ПРИМХИ — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, давніше *примъха, утворене з прийменника при та іменника *мъха «іржа на збіжжі, хвороба колоса» (пор. р. [мха] «тс.»), пов’язаного з мъхъ «мох»;

пор. р. [па́мха] «перешкода, лихо, шкода, біда, невдача, халепа, диво, нісенітниця; пошесть», [по́мха] «перешкода, невдача, причина, псування; неврожай з видимої причини, напр., від куколю, головні, іржі тощо»;

розвиток значення *примъха йшов у двох напрямах: «хвороба збіжжя, колоса» → «забобон, забобонна прикмета, певні магічні дії (у зв’язку з тим, що хвороби збіжжя часто вважалися наслідком чаклування)»;

«хвороба збіжжя, колоса» → «хвороба взагалі» → «каприз, вередування хворої людини» → «вередування взагалі» (як семантичну паралель пор. р. [при́вере́д], що первісно, як і [ве́ред], означало «чиряк, болячка», а пізніше також «примха, каприз», звідки привере́дничать «вередувати»);

пов’язання з р. [примститься] «привидітися, приснитися» (Кравчук Белар. лексікал. і этымал. 86) необґрунтоване;

бр. пры́мхі (мн.) «марновірство; марновірні прикмети», п. [prymcha] «дурнувата людина»;