ПОТІМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
по́ті́м «після СУМ, Куз; [поготів Нед]»
псл. po tomь, що складалося з прийменника po «по, після» та місцевого відмінка однини займенника tъ «той»;
р. пото́м, бр. по́тым, др. по томь, п. potem, potym, [potom, potemu, potymu, pote], ч. слц. вл. нл. potom, схв. по̀том, слн. potém, стсл. потомь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
напо́тім
напото́му
пото́му
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
по́тым | білоруська |
potom | верхньолужицька |
по томь | давньоруська |
potom | нижньолужицька |
potem | польська |
potym | польська |
potom | польська |
potemu | польська |
potymu | польська |
pote | польська |
po | праслов’янська |
пото́м | російська |
по̀том | сербохорватська |
potom | словацька |
potém | словенська |
потомь | старослов’янська |
potom | чеська |
бана́льний
запозичення з французької мови;
фр. banal «звичайний, банальний», яке спочатку означало «належний сюзеренові», потім «спільний для жителів села», потім «загальний, без оригінальності», походить від франк. ban «відозва сюзерена до жителів (зокрема, для створення війська)», спорідненого з двн. ban «наказ, заборона», псл. bajali «мовити», укр. ба́яти;
р. бана́льный, бр. бана́льны, п. вл. banalny, ч. banální, слц. banálny, болг. м. бана́лен, схв. бàнāлан, слн. banálen;
Фонетичні та словотвірні варіанти
банальщина
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
бана́льны | білоруська |
бана́лен | болгарська |
banalny | верхньолужицька |
ban «наказ, заборона» | давньоверхньонімецька |
бана́лен | македонська |
banalny | польська |
bajali «мовити» | праслов’янська |
бана́льный | російська |
бàнāлан | сербохорватська |
banálny | словацька |
banálen | словенська |
ба́яти | українська |
ban «відозва сюзерена до жителів (зокрема, для створення війська)» | франкська |
banal «звичайний, банальний» | французька |
banální | чеська |
означало «належний сюзеренові» | ? |
потім «спільний для жителів села» | ? |
потім «загальний, без оригінальності» | ? |
борщ «суп із буряка, капусти і різних спецій; буряковий квас для борщу; [(бот.) морквяник, Chaerophyllum aromatum L.; борщівник, Heracleum L. Г, Mak»
пов’язане (через те, що у борщівника гостре листя) з іє. *bhrstio-, від якого походять також лтс. burkšis, burksnis (бот.) «яглиця звичайна, Aegopodium podagraria L.» [‹*bur[k]šķis‹*burstis Эндзелин ЖМНП 1910, липень 200), дінд. bhṛṣṭíḥ «зубець, вістря, край, кут», лат. fastῑgium (‹*farsti-) «верх, верхівка», ірл. barr «маківка, верхівка», корр. bar «гілка», брет. barr «тс.», двн. parrēn «дибитися, їжитися», дісл. шв. barr «ялинова хвоя», шв. норв. borēе «реп’ях», дат. burre «тс.», двн. berst «мітла з жорсткого волосся», дісл. bursti «тс.», дангл. byrst «щетина», нвн. Borste «тс.», Bürste «щітка»;
для слов’янських форм значення «борщівник» первісне, потім «юшка з борщівника» і нарешті, спочатку лише в українській мові, «юшка, суп з буряка і капусти», звідки р. борщ, ч. слц. boršč, каш. bωršč, болг. борш, схв. бȍршч, слн. bóršč «тс.»;
менш переконливе пов’язання з р.-цсл. обрьзгɴѫти «скиснути», ч. břesk «терпкий смак», п. (o)brzazg (Machek IF 63, 129–130; ESJČ 69), схв. брст «листя, паростки», укр. брость «брунька» (Потебня РФВ 4, 216; Шанский ЭСРЯ І 2, 174), з н. Borre[t]sch «огіркова трава, Borrago officinal is L.» (Korbut PF 4, 402; Meyer І 175) або з н. Bär «ведмідь» і його похідними (Vaillant RÉS 16, 82);
псл. *bъrščь ‹ *bъrstjь (‹ *bъrst+*j+b) «борщівник» (бот.), згодом назва страви;
р. ст. [борщ] (бот.) «борщівник», бр. боршч, баршч, п. barszcz, ч. bršť, слц. [bršt], вл. baršć «тс.», нл. baršć: «пастернак; брунька, росток», слн. bšč «цілюща трава; борщівник; пастернак»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
борче́вка
боршє́вка
«болиголов, Conium maculatum L.; яглиця, Aegopodium podagraria L. ВеНЗн»
(бот.)
