ПРЕСВІТЕРІАНИН — ЕТИМОЛОГІЯ

пресві́тер «священик; виборний керівник громади пресвітеріанської церкви»

через церковнослов’янську мову запозичено із середньогрецької;
сгр. πρεσβύτερος «пресвітер, священик» походить від гр. πρεσβύτερος «старий дід; старійшина; предок», пов’язаного з πρέσβυς «старий; шановний; значний, важливий», можливо, спорідненим з вірм. erēћ (род. в. eriћu) «старійшина, священик», лат. prīscus «стародавній, старий»;
р. пресви́тер, бр. прэсві́тэр, др. презвутеръ, презвитеръ, п. prezbiter, ст. prespiter, ч. presbytář, слц. presbyter, болг. презви́тер, пресви́тер, м. презвитер, схв. прѐзвитер, прѐзбитер, слн. prézbiter, стсл. презвитеръ, презвутеръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пресвітеріа́нець
пресвітеріа́нин
пресвітеріа́нство
прєсвѵтєръ (1627)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
прэсві́тэр білоруська
презви́тер болгарська
пресви́тер болгарська
erēc̦ «старійшина, священик» (род. в. eriћu) вірменська
πρεσβύτερος «старий дід; старійшина; предок» грецька
πρέσβυς «старий; шановний; значний, важливий» грецька
презвутеръ давньоруська
презвитеръ давньоруська
prīscus «стародавній, старий» латинська
презвитер македонська
prezbiter польська
пресви́тер російська
прѐзвитер сербохорватська
прѐзбитер сербохорватська
πρεσβύτερος «пресвітер, священик» середньогрецька
presbyter словацька
prézbiter словенська
презвитеръ старослов’янська
презвутеръ старослов’янська
presbytář чеська
prespiter ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України