ПРА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. pro, pro-;

споріднене з прус. pra «через, для», pra- «про-, пере-, за-», лит. pra- «тс.», дінд. pra- «перед, за-», ав. дперс. fra- «тс.», гр. πρό «перед»,προ-, лат. pro- (prō-) «перед, за-», дірл. ro-, гот. fra- «тс.»;

р. про, про-, бр. пра, пра-, про-, др. про «про; для; через (причин.)», п. ст. prze «для; через», prze-, pro-, ч. pro «для; через», pro-, слц. pre «для; через», pre-, pro-, вл. pře «через», pře-, нл. pśe «про; через», pśe-, болг. м. схв. про-, слн. pro-, стсл. про-;

псл. pri ‹ *prei;

споріднене з лит. priẽ «при, біля; до», [prỹ] «тс.», лтс. prie- у prieds «додача при торгівлі», прус. prei «до; при, біля», дінд. parē «на цьому, далі», гр. παραί «при», лат. prae «перед, попереду», ст. pri «тс.»;

іє. *par(ei) › *prei (походження кінцевого компонента -ei не зовсім ясне);

р. др. болг. м. схв. при, бр. пры, п. przy, ч. вл. při, слц. слн. pri, нл. pśi, полаб. prai-, стсл. при;

очевидно, індивідуальне авторське відтворення др. п(ъ)рѣ «вітрила», форми множини від п(ь)ря, п(ъ)ря «вітрило», запозиченого з прибалтійсько-фінських мов;

пор. фін. ест. водськ. purje «вітрило», вепс. puŕeh, лів. *puŕŕi, pūráz «тс.»;

припущення (Lidén Studien 24; Kalima 187; Mühl.–Endz. I 356; Mikkola Berühr. 40) про походження цих прибалтійсько-фінських слів від лит. bùrė «вітрило» і зв’язок цього останнього з гр. φαρος «тс.» недостатньо обґрунтовані;

імовірніше, навпаки, походження литовського слова, як і лтс. buṛa «тс.», від якогось із зазначених прибалтійсько-фінських, очевидно, лівського (Nieminen KZ 72, 129);

запозичення з голландської мови;

гол. abrikoos через французьку і іспанську чи португальську мови (фр. abricot, ст. aubercot, ісп. albercoque, albaricoque, порт. albricoque) прийшло з арабської;

ар. al barqōk утворилося з сгр. πραικόκκιον (πραικόκια), яке походить від лат. praecox (praecoquus) «скороспілий», утвореного з префікса prae- «перед-, наперед», спорідненого з гр. παραί «до, перед, поряд», укр. при, і основи дієслова coquo «варю, кип’ячу», спорідненого з псл. *pekti, укр. пекти́;

варіант [априко́за] зайшов через польську і німецьку мови (нвн. Aprikose);

р. абрико́с, бр. абрыко́с, п. aprykoza, вл. aprikoza;

власне українське складне утворення, структура якого тлумачиться як об’єднання наказового способу дієслова бай «говори» і дуже (Фасмер І 107);

це тлумачення підтверджується вживанням байдуже з прийменником про (мені про це байдуже і под.);

р. [ба́йду́же], n. [bajduże] (з укр.);

очевидно, похідне від псл. *berz- ‹*berg- «білий, світлий», спорідненого з псл. *berza «береза»;

споріднене з лит. beišti «біліти», двн. beraht «блискучий», гот. baírhts «світлий, блискучий, ясний», дінд. bhrajāti «блищить»;

іє. *bhereg-/*bhrg- «блищати, ясніти; світлий»;

ар. клас. bariḥa «яснішає», гебр. baraq «блискати»;

припущення про «валаське» походження слов’янських назв (Кравчук ВЯ 1968/4, 128–129) потребує переконливого обґрунтування;

від рум. breaz «білолобий» (про тварину), запозиченого з болгарської мови, походять лише такі форми, як укр. [брязу́н] (назва барана) Доп. УжДУ 4, [брядзу́н] «тс.» тж;

п. [brzezawy] «перістий, червонобілий», [brzeziasty, brzeziaty] «тс.», [brzezula] «періста корова», ч. [březavá] «чорна або руда з білою спиною і білим животом» (про корову), слц. brezavý «пістряво-білий» (про корову), болг. бряз «з білими плямами» (про буйвола), м. брез «з білою плямою на лобі» (про домашню тварину), схв. брȅзаст «тс.», брȇз «з білою шерстю», брèзан «тс.», слн. breza «періста»;