боршівка
«тс.»
борщевик
«борщівник»«тс.; астранція більша, Astrantia major L.»
(бот.)
борще́вка
«борщівник»
(бот.)
борщі́вка
«ямочка біля бороди, вусів Ж; борщівник Mak»
борщівки́
«червона рослина, яку беруть на борщ»
борщівни́к
«Heracleum L.; [бугила лісова, Anthriscus silvestris Hoffm.]; морквяник, Chaerophyllum aromaticum L. Mak; горщик для борщу; [любитель борщу; глумлива назва рота Ba]»
(бот.)
борщівни́ця
«торговка борщем; любителька борщу»
борщівни́чити
«торгувати борщем»
борщува́ти
«їсти борщ»
доборщи́ти
«довести до кінця, завершити, доробити»
переборщи́ти
«зробити щось зайве, перебільшити»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
боршч | білоруська |
борш | болгарська |
barr «тс.» | бретонська |
baršć «тс.» | верхньолужицька |
byrst «щетина» | давньоанглійська |
parrēn «дибитися, їжитися» | давньоверхньонімецька |
berst «мітла з жорсткого волосся» | давньоверхньонімецька |
bhṛṣṭíḥ «зубець, вістря, край, кут» | давньоіндійська |
barr «ялинова хвоя» | давньоісландська |
bursti «тс.» | давньоісландська |
burre «тс.» | датська |
*bhrstio- | індоєвропейська |
barr «маківка, верхівка» | ірландська |
bωršč | кашубський |
fastῑgium «верх, верхівка» (‹*farsti-) | латинська |
burkšis | латиська |
baršć: «пастернак; брунька, росток» | нижньолужицька |
Borre[t]sch «огіркова трава, Borrago officinal is L.» | німецька |
Bär «ведмідь» | німецька |
Borste «тс.» | нововерхньонімецька |
borēе «реп’ях» | норвезька |
barszcz | польська |
*b «борщівник» (‹ *bъ$rst+*j+b)(бот.) | праслов’янська |
борщ | російська |
борщ «борщівник» (бот.) | російська |
обрьзгɴѫти «скиснути» | русько-церковнослов’янська |
бȍршч | сербохорватська |
брст «листя, паростки» | сербохорватська |
boršč | словацька |
bršt | словацька |
bóršč «тс.» | словенська |
bšč «цілюща трава; борщівник; пастернак» | словенська |
брость «брунька» | українська |
баршч | українська |
boršč | чеська |
břesk «терпкий смак» | чеська |
bršť | чеська |
barr «ялинова хвоя» | шведська |
borēе «реп’ях» | шведська |
bur[k]šķis | ? |
bar «гілка» | ? |
Bürste «щітка» | ? |
значення «борщівник» | ? |
потім «юшка з борщівника» | ? |
борщ «борщівник» (бот.) | ? |
брид «гидота, погань; гидка людина»
укр. [брида́к, брида́ль, брида́с], очевидно, виникли під впливом польської мови;
зв’язок з вигуком брр (Бузук ЗІФВ 7–8, 69–70) не доведений;
мало переконливе припущення (Machek ESJČ 73; Hujer IF 44, 226228; Noha ZfSlPh 5, 212; Niedermann IF 37, 145–147) про слов’янську метатезу r під впливом псл. *soldъkъ і про зв’язок псл. bridъkъ (‹*bidrъkъ) з гот. baitrs «гіркий», нвн. bitter, англ. bitter «тс.»;
очевидно, псл. briďъ, спочатку «гострий,кислий,огидний», потім «негарний, бридкий, поганий», bridъkъ «тс.», що, як і briti «брити», brudъ, зводяться до іє. *bher«різати чимось гострим», *bhr(e)i-;
споріднені з ав. pairi-brnīaiti «обрізувати», лтс. brĩdinât (brĩdinêt) «загрожувати, лаяти», brĩdêt «застерігати, страшити»;
р. [бри́да] «докучлива, набридлива людина», [бридко́й] «різкий, пронизливий (вітер)», [брыд] «гострота, гіркота в повітрі, дим, чад», [бры́дкий] «гострий, гіркий, гидкий, димний, смердючий», бр. бры́дкі, бры́да, др. бридъкыи «терпкий, гострий, кислий, гіркий; жорстокий, суворий», бридыи «жорстокий», п. brzyd «огидність, бридкість, гидота, сором; негарний, бридкий», brzydki «бридкий», [brzydak], ч. břid, břitký «гострий», břiditi «псувати, робити негарно, бридко, гидко», слц. briď «бруд, огида», болг. бриди́ «віє, дме, ріже» (про вітер), схв. брȕдак «гострий, різкий», бр́дјети «палити, свербіти; пронизливо дути», ст. brid «гострота», слн. brídek «різкий, гіркий», bridéti «бути гострим; свербіти», стсл. бридъкъ «гострий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
браді́й
«тс.»
