ПРИГОЛОСНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
го́лос
псл. *golsъ, іменникове утворення з суфіксом -sъ (‹*-so-) від основи *gol- «шум, голос», як і в лит. baĨ-sa-s «голос», gar-sa-s «звук, звучання», дінд. bhāṣā «мова», які дехто (Fortunatov AfSlPh 4, 578; KZ 36, 3; Brückner 144) вважає тотожними з псл. *golsъ;
споріднене з ос. γalas «голос», ісл. kall «клич», kalla «кликати, співати», двн. kallōn «багато і голосно розмовляти», ірл. gall (‹*galno-) «славетний», кімр. galw «кликати, закликати», можливо, сюди ж лат. gallus «півень» (Persson Beitr. 852, проти чого Walde – Hofm. I 580), а також непевне лит. galsas «відгомін» (Kuryłowicz Études indo-européennes, 1935, 117; Pokorny 350);
висловлено припущення (Machek ESJČ 166) про віддієслівне походження *golsъ від псл. *golsati, інтенсивної форми з суфіксом s- від основи *gol-;
р. го́лос, бр. го́лас, др. голосъ, п. нл. głos, ч. слц. hlas, вл. hłós, болг. м. глас, схв. глȃс, слн. glás, стсл. гласъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ві́дголос
відголо́сок
голоси́льниця
«та, що голосить»
голоси́на
голоси́стий
голоси́ти
голосі́вка
«голосний звук»
(заст.)
голосі́льник
«той, що голосить»
голосі́льниця
голосли́вий
голосни́й
голосни́к
голосни́ця
«колода в бані гуцульської церкви, що займає вертикальне положення»
голосні́шати
голоснюк
«гавкун»
голосува́ти
голосу́ха
«голосиста жінка»
(?)
голосьба́
«зойки»
зголо́шуватися
на́голос
не́голос
«неприємний звук»
оголо́ска
«оголошення, сповіщення»
оголо́шення
підголо́сник
підголо́сок
по́голос
поголо́ска
поголо́сок
при́голосний
ро́зголос
розголо́сний
«відомий»
розголо́сник
розголо́шувач
уго́лос
у́голоски
«заповіді»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́лас | білоруська |
| глас | болгарська |
| hłós | верхньолужицька |
| kallōn «багато і голосно розмовляти» | давньоверхньонімецька |
| bhāṣā «мова» | давньоіндійська |
| голосъ | давньоруська |
| gall «славетний» (‹*galno-) | ірландська |
| kall «клич» | ісландська |
| galw «кликати, закликати» | кімрська |
| gallus «півень» | латинська |
| baĨ-sa-s «голос» | литовська |
| galsas «відгомін» | литовська |
| глас | македонська |
| głos | нижньолужицька |
| γalas «голос» | осетинська |
| głos | польська |
| *golsъ | праслов’янська |
| *golsъ | праслов’янська |
| *golsati | праслов’янська |
| го́лос | російська |
| глȃс | сербохорватська |
| hlas | словацька |
| glás | словенська |
| гласъ | старослов’янська |
| hlas | чеська |
| *gol- «шум, голос» (‹*-so-) | ? |
| gar-sa-s «звук, звучання» | ? |
| kalla «кликати, співати» | ? |
| *golsъ | ? |
| s- | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України