ПРАЛО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пра́ти «мити (одяг, білизну); періщити (про дощ); [бити, лупцювати]»
псл. pьrati «бити; бити праником (білизну)», пов’язане чергуванням голосних з *perti «відбивати»;
споріднене з лит. per̃ti «бити, хльоскати лазневим віником», лтс. pḕrt «тс.», вірм. harkanem «б’ю»;
р. [прать] «тиснути, давити, витискати; прати, бити праником», бр. праць «бити праником (білизну); бити», др. пьрати «прати», п. prać «прати; бити», ч. práti, слц. prat’ «тс.», вл. prać «бити», нл. praś «бити; прати», полаб. perĕ «пере», болг. пера́ «перу», м. пере «пере, миє», схв. пра̏ти «мити; прати; (перен.) виправдовувати», слн. práti «мити, прати», цсл. пьрати «бити праником (білизну), прати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
невипра́нець
«брудна людина, замазура»
перепи́ра́нка
«зношена сорочка, яку надягають, поки переться інша»
перепіра́нка
«сорочка, що порвалася від прання»
підпрани́че
«частина білизни, яка кладеться за один раз під праник»
пра́йник
«праник»
пра́ло
«місце на річці, де перуть білизну»
пра́льний
пра́льник
«той, що пере; [праник]»
пра́льня
пра́ля
пра́ни́к
праничо́к
«пуголовок»
(зоол.)
пра́нка
«прання; [випрана чиста сорочка Нед]»
пра́нни́к
«праник»
пра́тва́
«місце на річці, де перуть білизну»
праття́
«прання»
прач
«праник; [пуголовок ЛексПол; нитка з грубої вовни Л]»
пра́чик
«пуголовок»
пра́чити
«бити праником білизну, полотно»
пра́чка
«праля; [дошка, на якій перуть білизну; прилад для прання білизни на подвір’ї Л]»
прачка́р
«той, що пере»
прачка́рня
«пральня»
прачківня́
«тс.»
прачку́н
«помічник пралі»
пра́чна
«місце на річці, де перуть білизну»
прачува́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| праць «бити праником (білизну); бити» | білоруська |
| пера́ «перу» | болгарська |
| prać «бити» | верхньолужицька |
| harkanem «б’ю» | вірменська |
| пьрати «прати» | давньоруська |
| pḕrt «тс.» | латиська |
| per̃ti «бити, хльоскати лазневим віником» | литовська |
| пере «пере, миє» | македонська |
| praś «бити; прати» | нижньолужицька |
| perĕ «пере» | полабська |
| prać «прати; бити» | польська |
| pьrati «бити; бити праником (білизну)» | праслов’янська |
| *perti «відбивати» | праслов’янська |
| прать «тиснути, давити, витискати; прати, бити праником» | російська |
| пра̏ти «мити; прати; (перен.) виправдовувати» | сербохорватська |
| prat' «тс.» | словацька |
| práti «мити, прати» | словенська |
| пьрати «бити праником (білизну), прати» | церковнослов’янська |
| práti | чеська |
пери «груша звичайна, Pyrus communis L.» (бот.)