брида́к
«гидка, бридка, негарна людина»
брида́ль
брида́с
бриде́ць
бри́дити
«викликати огиду, бридитися»
бри́дитися
бридки́й
бридли́вий
бри́дно
бри́днути
бридня́
«погань»
бриду́ля
«бридка жінка»
бридь
бридя
«тс.»
брить
набрида́ти
набри́дливий
набри́длий
о́брид
«відраза»
обри́да
обрида́льний
обри́дити
«зробити бридким»
обри́дливець
«противна людина»
обри́дливий
обри́длий
обри́дний
обри́дник
«тс.»
обри́дство
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
pairi-brnīaiti «обрізувати» | авестійська |
bitter «тс.» | англійська |
бры́дкі | білоруська |
бриди́ «віє, дме, ріже» (про вітер) | болгарська |
baitrs «гіркий» | готська |
бридъкыи «терпкий, гострий, кислий, гіркий; жорстокий, суворий» | давньоруська |
brĩdinât «загрожувати, лаяти» (brĩdinêt) | латиська |
bitter | нововерхньонімецька |
brzyd «огидність, бридкість, гидота, сором; негарний, бридкий»«бридкий» | польська |
brzydki «огидність, бридкість, гидота, сором; негарний, бридкий»«бридкий» | польська |
*soldъkъ | праслов’янська |
bridъkъ (‹*bidrъkъ) | праслов’янська |
briďъ | праслов’янська |
бри́да «докучлива, набридлива людина» | російська |
брȕдак «гострий, різкий» | сербохорватська |
briď «бруд, огида» | словацька |
brídek «різкий, гіркий»«бути гострим; свербіти» | словенська |
bridéti «різкий, гіркий»«бути гострим; свербіти» | словенська |
бридъкъ «гострий» | старослов’янська |
брида́к | українська |
брида́ль | українська |
брида́с | українська |
бридко́й «різкий, пронизливий (вітер)» | українська |
брыд «гострота, гіркота в повітрі, дим, чад» | українська |
бры́дкий «гострий, гіркий, гидкий, димний, смердючий» | українська |
бры́да | українська |
бридыи «жорстокий» | українська |
brzydak | українська |
бр́дјети «палити, свербіти; пронизливо дути» | українська |
břid «гострий»«псувати, робити негарно, бридко, гидко» | чеська |
břitký «гострий»«псувати, робити негарно, бридко, гидко» | чеська |
břiditi «гострий»«псувати, робити негарно, бридко, гидко» | чеська |
брр | ? |
спочатку «гострий,кислий,огидний» | ? |
потім «негарний, бридкий, поганий» | ? |
bridъkъ «тс.» | ? |
briti «брити» | ? |
brudъ | ? |
*bher «різати чимось гострим» | ? |
*bhr(e)i- | ? |
brĩdêt «застерігати, страшити» | ? |
brid «гострота» | ? |
бритт
англ. Brit, Brett, дангл. Bret засвоєне з мови бриттів;
англ. Briton, сангл. Breton через фр. ст. Breton зводиться до лат. Brittōnem, зн. в. від Brittō «бритт»;
англ. кімр. Brython, як і лат. Brittō, дангл. Bret, походять від дкельт. *Britto, первісне значення якого було «шумний, буйний, бунтівний», потім «войовничий, воїн, боєць»;
запозичення з англійської мови;
р. бритт, брето́нец, бр. брыт, брэто́нец, п. brytaniec, bretończyk, ч. Brit, Bretoněc, слц. Brit, Bretónec, вл. Britanija, britiski, нл. Britanska, болг. брита́нец, заст. брити, схв. Брùтāнија, слн. británski;
Фонетичні та словотвірні варіанти
брето́нець
брита́нець
Британскомъ
(1665)
Врита́нія
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Brit | англійська |