запозичення з голландської або німецької мови;

гол. presénning «брезент», нвн. Presenning, Present «тс.» походять від фр. préceinte «оболонка», що розвинулось із лат. praecincta «тс.», похідного від praecingere «оточувати, оперізувати», утвореного з префікса prae- «пере-, перед-», спорідненого з гр. παραί «при», псл. рrі, укр. при, і дієслова cingo «оперізую, оточую», спорідненого з дінд. káñcatē «в’яже», kāñcī «пояс», гр. κιγκλίς «перегородка», лит. kinkýti «запрягати» (коні);

р. брезе́нт, ст. презенинг, бр. брызе́нт, п.brezent, болг. брезе́нт, бризе́нт;

псл. žbmuriti, утворене шляхом метатези з mьžuriti (пор. ч. mžourati), що є суфіксальним похідним від mьžiti «мружитися; дрімати» (пор. р. [мжить] «мружитися; куняти», бр. [мжыць] «заплющувати очі» і їх позаслов’янські відповідники – лит. mìgti (mingù) «заснути», прус. ismigē «(він) заснув»);

пов’язане чергуванням голосних з мига́ти;

метатеза (mьžuriti › žьmuriti) відбулася, можливо, під впливом жа́ти (жму);

р. жму́рить, бр. жму́рыць, п. żmurzyć, слц. žmúriť, схв. жмýрити, слн. žmúriti;

утворення з прийменників на, по, при та іменника путь, семантично паралельне до форми подоро́жник «тс.»;

запозичення з польської мови;

п. folwark «фільварок» походить від н. Vorwerk «фільварок; хутір», що складається з префікса vor-, спорідненого з гр. πρά, ав. frа, лат. prō, дінд. рrа- «перед, за», укр. пра-, про, та іменника Werk «діло, праця»;

р. фольва́рк, бр. фальва́рак;

запозичення з турецької мови;

тур. fermān «султанська грамота, указ» походить від перс. färmān «наказ», пов’язаного з дперс. framānā «тс.», спорідненим з дінд. pramāṇaḥ «міра, правило», псл. *per-, pro, měra, укр. пере-, про, мі́ра;

р. фирма́н, бр. фірма́н, п. fеrman, firman, болг. ферма́н, м. ферман, схв. фѐрман;

очевидно, запозичення з французької мови;

фр. préambule «преамбула; вступ, передмова» походить від пізньолат. praeambulus «вступ, передмова», букв. «той, що йде попереду», утвореного з prae «попереду, вперед; перед», спорідненого з гр. παραί «при, уздовж, проти», гот. faúra «перед», дангл. fore, двн. днн. fora, нвн. vor «тс.», псл. pri «при», укр. при, та дієслова ambulo, -āre «ходжу, іду; рухаюся, пересуваюся»;

р. м. преа́мбула, бр. прэа́мбула, п. слц. preambula, ч. preambule, вл. preambla, болг. преамбю́л, схв. преа̀мбул, преа̀мбула, слн. preámbula;

запозичено з латинської мови, очевидно, через польську;

лат. prīvātus «приватний, особистий; звичайний, простий», пов’язане з prīvo «позбавляю», похідним від prīvus «окремий; кожен; особливий, власний; позбавлений», яке, можливо, зводиться до *prei̯-, відбитого в лат. prae «перед», ст. pri «тс.», псл. pri «при», укр. при;

р. прива́тный, бр. прыва́тны, п. prywatny, ч. privátní, слц. privátny, вл. нл. рriwatny, болг. прива́тен, м. приватен, схв. при̏ва̄тан, слн. priváten;

результат видозміни (стягнення) давнішого *при́ізба, утвореного з прийменника при та іменника *ізба́ «хата» (пор. р. изба́ «тс.»);

р. [при́зба] «частина хати, відділена сіньми, комірчина; призьба», бр. пры́зба «призьба», п. przyzba, przyźba «тс.»;

очевидно, давніше *примъха, утворене з прийменника при та іменника *мъха «іржа на збіжжі, хвороба колоса» (пор. р. [мха] «тс.»), пов’язаного з мъхъ «мох»;