запозичення зі східнороманських мов;
рум. молд. páră «груша (плід)», păr «груша (дерево)», зводяться до лат. pirum «груша (плід)», pirus «груша (дерево)», запозиченого з невідомого джерела, як і гр. ἄπιον «груша (плід)»,ἄπιος «груша (дерево)»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ἄπιον «груша (плід)» | грецька |
| ἄπιος «груша (дерево)» | грецька |
| pirum «груша (плід)» | латинська |
| pirus «груша (дерево)» | латинська |
| páră «груша (плід)» | молдавська |
| păr | молдавська |
| păr | молдавська |
| păr | молдавська |
| páră «груша (плід)» | румунська |
| păr «груша (дерево)» | румунська |
ви́пір «чинбарський брусок (з дубильної кори, торфу)»
неясне;
можливо, пов’язане з пра́ти (шкіру тварин, яку вичинюють за допомогою дубильної кори);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́пірний
«дубильний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пра́ти (шкіру тварин, яку вичинюють за допомогою дубильної кори). | ? |
па́перть «церковний ґанок»
за іншою точкою зору (Meillet Études 287, 302; Горяев 248), являє собою подвоєний корінь *per- із суфіксом -ti- (як у дінд. píparti «(він) наводить, виводить, рятує») і споріднене з гр. πείρω «проколюю, пронизую», περάω «переїжджаю, перепливаю, переходжу», πόρος «прохід» тощо;
тобто первісне значення було «місце, яке топтали, на якому стояли ногами»;
зіставляється з р. [перть] «жила карельська хата», др. пьрть «лазня», спорідненими з лит. pírtis «лазня», лтс. pìrts «тс.» і пов’язаними з псл. *perti «бити», рьrati «тс.», укр. пе́рти, пра́ти, а також з р. попира́ть «топтати»;
загальноприйнятої етимології не має;
р. па́перть, бр. па́перць, др. папьртъ, папьрть, болг. папрът, стсл. папрътъ;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́перць | білоруська |
| папрът | болгарська |
| πείρω «проколюю, пронизую» | грецька |
| περάω «переїжджаю, перепливаю, переходжу» | грецька |
| πόρος «прохід» | грецька |
| píparti (як у дінд. píparti «(він) | давньоіндійська |
| пьрть «лазня» | давньоруська |
| папьртъ | давньоруська |
| папьрть | давньоруська |
| pìrts «тс.» | латиська |
| pírtis «лазня» | литовська |
| *perti «бити» | праслов’янська |
| рьrati «тс.» | праслов’янська |
| перть «жила карельська хата» | російська |
| попира́ть «топтати» | російська |
| па́перть | російська |
| папрътъ | старослов’янська |
| пе́рти | українська |
| пра́ти | українська |
пе́рі «(у перській міфології) добра фея»
запозичено з перської мови, можливо, через англійську (англ. peri «тс.»);
перс. pärī «ангел, фея» виникло з сперс. parīk «тс.», що походить від ав. pairikā «прекрасна жінка, яка спокушує побожного чоловіка», пов’язаного, очевидно, з гебр. pīléghesh «наложниця, коханка», арам. pīlaqtā́, гр. παλλακή «тс.»;
р. болг. пе́ри, бр. пе́ры, п. ч. peri;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pairikā «прекрасна жінка, яка спокушує побожного чоловіка» | авестійська |
| pīlaqtā́ | арамейська |
| пе́ры | білоруська |
| пе́ри | болгарська |
| pīléghesh «наложниця, коханка» | гебрайська |
| παλλακή «тс.» | грецька |
| pärī «ангел, фея» | перська |
| peri | польська |
| пе́ри | російська |
| parīk «тс.» | середньоперська |
| peri | чеська |
Перу́н (бог дощу, грому та блискавки в слов’янській міфології)
назва бога виникла, очевидно, з назви грому perunъ, пов’язаної з рьrati «бити, ударяти»;
непереконливе виведення (Stender-Petersen 269) псл. Perunъ з гот. *Faírhūns (пор. гот. faírguni «гори»), а також припущення (Korsch RSl 4, 179; Mikkola Berühr. 101; Pedersen ВВ 20, 228–229; Vasmer RSl 4, 179) про запозичення цього слова з мови іллірійців;
сумнівне з фонетичного погляду пов’язання (Mikkola IF 8, 303) з гр. κεραυνός «грім, блискавка», букв. «той, хто б’є, руйнує», κεραΐζω «руйную, спустошую; вбиваю», дінд. сṛṇā́ti «роздрібнює»;
проте можливе й зворотне перенесення;
псл. Perunъ;
р. Перу́н, перу́н (заст.) «грім, блискавка», бр. Пяру́н, пяру́н «грім», др. Перунъ, п. Piorun, piorun «грім», ч. Perun, perun «грім», слц. Perún, полаб. Peräunedån «четвер» (калька нім. Donnerstag), схв. Perun;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пе́рім
«грім»
пе́рум
пе́ру́н
«тс.»
