ПОЧАТОК — ЕТИМОЛОГІЯ

поча́ти

псл. počęti (‹*po-čьnti), počinati, na-, za-, похідні від *čęti, пов’язаного чергуванням звуків з konьcь «кінець», konъ «кін»;
споріднене з лтс. cītiês (‹*kinties), cìnîtiês «боротися», дінд. kannaḥ «молодий», гр. καινός «новий, молодий, свіжий», лат. re-cēns «свіжий, молодий, новий», ірл. cinim «випливаю, розпочинаюсь», cét- «перший», гал. cintu- «тс.»;
зіставляється також (Schuster-Šewc 1110–1111) з псл. čędo «чадо, дитина»;
р. [поча́ть], начать, бр. пача́ць, др. почати, п. począć, ч. počíti, слц. počat’, вл. počeć, нл. póceś, болг. по́чна «почну», м. почне «почне», схв. по̀че̄ти «почати», слн. počétі, цсл. почѧти, стсл. почѧти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

всча́тися «початися»
зача́ло
зача́ти
зача́ток
зача́ття «зародження, виникнення»
за́чи́н
зачина́льник
зачина́ння
зачина́тель
зачина́ти
зачи́нщик
надпоча́ти
надпочина́ти «тс.»
надча́ти «почати»
нача́ло
нача́ти
нача́ток «початок; намір»
начи́н «початок»
начина́тель «ініціатор»
начина́ти
поча́тки «основні положення, принципи; (бот.) кукурудза»
початкі́вець
поча́тко́вий
початку́ючий
поча́ток
поча́тоньки (пестливе)
почату́ха «та, що починає»
почи́н
почина́лець «ініціатор»
почина́льник
почина́ння
почина́ти
почи́нок «веретено з пряжею; [початок]»
розпоча́тє «початок»
розпоча́ти
розча́ти «почати»
розчина́ти
споча́тку
сча́ти «почати»
счина́ти
уча́ти
учну́ти «тс.»
чина́ти «починати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пача́ць білоруська
по́чна «почну» болгарська
počeć верхньолужицька
cintu- «тс.» галльська
καινός «новий, молодий, свіжий» грецька
kanīˊnaḥ «молодий» давньоіндійська
почати давньоруська
cinim «випливаю, розпочинаюсь» ірландська
cét- «перший» ірландська
re-cēns «свіжий, молодий, новий» латинська
cītiês (‹*kinties) латиська
почне «почне» македонська
póceś нижньолужицька
począć польська
počęti (‹*po-čьnti) праслов’янська
počinati праслов’янська
*čęti праслов’янська
konьcь «кінець» праслов’янська
konъ «кін» праслов’янська
čędo «чадо, дитина» праслов’янська
поча́ть російська
начать російська
по̀че̄ти «почати» сербохорватська
počat' словацька
počétі словенська
пачѧти старослов’янська
почѧти церковнослов’янська
počíti чеська
cìnîtiês «боротися» ?

початочки «гадючник шестипелюстковий, Filipendula hexapetala Gilib. (Spiraea filipendula L.)» (бот.)

свою назву рослини одержали у зв’язку з бульбистим корінням або формою суцвіття, що можуть скидатися на ці предмети (Нейштадт 326; Федченко–Флеров 800);
пов’язане з поча́ток «качан кукурудзи» або почи́нок «веретено з намотаними на ньому нитками», що є похідними від дієслова поча́ти (почина́ти);
Фонетичні та словотвірні варіанти

починочка «горлянка женевська, Ajuga genevensis L.»
почи́ночки «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
поча́ток «качан кукурудзи» українська
почи́нок «веретено з намотаними на ньому нитками» українська
поча́ти (почина́ти) українська

ча́до «дитя, дитина, [(зб.) діти]» (заст., жарт.)

псл. čędo/čędа/čędъ;
традиційно вважалося (Горяев 407; Machek ESJČ 92–93; Mikl. EW 32; Meillet Études 110, 266; Jagić AfSlPh 23, 537; Uhlenbeck AfSlPh 15, 485; Kluge–Mitzka 369) давнім запозиченням з германських мов;
днн. двн. kind (нвн. Kind) «дитина» зводяться до герм. *kinda- «народжувати», спорідненого з іє. *g’en- «тс.»;
більш переконливе тлумачення (Фасмер–Трубачев IV 310–311; Обнорский ИОРЯС 19/4, 100; Brückner 542, KZ 45, 102; Sł. prasł. II 191; Младенов 680; Skok I 302; Bern. I 154; Trautmann 133–134; Pedersen Kelt. Gr. I 120–121; Kiparsky GLG 22–23) як утворення із суфіксом -do (пор. ста́до) від псл. -čęti, -čьnǫ ‹ іє. *ken-, наявних у псл. na-čęti, na-čьnǫ, za-čęti, укр. кіне́ць, поча́ти, поча́ток, зача́ти, зачи́н тощо;
припускалася також спорідненість псл. *čęd- і čęstь зі значенням «спадкоємець; спадщина» (Мартынов Сл.-герм. взаимод. 198–205);
р. ча́до, бр. [чадо́] «зла дитина», [ча́дзічка] «дитятко», др. чадо «дитина, син або дочка; породження; прихильник», чадь «люди; народ», п. ст. czędo «дитина», ч. ст. čád «хлопчик», čádа «дівчинка», болг. че́до, (заст.) ча́до, м. чедо, схв. че̏до, стсл. чѧдо «дитина», чѧдь «люди, челядь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

чадь (зб.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
чадо́ «зла дитина» білоруська
че́до (заст.) болгарська
*kinda- «народжувати» германські
kind «дитина» (нвн. Kind) давньоверхньонімецька
kind «дитина» (нвн. Kind) давньонижньонімецька
чадо «дитина, син або дочка; породження; прихильник» давньоруська
*g'en- «тс.» індоєвропейська
*ken- індоєвропейська
чедо македонська
czędo «дитина» польська
čędo/čędа/čędъ праслов’янська
-čęti праслов’янська
na-čęti праслов’янська
*čęd- і čęstь зі значенням «спадкоємець; спадщина» праслов’янська
ча́до російська
до сербохорватська
чѧдо «дитина» старослов’янська
кіне́ць українська
ча́дзічка «дитятко» українська
чадь «люди; народ» українська
чѧдь «люди, челядь» українська
čád «хлопчик»«дівчинка» чеська
čádа «хлопчик»«дівчинка» чеська
-do (пор. ста́до) ?
-čьnǫ ?
na-čьnǫ ?
za-čęti ?
поча́ти ?
поча́ток ?
зача́ти ?
зачи́н ?
czędo «дитина» ?
čád «хлопчик»«дівчинка» ?
čádа «хлопчик»«дівчинка» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України