Briton | англійська |
Brython | англійська |
брыт | білоруська |
брита́нец | болгарська |
Britanija | верхньолужицька |
britiski | верхньолужицька |
Bret | давньоанглійська |
Bret | давньоанглійська |
Brython | кімрська |
Brittōnem | латинська |
Brittō | латинська |
Britanska | нижньолужицька |
brytaniec | польська |
bretończyk | польська |
бритт | російська |
Брùтāнија | сербохорватська |
Breton | середньоанглійська |
Brit | словацька |
británski | словенська |
брето́нец | українська |
брэто́нец | українська |
Breton | французька |
Brit | чеська |
Brett | ? |
Breton | ? |
від Brittō «бритт» | ? |
від Brittō «бритт» | ? |
*Britto | ? |
було «шумний, буйний, бунтівний» | ? |
потім «войовничий, воїн, боєць» | ? |
брити | ? |
бруд «нечистота»
очевидно, псл. bru-d-ъ-, спочатку «щось гостре, неприємне на смак» або «щось замазане», потім «гидота, бруд», пов’язане з bridъ «бридота» похідне від іє. *bher- «скребти, різати»;
зіставляється також (ЭССЯ 3, 44–45) з лат. de-frutum «варене сусло», фрак. βρυτος (βρουτος) «ячмінне пиво»;
зіставлення з герм. *smud- (нвн. Schmutz «бруд») (Machek ESJČ 69) позбавлене підстав;
р. діал. бр. бруд, п. слц. brud, вл. нл. brud(a), ч. bruditi, мор. [břud];
Фонетичні та словотвірні варіанти
бру́ди́ти
брудни́й
брудни́ти
брудні́ти
брудно́та
бруднува́тий
брудо́та
ви́брудок
«брудний осад; ранній викидень»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
бруд | білоруська |
brud(a) | верхньолужицька |
*smud- (нвн. Schmutz «бруд»)(Machek ESJČ 69) | германські |
*bher- «скребти, різати» | індоєвропейська |
de-frutum «варене сусло» | латинська |
břud | моравське |
brud(a) | нижньолужицька |
brud | польська |
bru-d-ъ- | праслов’янська |
бруд | російська |
brud | словацька |
βρυτος «ячмінне пиво» (βρο$υτος) | фракійська |
bruditi | чеська |
спочатку «щось гостре, неприємне на смак» | ? |
або «щось замазане» | ? |
потім «гидота, бруд» | ? |
bridъ «бридота» | ? |
бруд | ? |
весе́лий
за іншою точкою зору (Wiedemann BB 28, 68; Преобр. І 79), це слово походить від іє. *ues-, первісно «жити, перебувати», потім «ніжитися, тішитися, бенкетувати», від якого утворилося ав. [vastrəm «корм, їжа», лат. vescor «їсти, усолоджуватися», кельт. (кімр. вал.) gwest «бенкет», гот. wisan «бенкетувати, веселитися», свн. wist «їжа»;
псл. veselъ;
іє. *uesu- «добре»;
споріднене з лтс. vęsęls «здоровий, неушкоджений», прус, wessals «веселий», дінд. vásu- «гарний», ав. vaƞhu-, vohu- «тс.», тох. A wse, тох. В yasi «ніч»;
р. весёлый, бр. вясёлы, др. веселыи, п. wesoły‹wiesioły, ч. слц. veselý, вл. нл. wjesoły, болг. м. ве́сел, схв. вȁсео, слн. vesél, стсл. весель;
Фонетичні та словотвірні варіанти
весе́ла
«веселка»
весели́ки
«радісні крики»
весели́ти
весе́лиця
веселі́вка
веселі́ти
веселі́шати
весе́лка
весе́лощі
веселу́н
веселу́ха
«весела жінка; спиртний напій; жаба; веселка Л»
веселча́ний
весе́лчастий
весельча́к
веселю́х
«жаба»
веселю́шка
«тс.»