перуня́к
«фульгурит»
(мін.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Пяру́н | білоруська |
| пяру́н «грім» | білоруська |
| *Faírhūns (пор. гот. faírguni «гори») | готська |
| faírguni | готська |
| κεραυνός «грім, блискавка» | грецька |
| κεραΐζω «руйную, спустошую; вбиваю» | грецька |
| сṛṇā́ti «роздрібнює» | давньоіндійська |
| Перунъ | давньоруська |
| Donnerstag | німецька |
| Donnerstag | німецька |
| Donnerstag | німецька |
| Donnerstag | німецька |
| Peräunedån «четвер» (калька нім. Donnerstag) | полабська |
| Piorun «грім» | польська |
| piorun «грім» | польська |
| рьrati «бити, ударяти» | праслов’янська |
| perunъ | праслов’янська |
| perunъ | праслов’янська |
| Perunъ | праслов’янська |
| Perunъ | праслов’янська |
| Перу́н | російська |
| перу́н «грім, блискавка» (заст.) | російська |
| Perun | сербохорватська |
| Perún | словацька |
| Perun «грім» | чеська |
| perun «грім» | чеська |
поро́ти
споріднене з гр. πείρω (‹*peri̯ō) «проколюю, протикаю», ἔπαρον «(я) просвердлив, проткнув», πόρος «прохід», гот. faran «їхати»;
псл. *porti (porjǫ), пов’язане з *perti «іти, просуватися; проникати» (пор. р.-цсл. напери «проколов», разперɤ «розпорю»);
р. поро́ть, бр. паро́ць, др. пороти, п. заст. pruć, próć, ст. (багатораз.) parać, ч. párati, слц. párat’, вл. próć, нл. projś, ст. proś, болг. по́ря «порю», м. пори «поре», схв. по̀рити, слн. práti, цсл. прати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відпі́рчити
«відлупцювати»
поро́льний
по́ротий
поро́тина
«тавро на вівці, свійській птиці; вухо, розрізане вздовж до половини; розріз перетинки між пальцями»
поро́тися
ро́зпір
«розпорене місце»
ро́зпі́рка
розпо́рина
«тс.»
спо́рок
«споротий верх одягу»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| паро́ць | білоруська |
| по́ря «порю» | болгарська |
| próć | верхньолужицька |
| faran «їхати» | готська |
| πείρω «проколюю, протикаю» (‹*peri̯ō) | грецька |
| ἔπαρον «(я) просвердлив, проткнув» | грецька |
| πόρος «прохід» | грецька |
| пороти | давньоруська |
| пори «поре» | македонська |
| projś | нижньолужицька |
| *porti (porjǫ) | праслов’янська |
| *perti «іти, просуватися; проникати» (пор. р.-цсл. нап$ери «проколов», разп$ер$ɤ «розпорю») | праслов’янська |
| поро́ть | російська |
| напери | русько-церковнослов’янська |
| разперɤ | русько-церковнослов’янська |
| по̀рити | сербохорватська |
| párat' | словацька |
| práti | словенська |
| прати | церковнослов’янська |
| párati | чеська |
| proś | ? |
по́рох «пил; рід вибухової речовини»
псл. *porxъ ‹*pors-, пов’язане чергуванням голосних з *pъr̥xъ (пор. укр. по́рхавка «рід гриба»), *pьr̥stь (укр. персть);
споріднене з дінд. pṛ́ṣan- «строкатий, плямистий», дісл. fors «водоспад», лтс. pā̀rsla «сніжинка, пластівень попелу, вовна», parslas «пластівень снігу», лит. purslas «піна (на губах)», хет. papparš- «прискати»;
р. по́рох «рід вибухової речовини; [курява, пил]», бр. по́рах «рід вибухової речовини; [пил; земля; найменша кількість (чогось)]», др. порохъ «пил», п. proch «пил; рід вибухової речовини», [parch] «пил», ч. слц. prach «пил, рід вибухової речовини», вл. нл. proch «пил; порошок; рід вибухової речовини», болг. прах «пил, порошок», м. прав, схв. пра̑х, слн. práh «тс.», стсл. прахъ «порох, пил»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відпоро́шник
«пилосос»
запоро́ха
«порошинка в оці»
запоро́шина
«тс.»
напоро́ха
«пил, сміття»
папоро́ша
«пороша»
пороха́нь
«гниле дерево»
пороха́рня
«пороховий завод»
пороха́чка
«кріт»
порохівни́к
«пильовик (плащ)»
порохівни́ця
порохі́вня
«пороховий склад; пороховий завод»
порохки́й
«який розсипається на порох; пухкий»
порохна́вий
«порохнявий»
порохна́віти
порохна́вка
«чорнозем, перегній»
порохна́тий
«зітлілий, трухлявий»
порохна́че
«гниле дерево»
(зб.)
порохни́й
«порошний»
порохни́на
«тс.»
порохни́стий
«тс.»
порохни́ця
порохні́ти
порохно́
поро́хня́
«порохно»
порохня́ва
«тс.»
