ПРЕТЕНДЕНТА — ЕТИМОЛОГІЯ
прете́нзія
через польське посередництво запозичено із середньолатинської мови;
слат. praetēnsiō «претензія» зводиться до лат. praetendo «витягую, тримаю перед собою; наводжу як аргумент, виправдовуюся», утвореного за допомогою префікса prae- «перед-» від tendo «тягну», пов’язаного з teneo «тримаю, досягаю» і спорідненого з дінд. tanṓti «тягне, натягує», гр. τείνω «тягну», псл. teneto «тенето», укр. тене́то;
р. прете́нзия, бр. прэтэ́нзія, п. pretensja, ч. pretense, слц. pretenzia, вл. pretensija, болг. прете́нция, м. претензиjа, схв. претѐнзиjа, слн. pretenzíja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
претенде́нт
претендува́ти
претензі́йний
претенсі́йний
прете́нсія
претентува́ти
«претендувати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прэтэ́нзія | білоруська |
| прете́нция | болгарська |
| pretensija | верхньолужицька |
| τείνω «тягну» | грецька |
| tanṓti «тягне, натягує» | давньоіндійська |
| praetendo «витягую, тримаю перед собою; наводжу як аргумент, виправдовуюся» | латинська |
| tendo «тягну» | латинська |
| teneo «тримаю, досягаю» | латинська |
| претензиjа | македонська |
| pretensja | польська |
| teneto «тенето» | праслов’янська |
| прете́нзия | російська |
| претѐнзиjа | сербохорватська |
| praetēnsiō «претензія» | середньолатинська |
| pretenzia | словацька |
| pretenzíja | словенська |
| тене́то | українська |
| pretense | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України