весі́вка
«веселка»
звесе́лювальний
звеселя́ти
обвесели́ти
обвеселі́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
vastrəm «корм, їжа» | авестійська |
vaƞhu- | авестійська |
вясёлы | білоруська |
ве́сел | болгарська |
wjesoły | верхньолужицька |
wisan «бенкетувати, веселитися» | готська |
vásu- «гарний» | давньоіндійська |
веселыи | давньоруська |
*ues- | індоєвропейська |
gwest «бенкет» | кельтські |
vescor «їсти, усолоджуватися» | латинська |
vęsęls «здоровий, неушкоджений» | латиська |
ве́сел | македонська |
wjesoły | нижньолужицька |
wesoły‹wiesioły | польська |
veselъ | праслов’янська |
весёлый | російська |
вȁсео | сербохорватська |
wist «їжа» | середньоверхньнімецька |
veselý | словацька |
vesél | словенська |
весель | старослов’янська |
veselý | чеська |
первісно «жити, перебувати» | ? |
потім «ніжитися, тішитися, бенкетувати» | ? |
gwest «бенкет» | ? |
*uesu- «добре» | ? |
wessals «веселий» | ? |
vohu- «тс.» | ? |
A | ? |
yasi «ніч» | ? |
глухи́й
псл. gluxъ «глухий», *glъxnǫti «глухнути» (пор. р. глохнуть, п. ст. (o)kłnąć ‹ *(o)głъchnąti);
споріднене з лит. glusnùs «слухняний, уважний», glùšas «дурень, дурнуватий», glùšti «ставати дурним», можливо, також з литовськими відповідниками з початковим k зам. g : лит. klusnùs «слухняний», klùsas «трохи глухий», klausýti «чути»;
первісне значення, очевидно, «той, хто слухає», далі «уважний», потім «глухуватий, глухий» (за характерною рисою глухих, слуханням з напруженою увагою);
крім того, слово повʼязане з псл. glupъ, оскільки поняття «глухий» і «дурний» часто змішуються;
зіставлення з дісл. glupna «бути захопленим зненацька» (Loewenthal AfSlPh 37, 388) непереконливе;
сумнівне також пояснення значення «глухий» префіксацією *o-glъxnǫti (Vaillant RÉS 22, 43 – 44);
р. глухо́й, бр. глухі́, др. глухыи, п. нл. głuchy, ч. слц. hluchý, вл. hłuchi, болг. глух, м. глув, схв. глух, слн. glúh, стсл. ГЛОУХЪ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
глу́ха
«тиф»
глуха́нь
«глуха людина»
глуха́ня
глуха́р
глуха́чка
глу́хман
глу́хнути
глухота́
глухува́ти
«бути глухим»
глухува́тий
глуш
глу́ша
глуша́к
глуша́н
глушина́
глуши́тель
глуши́ти
глуші́нь
глуші́ти
глу́шка
«глуха жінка; тиф»
глушка́ня
«тс.»
глушко́
глушли́вий
«оглушливий»
глу́шма́н
глушме́нь
«тс.»