поро́хня́вий
(Ме)
порохня́віти
порохня́вка
порохнявкова́тий
«перегнійний; багатий на перегній»
порохня́к
«(зб.) гниле дерево Нед; старезна людина ЛексПол; трухлява палиця, трухлявий шматок дерева ВеБ»
порохня́ний
«порохнявий»
порохня́р
«майстер, який виготовляє порох»
порохня́чка
«тс.»
порохова́тий
«порошний, курний»
порохови́ще
«пороховий склад»
порохо́вня
«тс., пороховий завод»
по́рохо́нь
«порохно Нед; гниле дерево»
поро́ша
«пухкий сніг»
поро́ши́на
пороши́ти
порошкува́ти
«пульверизувати»
порошни́й
порошни́к
«ріг на порох, пляшка на порох Нед; пилосос Куз»
порошни́ця
«порохівниця»
поро́шно
порошня́
«грибковий чорний пил на колосках пшениці»
по́рошо́к
поруши́на
«порошина в оці»
при́порох
«шар пилу»
розпоро́шка
(у виразі [у розпоро́шку] «врозтіч»)
розпоро́шувач
(техн.)
спорохні́вка
«гнилушка, кусок гнилого дерева»
спорохні́лий
спорохнілка
спорохня́вілий
спорохнявка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́рах «рід вибухової речовини; [пил; земля; найменша кількість (чогось)]» | білоруська |
| прах «пил, порошок» | болгарська |
| proch «пил; порошок; рід вибухової речовини» | верхньолужицька |
| pṛ́ṣan- «строкатий, плямистий» | давньоіндійська |
| fors «водоспад» | давньоісландська |
| порохъ «пил» | давньоруська |
| pā̀rsla «сніжинка, пластівень попелу, вовна» | латиська |
| parslas «пластівень снігу» | латиська |
| purslas «піна (на губах)» | литовська |
| прав | македонська |
| proch «пил; порошок; рід вибухової речовини» | нижньолужицька |
| proch «пил; рід вибухової речовини» | польська |
| parch «пил» | польська |
| *porxъ | праслов’янська |
| *p<SUP>ъ</SUP>r̥xъ (пор. укр. по́рхавка «рід гриба») | праслов’янська |
| *p<SUP>ь</SUP>r̥stь (укр. персть) | праслов’янська |
| по́рох «рід вибухової речовини; [курява, пил]» | російська |
| пра̑х | сербохорватська |
| prach «пил, рід вибухової речовини» | словацька |
| práh «тс.» | словенська |
| прахъ «порох, пил» | старослов’янська |
| papparš- «прискати» | хетська |
| prach «пил, рід вибухової речовини» | чеська |
пра́ви́й «протилежний лівому; справедливий; прямий; [перпендикулярний]»
непереконливим є зіставлення (Lewy PBrB 32, 136) з лат. prāvus «викривлений, кривий, поганий»;
менш обґрунтоване трактування pravъ (Machek ESJČ 391) як результату контамінації *prěmъ «прямий» та *orv(ьnъ) «рівний»;
споріднене з лат. pro-bus «добрий, чесний», дінд. pra-bhúḥ «видатний (щодо сили й повноти); той, що перевищує», дангл. fram «сильний, діяльний, сміливий», дісл. framr «той, що стоїть попереду; той, що прагне вперед»;
псл. pravъ ‹*prō-vos, утворене, очевидно, від *prō-, наявного в префіксі pra- «пра-»;
р. пра́вый «правий; справедливий, правильний», бр. пра́вы «правий», др. правыи «прямий; правильний, справедливий», п. prawy «правий; (ст.) правильний, справедливий», ч. слц. pravý «правий; справжній, правильний», вл. prawy «правий; правильний, дійсний, справедливий», нл. pšawy «тс.», полаб. provă (знах. в. одн. жін. р.) «праву», болг. м. прав «прямий; справедливий; справжній», схв. пра̏в «прямий; справжній», слн. právi «правий; прямий; правильний», стсл. правъ «прямий; правильний, справедливий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безпра́в'я
ви́пра́ва
«виправлення; вирядження; похід; посаг»
ви́правка
виправля́ч
відпра́ва
«церковна служба; [відповідь]»
відпра́вити
відпра́вка
відпра́вник
впра́ва
впра́вка
вправля́ти
впра́вний
запра́ва
«приправа (кул.), [називання ціни товару при продажу; підготування] Ж»
запра́вити
за́пра́вка
«наливання пального в машину; приправа, підлива УРС, Ж»
за́правки
«посуд з тріщинами після обпалювання»
заправля́ти
запра́вник
«той, що заливає пальне; [заводій Ж]»
навправе́ць
«навпростець»
навправці́
«тс.»
