |
| -točiti «притикати, приставляти» | праслов’янська |
| *tōkēti «тс.» | праслов’янська |
| tъkati «тикати, ткати» | праслов’янська |
| tačati | праслов’янська |
| тача́ть | російська |
| точи́ть «ткати» (ст.) | російська |
| тача́ть «шити» | російська |
| то́ча «тканина» | російська |
| то́чиво «тс.» | російська |
| натача́ть «доточити» | російська |
| надтача́ть «тс.» | російська |
| притача́ть «пришити» | російська |
| стача́ть «зшити, сточити» | російська |
| тачати «котити» | старослов’янська |
| tačeti «крутити, катати» | чеська |
| přitočiti se «прив’язатися» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України