глушня́
«глуш»
глушови́на
«глуш, чагарі»
за́глу́шка
заглу́шливий
заглу́шний
оглу́шливий
оглушни́й
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
глухі́ | білоруська |
глух | болгарська |
hłuchi | верхньолужицька |
glupna «бути захопленим зненацька» | давньоісландська |
глухыи | давньоруська |
glusnùs «слухняний, уважний» | литовська |
klusnùs «слухняний» | литовська |
глув | македонська |
głuchy | нижньолужицька |
głuchy | польська |
gluxъ «глухий» | праслов’янська |
glupъ | праслов’янська |
глухо́й | російська |
глух | сербохорватська |
hluchý | словацька |
glúh | словенська |
ГЛОУХЪ | старослов’янська |
hluchý | чеська |
*glъxnǫti «глухнути» (пор. р. глохнуть, п. ст. (o) | ? |
*(o)głъchnąti) | ? |
glùšas «дурень, дурнуватий» | ? |
glùšti «ставати дурним» | ? |
g | ? |
klùsas «трохи глухий» | ? |
klausýti «чути» | ? |
далі «уважний» | ? |
потім «глухуватий, глухий» (за характерною рисою глухих, слуханням з напруженою увагою) | ? |
поняття «глухий» | ? |
і «дурний» | ? |
*o-glъxnǫti | ? |
той
на слов’янському ґрунті первісна форма *tъ ускладнювалася внаслідок редуплікації або додавання підсилюючих формантів займенникового походження -jь, -nъ;
іє. *to- з вказівним значенням (‹ *so, *sā, *tod, відмінювання яких було спочатку суплетивним, пізніше узагальненим за рештою відмінків);
псл. tъ (tъjь), ta (taja), to (toje);
споріднені з лит. tàs, tà «той, та», лтс. tas, tα̃ «тс.», дінд. tá-, tā́- «цей», ав. ta- «тс.», гр. τόν (зн. в.), τήν (дор. τᾱʹν), τό, лат. is-tum, is-tam, is-tud, тох. A täm «це», гот. þata «тс.», алб. të «щоб»;
р. тот, [той], та, то, бр. той, та́я, то́е, др. тъ, тыи, тъи, та, тая, то, тое, п. ten, [tyj], ta, to, ч. нл. ten, ta, to, слц. ten, tá, to, вл. týn, ta, to, болг. той, тя, то, м. тоj, таа, тоа, схв. та̑j, та̑, то, слн. tá, tà, tý, стсл. тъ, та, то;
Фонетичні та словотвірні варіанти
втім
(уті́м)
зате́
зати́м
зато́го
«скоро»
по́ті́м
пото́му
приті́м
притоме́нний
«наявний»
прито́мний
прито́мніти
прито́му
та
та́я
те
те́є
те́єньки
те́єчки
тей
тий
то
тоє
тот
тота́
тоте́
тото́
тото́й
тото́т
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ta- «тс.» | авестійська |
të «щоб» | албанська |
той | білоруська |
та́я | білоруська |
то́е | білоруська |
той | болгарська |
тя | болгарська |
то | болгарська |
tón | верхньолужицька |
ta | верхньолужицька |
to | верхньолужицька |
þata «тс.» | готська |
τόν (зн. в.) | грецька |
τήν (дор. τᾱʹν) | грецька |
τό | грецька |
tá- | давньоіндійська |
tā́- «цей» | давньоіндійська |
тъ | давньоруська |
тыи | давньоруська |
тъи | давньоруська |
та | давньоруська |
тая | давньоруська |
то | давньоруська |
тое | давньоруська |
τᾱʹν | дорійський |
*tъ | індоєвропейська |
-nъ | індоєвропейська |
-jь | індоєвропейська |
*to- (‹ *so, *sā, *tod, відмінювання яких було спочатку суплетивним, пізніше узагальненим за рештою відмінків) | індоєвропейська |
*so | індоєвропейська |
*sā | індоєвропейська |
*tod | індоєвропейська |
is-tum | латинська |
is-tam | латинська |
is-tud | латинська |
tas | латиська |
tα̃ «тс.» | латиська |
tàs | литовська |
tà «той, та» | литовська |
тоj | македонська |
таа | македонська |
тоа | македонська |
ten | нижньолужицька |
ta | нижньолужицька |
to | нижньолужицька |
ten | польська |
tyj | польська |
ta | польська |
to | польська |
tъ (tъjь) | праслов’янська |
ta (taja) | праслов’янська |
to (toje) | праслов’янська |
tъjь | праслов’янська |
taja | праслов’янська |
toje | праслов’янська |
тот | російська |
той | російська |
та | російська |
то | російська |
та̑j | сербохорватська |
та̑ | сербохорватська |
то | сербохорватська |
ten | словацька |
tá | словацька |
to | словацька |
tá | словенська |
tá | словенська |
tó | словенська |
тъ | старослов’янська |
та | старослов’янська |
то | старослов’янська |
täm «це» | тохарська А |
ten | чеська |
ta | чеська |
to | чеська |
тому́ (присл.)