на́пра́ва
«підбурювання; лагодження; напрям»
направе́ць
«праворуч, навпростець Кур»
на́правець
«напрям»
напра́вити
направля́ти
на́правок
«тс.»
наспра́вді
наспра́вжки
недопра́влений
«незручний»
непра́весник
«нешлюбний син»
неправота́
неспра́ва
«неакуратність, несправність»
неспра́вка
«тс.»
обезпра́вити
опра́ва
опра́вка
оправля́ти
опра́вни́й
перепра́ва
перепра́вка
переправни́й
переспра́ва
«переговори»
підпра́ва
«виправлення; лагодження»
пі́дпра́вка
«тс.»
попра́ва
«справність; виправлення»
по́пра́вка
«виправлення; видужання»
попра́вни́й
попра́вник
«реформатор»
поправу́нок
«поліпшення; коректура»
попра́вчий
«виправний»
права́чка
«кімната праворуч від сіней»
пра́веж
«правління, керування, керівництво»
пра́весний
«законно спадковий; правомірний»
пра́весник
«законний спадко-ємець»
праве́ць
(мед.)
прави́лка
«просіка в лісі»
прави́лля
«інструменти»
прави́ло
«кермо; частина шевської колодки; [частини різних інструментів; колода в стіні гуцульської хати, не переривана вікнами або дверима]»
пра́вило
пра́вильний
прави́льник
«робітник, що править набір»
(друк.)
прави́льце
«аршин у мулярів»
правина́
«стягнення, вимога»
прави́тель
пра́вити
пра́витися
«займатися (чимось), клопотатися»
прави́ця
«права рука»
праві́ж
«насильне стягнення боргу»
(іст.)
праві́жка
«позов»
праві́жний
«стосовний до стягання податків СУМ; той, що любить сперечатися Куз»
праві́жник
«збирач податків»
праві́ти
праві́шати
пра́вка
правлі́нець
правлі́ння
пра́вний
«законний; правовий»
правни́к
«юрист»
правни́чий
«юридичний»
пра́во
правови́к
правови́тий
«законний»
правота́
правота́р
«адвокат, довідник з юриспруденції»
правота́рити
«бути адвокатом»
правоти́ти
«домагатися (чогось) судом»
право́тник
«той, хто любить судитися»
правува́ти
правува́тися
«судитися»
праву́шник
«(у склярів) інструмент для сколювання кромок»
правце́м
«навпростець; скоцюрбившись»
правцюва́ти
«прямо ставити; впорядковувати; триматися праворуч»
пра́вша
«права рука»
припра́ва
розпра́ва
розправля́ч
спра́ва
справи́лля
«інструменти, засоби»
спра́вити
спра́вний
справни́к
«довідник»
спра́вник
«діяч, виконавець, ініціатор»
спра́вничий
справува́ти
справува́тися
справу́нок
упра́ва
управильни́ти
«врегулювати»
управи́тель
управи́тельша
управлі́ння
управля́ти
управля́ючий
управне́ний
«уповноважений; компетентний»
упра́вник
«управитель»
управни́ти
управни́цтво
«керівництво»
упра́внювати
упра́во
упра́вство
«адміністрація»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пра́вы «правий» | білоруська |
| прав «прямий; справедливий; справжній» | болгарська |
| prawy «правий; правильний, дійсний, справедливий» | верхньолужицька |
| fram «сильний, діяльний, сміливий» | давньоанглійська |
| prabhúḥ «видатний (щодо сили й повноти); той, що перевищує» | давньоіндійська |
| framr «той, що стоїть попереду; той, що прагне вперед» | давньоісландська |
| правыи «прямий; правильний, справедливий» | давньоруська |
| prāvus «викривлений, кривий, поганий» | латинська |
| probus «добрий, чесний» | латинська |
| прав «прямий; справедливий; справжній» | македонська |
| pšawy «тс.» | нижньолужицька |
| provă «праву» (знах. в. одн. жін. р.) | полабська |
| prawy «правий; (ст.) правильний, справедливий» | польська |
| *prěmъ «прямий» | праслов’янська |
| *orv(ьnъ) «рівний» | праслов’янська |
| pravъ | праслов’янська |
| пра́вый «правий; справедливий, правильний» | російська |
| пра̏в «прямий; справжній» | сербохорватська |
