ПРИВАТНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
прива́тний «особистий, неофіційний»
запозичено з латинської мови, очевидно, через польську;
лат. prīvātus «приватний, особистий; звичайний, простий», пов’язане з prīvo «позбавляю», похідним від prīvus «окремий; кожен; особливий, власний; позбавлений», яке, можливо, зводиться до *prei̯-, відбитого в лат. prae «перед», ст. pri «тс.», псл. pri «при», укр. при;
р. прива́тный, бр. прыва́тны, п. prywatny, ч. privátní, слц. privátny, вл. нл. рriwatny, болг. прива́тен, м. приватен, схв. при̏ва̄тан, слн. priváten;
Фонетичні та словотвірні варіанти
прива́та
«окрема думка, особливий інтерес, особиста користь»
привати́ст
«учень приватної школи»
прива́тник
приватный
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прыва́тны | білоруська |
| прива́тен | болгарська |
| рriwatny | верхньолужицька |
| prīvātus «приватний, особистий; звичайний, простий» | латинська |
| prīvo «позбавляю» | латинська |
| prīvus «окремий; кожен; особливий, власний; позбавлений» | латинська |
| *prei̯- | латинська |
| prae «перед» | латинська |
| приватен | македонська |
| рriwatny | нижньолужицька |
| prywatny | польська |
| pri «при» | праслов’янська |
| прива́тный | російська |
| при̏ва̄тан | сербохорватська |
| privátny | словацька |
| priváten | словенська |
| при | українська |
| privátní | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України