псл. tomu (дав. в.), po tomь (місц. в.) є відмінковими формами вказівного займенника tъ, що з часом адвербіалізувалися;
р. потому́, пото́м, бр. таму́, др. тому «після того», по тому «на тій підставі», по томь «після того», п. ст. temu «тому», ч. слц. вл. potom «потім», схв. по̀том, слн. potém «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́тім
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
таму́ | білоруська |
potom «потім» | верхньолужицька |
тому «після того» | давньоруська |
по тому «на тій підставі» | давньоруська |
по томь «після того» | давньоруська |
temu «тому» (ст.) | польська |
tomu (дав. в.) | праслов’янська |
po tomь | праслов’янська |
tъ | праслов’янська |
потому́ | російська |
пото́м | російська |
по̀том | сербохорватська |
potom «потім» | словацька |
potém «тс.» | словенська |
potom «потім» | чеська |
хоро́ми «великий розкішний будинок, палати; [великий хлів, сарай ЛЖит, сіни Нед]»
псл. *xormъ з первісним значенням «дах», потім «високий дім» (ЭССЯ 8, 75);
реконструюється як давніше *ksorm-, що зводиться до іє. *skormo- або *sormo-;
зіставляється з дінд. harmyám «дім, палац; фортеця» (Эндзелин СБЭ 127; Machek Slavia 16, 193; Kozłovskij AfSlPh 11, 384; Pedersen KZ 38, 395, проти ЭССЯ 8, 74–76; Uhlenbeck AfSlPh 16, 383), двн. scirm, scërm «захист, заслона» (нвн. Schirm «охорона»), цсл. чрѣмъ «намет» (Sławski I 78; Brückner 183; Holub–Kop. 142);
порівнювання з вірм. xor «безодня, канава», дінд. ākharás «нора звіра» (Petersson AfSlPh 35, 373; Glotta 7, 320), з хет. karimmi- «храм» (Machek ESJČ 204), з дінд. c̦ár-man «сховище, захисток» (Горяев 400), як і зближення з дінд. sáraṅá (Потебня РФВ 1880/4, 193), не мають достатніх підстав;
непереконливі зіставлення з лат. serō «зв’язую, складаю, з’єдную», гр. εἴρω «ставлю в ряд», ὅρμος «намисто, коралі» (Bern. I 397);
р. хоро́мы, бр. заст. харо́мы, др. хоромина, хоромъ, п. [chromina] «хижа, хата», ч. слц. chrám, chrámina «храм, церква», нл. chrom «будівля», болг. м. храм, схв. хра̑м «будинок, храм, [комора]», слн. сх. [hràm], стсл. храмъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хорі́мці
«сіни між внутрішніми і зовнішніми дверима в колибі»
хоро́м
«коридор, прохід»
хоро́ма
«тс.»
хоро́мина
«будинок, житло; хлів ЛПол, великий хлів, сарай ЛЖит»
хоро́ни
«хороми»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
харо́мы | білоруська |
храм | болгарська |
xor «безодня, канава» | вірменська |
εἴρω «ставлю в ряд» | грецька |
scirm | давньоверхньонімецька |
harmyám «дім, палац; фортеця» | давньоіндійська |
ākharás «нора звіра» | давньоіндійська |
c̦ár-man «сховище, захисток» | давньоіндійська |
sáraṅá | давньоіндійська |
хоромина | давньоруська |
*skormo- | індоєвропейська |
serō «зв’язую, складаю, з’єдную» | латинська |
храм | македонська |
chrom «будівля» | нижньолужицька |
chromina «хижа, хата» | польська |
*xormъ «дах» | праслов’янська |
хоро́мы | російська |
м «будинок, храм, [комора]» | сербохорватська |
chrám «храм, церква» | словацька |
chrámina «храм, церква» | словацька |
hràm | словенська |
храмъ | старослов’янська |
хоромъ | українська |
karimmi- «храм» | хетська |
чрѣмъ «намет» | церковнослов’янська |
chrám «храм, церква» | чеська |
chrámina «храм, церква» | чеська |
потім «високий дім» | ? |
*ksorm- | ? |
scërm «захист, заслона» (нвн. Schirm «охорона») | ? |
ὅρμος «намисто, коралі» | ? |
харо́мы | ? |
hràm | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України