| pravý «правий; справжній, правильний» | словацька |
| právi «правий; прямий; правильний» | словенська |
| правъ «прямий; правильний, справедливий» | старослов’янська |
| pravý «правий; справжній, правильний» | чеська |
прах «порох, пил; щось нецінне, минуще; тіло померлої людини»
стсл. прахъ «тс.; порох», як і ч. слц. prach «пил; порох; рештки, попіл», болг. прах, м. прав, схв. пра̑х, слн. práh «тс.», відповідає укр. по́рох;
запозичення зі старослов’янської мови;
р. бр. прах «прах», др. прахъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
на́пра́х
«цілком, до решти, ущент»
прахове́нький
«поношений, благенький»
пра́хом
(у виразі іти п. «пропадати, гинути»)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прах «прах» | білоруська |
| прах | болгарська |
| прахъ «тс.» | давньоруська |
| прав | македонська |
| прах «прах» | російська |
| пра̑х | сербохорватська |
| prach «пил; порох; рештки, попіл» | словацька |
| práh «тс.» | словенська |
| прахъ «тс.; порох» | старослов’янська |
| по́рох | українська |
| prach «пил; порох; рештки, попіл» | чеська |
про́со «Panicum L.» (бот.)
з лит. sóra «просо», дінд. psáraḥ «бенкет» (Hirt IF 21, 173), з р. [пря́да] «вид проса» (Jokl Jagić-Festschr. 482), із гр. περκνός «строкатий», дінд. pṛ́śiḥ «тс.» (Niedermann Symb. Rozwadowski I 112–113);
мало переконливі зіставлення з лат. porrum «цибуля», гр. πράσον «тс.» (Fick BB 3, 163; Младенов 530; Uhlenbeck 159);
пов’язується також з дінд. parṣáḥ «сніп» (Mayrhofer II 230), з коренем іє. *pre-(s-) «давити, бити», наявним у пра́ти «(первісно) бити», лат. premo «тисну»;
походження неясне, можливо, неіндоєвропейське;
псл. proso;
р. м. про́со, бр. про́са, др. просо, п. ч. слц. вл. proso, нл. pšoso, полаб. prösü, болг. просо́, схв. про̏со, слн. prosó, цсл. просо;
Фонетичні та словотвірні варіанти
прі́всисько
«просище, поле, де росло просо»
прі́сисько
прі́сище
прі́ска
прі́ско
прі́снисько
прі́снище
прісся́
прісце́
«просце»
(зменш.)
прісько
«тс.»
проси́на
«зернина проса»
проси́ня
«просяна солома чи полова»
проси́ще
«поле з просом або після проса»
просівка
«просянка розлога, Milium effusum L.»
(розсипчаста)] Mak
просівка
«просянка весняна, Milium vernale М.В.»
(весняна)] Mak
про́ска
«поле, з якого знято просо»
просовик
«просянка весняна»
просовище
«просище»
просце́
(зменш.)
про́сьє
«просище»
прося́ни́й
просяник
«просянка розлога»
прося́ни́ця
«просяна солома або полова УРС, Нед; вид висипки в дітей Нед»
прося́ни́ще
«просище»
прося́нка
«Milium L.; просяна солома; [мишій зелений, Setaria viridis (L.) Р.В. Mak]; (орн.) Emberiza calandra L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| про́са | білоруська |
| просо́ | болгарська |
| proso | верхньолужицька |
| περκνός «строкатий» | грецька |
| πράσον «тс.» | грецька |
| psáraḥ «бенкет» | давньоіндійська |
| pṛ́śiḥ «тс.» | давньоіндійська |
| parṣáḥ «сніп» | давньоіндійська |
| просо | давньоруська |
| *pre-(s-) «давити, бити» | індоєвропейська |
| porrum «цибуля» | латинська |
| premo «тисну» | латинська |
| sóra «просо» | литовська |
| про́со | македонська |
| pšoso | нижньолужицька |
| prösü | полабська |
| proso | польська |
| proso | праслов’янська |
| пря́да «вид проса» | російська |
| про́со | російська |
| про̏со | сербохорватська |
| proso | словацька |
| prosó | словенська |
| пра́ти «(первісно) бити» | українська |
| просо | церковнослов’янська |
| proso | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України