ПРЕПОДОБНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
преподо́бний «святий, праведний; безгрішний; прекрасний, гарний; [щасливий О]»
запозичення зі старослов’янської мови;
стсл. прѣподобьнъ «доброчесний; праведний; святий», букв. «предостойний, найбільш гідний» утворено за допомогою префікса прѣ- «пере-» від прикметника подобьнъ «подібний; відповідний; гідний, достойний», похідного від іменника доба «нагода, сприятливий випадок», якому відповідає укр. доба́;
р. преподо́бный «святий, праведний», бр. прападо́бны, др. преподобьныи, прѣподобьныи «доброчесний, преподобний», болг. преподо́бен «преподобний», м. преподобен, схв. препо̀добан «тс.; удавальник, облудник»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
преподо́битися
«ставати святим, праведним»
преподо́біє
«превелебність»
(церк.)
преподо́бник
«праведник, святий; святенник»
преподо́бниця
«святенниця, праведниця; [красуня, вродливиця]»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прападо́бны | білоруська |
| преподо́бен «преподобний» | болгарська |
| преподобьныи | давньоруська |
| прѣподобьныи «доброчесний, преподобний» | давньоруська |
| преподобен | македонська |
| преподо́бный «святий, праведний» | російська |
| препо̀добан «тс.; удавальник, облудник» | сербохорватська |
| прѣподобьнъ «доброчесний; праведний; святий» | старослов’янська |
| подобьнъ «подібний; відповідний; гідний, достойний» | старослов’янська |
| доба «нагода, сприятливий випадок» | старослов’янська |
| доба́ | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України