пор. р. [па́мха] «перешкода, лихо, шкода, біда, невдача, халепа, диво, нісенітниця; пошесть», [по́мха] «перешкода, невдача, причина, псування; неврожай з видимої причини, напр., від куколю, головні, іржі тощо»;

розвиток значення *примъха йшов у двох напрямах: «хвороба збіжжя, колоса» → «забобон, забобонна прикмета, певні магічні дії (у зв’язку з тим, що хвороби збіжжя часто вважалися наслідком чаклування)»;

«хвороба збіжжя, колоса» → «хвороба взагалі» → «каприз, вередування хворої людини» → «вередування взагалі» (як семантичну паралель пор. р. [при́вере́д], що первісно, як і [ве́ред], означало «чиряк, болячка», а пізніше також «примха, каприз», звідки привере́дничать «вередувати»);

пов’язання з р. [примститься] «привидітися, приснитися» (Кравчук Белар. лексікал. і этымал. 86) необґрунтоване;

бр. пры́мхі (мн.) «марновірство; марновірні прикмети», п. [prymcha] «дурнувата людина»;

утворене з прийменника при та іменника сло́во (власне, дієсло́во) як калька лат. adverbium «прислівник», утвореного з прийменника ad «при» та іменника verbum «слово; дієслово»;

бр. прысло́ўе «прислівник», п. przysłówek, ч. příslovce, слц. príslovka, вл. přislowjesnik, слн. prislòv «тс.»;

результат злиття виразу *при стріті «при зустрічі», що складається з прийменника при та іменника [стріт] «зустріч»;

назва хвороби зумовлена тим, що, за народними уявленнями, вона виникає від поганої зустрічі;

р. [пристре́т] «уроки, причина»;

через польську або німецьку мову (н. Provisión «комісійні; провізія») запозичено з латинської;

лат. prōvīsio «передбачення; турбота, піклування» (зокрема, prōvīsio annonaria «продовольче постачання», букв. «піклування про продовольство») є похідним від дієслова prōvideo «передбачаю; заздалегідь піклуюся; заздалегідь готую», утвореного за допомогою префікса pro-, спорідненого з укр. про від дієслова video «бачу», спорідненого з псл. viděti, укр. [ви́діти] «бачити»;

р. болг. прови́зия «провізія», бр. праві́зія «тс.», п. prowizja «комісійні; провізія», ч. provize «комісійні», provise, слц. provízia, вл. prowizija, м. провизиjа, схв. про̀вӣзиjа, слн. provizíja «тс.»;

результат злиття прийменників про і уз і дальших формальних видозмін незасвідченої форми *проуз;

менш обґрунтоване пов’язання (Mikl. EW 197, 438; Vondrák II 312) з [през];

бр. праз «крізь, через», схв. проз «крізь»;

запозичення з німецької або французької мови;

нім. Propyläen, фр. propylée походять від лат. propylaeum (мн. propylaea) «пропілеї», що зводиться до гр. προπύλαιον (мн. προπύλαια) «переддвер’я, вхід», утвореного з прийменника προ «перед», спорідненого з псл. pro, укр. про, та іменника πύλη «вхід, брама»;

р. болг. пропиле́и, бр. прапіле́і, п. propyleje, propileje, ч. слц. propyleje, схв. пропиле́jи, -jе, слн. propiléje;

результат поєднання прийменника про та іменників со́нце і цвіт;

результат злиття прийменника про «за, для, через (причинове)» з вказівним займенником те (то);

значення «однак» розвинулось на основі первісно причинової конструкції із запереченням а (але) про те не «але через те не»;

п. przeto «тому», ч. proto «тому, завдяки цьому; для того, щоб», слц. preto «тому, ось чому», вл. přеto «за це», нл. pśeto «усе-таки, незважаючи на це, проте; тому»;

запозичення з новолатинської мови;

нлат. proterozoicum «тс.» утворено від гр. πρότερος «передніший, раніший», що являє собою форму вищого ступеня від πρό «уперед, раніше, перед», спорідненого з псл. pro, укр. про, та ζωή «життя»;

р. протерозо́й, бр. пратэразо́й, п. proterozoik, ч. слц. proterozoikum;

результат поєднання прийменника про і займенника ч (‹ *čь) «що» (зн. в.);

укр. форма виникла, мабуть, під польським або чеським впливом, де такі конструкції поширені;

п. przecz, ч. proč «тс.»;