ПРИМІТИВНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
приміти́в «нерозвинуте явище; недосконалий виріб або твір»
запозичення із західноєвропейських мов;
нім. primitív «примітивний», фр. primitіf, англ. primitive «тс.» походять від лат. prīmitīvus «перший (у своєму роді), початковий, первісний», пов’язаного з prīmus «перший»;
р. болг. примити́в, бр. прыміты́ў, п. prymityw, ч. primitiv, слц. primitív, вл. primitіwny «примітивний», м. примити́вен, схв. при̏митӣван, слн. primitíven «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
примітивіза́тор
примітивіза́ція
примітиві́зм
примітивізува́ти
приміти́вний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| primitive «тс.» | англійська |
| прыміты́ў | білоруська |
| примити́в | болгарська |
| primitіwny «примітивний» | верхньолужицька |
| prīmitīvus «перший (у своєму роді), початковий, первісний» | латинська |
| prīmus «перший» | латинська |
| примити́вен | македонська |
| primitív «примітивний» | німецька |
| prymityw | польська |
| примити́в | російська |
| при̏митӣван | сербохорватська |
| primitív | словацька |
| primitíven «тс.» | словенська |
| primitіf | французька |
| primitiv | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України