ПОТІМ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. po tomь, що складалося з прийменника po «по, після» та місцевого відмінка однини займенника tъ «той»;

р. пото́м, бр. по́тым, др. по томь, п. potem, potym, [potom, potemu, potymu, pote], ч. слц. вл. нл. potom, схв. по̀том, слн. potém, стсл. потомь;

запозичення з французької мови;

фр. banal «звичайний, банальний», яке спочатку означало «належний сюзеренові», потім «спільний для жителів села», потім «загальний, без оригінальності», походить від франк. ban «відозва сюзерена до жителів (зокрема, для створення війська)», спорідненого з двн. ban «наказ, заборона», псл. bajali «мовити», укр. ба́яти;

р. бана́льный, бр. бана́льны, п. вл. banalny, ч. banální, слц. banálny, болг. м. бана́лен, схв. бàнāлан, слн. banálen;

пов’язане (через те, що у борщівника гостре листя) з іє. *bhrstio-, від якого походять також лтс. burkšis, burksnis (бот.) «яглиця звичайна, Aegopodium podagraria L.» [‹*bur[k]šķis‹*burstis Эндзелин ЖМНП 1910, липень 200), дінд. bhṛṣṭíḥ «зубець, вістря, край, кут», лат. fastῑgium (‹*farsti-) «верх, верхівка», ірл. barr «маківка, верхівка», корр. bar «гілка», брет. barr «тс.», двн. parrēn «дибитися, їжитися», дісл. шв. barr «ялинова хвоя», шв. норв. borēе «реп’ях», дат. burre «тс.», двн. berst «мітла з жорсткого волосся», дісл. bursti «тс.», дангл. byrst «щетина», нвн. Borste «тс.», Bürste «щітка»;

для слов’янських форм значення «борщівник» первісне, потім «юшка з борщівника» і нарешті, спочатку лише в українській мові, «юшка, суп з буряка і капусти», звідки р. борщ, ч. слц. boršč, каш. bωršč, болг. борш, схв. бȍршч, слн. bóršč «тс.»;

менш переконливе пов’язання з р.-цсл. обрьзгɴѫти «скиснути», ч. břesk «терпкий смак», п. (o)brzazg (Machek IF 63, 129–130; ESJČ 69), схв. брст «листя, паростки», укр. брость «брунька» (Потебня РФВ 4, 216; Шанский ЭСРЯ І 2, 174), з н. Borre[t]sch «огіркова трава, Borrago officinal is L.» (Korbut PF 4, 402; Meyer І 175) або з н. Bär «ведмідь» і його похідними (Vaillant RÉS 16, 82);

псл. *b^ъrščь ‹ *b^ъrstjь (‹ *b^ъrst+*j+b) «борщівник» (бот.), згодом назва страви;

р. ст. [борщ] (бот.) «борщівник», бр. боршч, баршч, п. barszcz, ч. bršť, слц. [bršt], вл. baršć «тс.», нл. baršć: «пастернак; брунька, росток», слн. bšč «цілюща трава; борщівник; пастернак»;

укр. [брида́к, брида́ль, брида́с], очевидно, виникли під впливом польської мови;

зв’язок з вигуком брр (Бузук ЗІФВ 7–8, 69–70) не доведений;

мало переконливе припущення (Machek ESJČ 73; Hujer IF 44, 226228; Noha ZfSlPh 5, 212; Niedermann IF 37, 145–147) про слов’янську метатезу r під впливом псл. *soldъkъ і про зв’язок псл. bridъkъ (‹*bidrъkъ) з гот. baitrs «гіркий», нвн. bitter, англ. bitter «тс.»;

очевидно, псл. briďъ, спочатку «гострий,кислий,огидний», потім «негарний, бридкий, поганий», bridъkъ «тс.», що, як і briti «брити», brudъ, зводяться до іє. *bher«різати чимось гострим», *bhr(e)i-;

споріднені з ав. pairi-brnīaiti «обрізувати», лтс. brĩdinât (brĩdinêt) «загрожувати, лаяти», brĩdêt «застерігати, страшити»;

р. [бри́да] «докучлива, набридлива людина», [бридко́й] «різкий, пронизливий (вітер)», [брыд] «гострота, гіркота в повітрі, дим, чад», [бры́дкий] «гострий, гіркий, гидкий, димний, смердючий», бр. бры́дкі, бры́да, др. бридъкыи «терпкий, гострий, кислий, гіркий; жорстокий, суворий», бридыи «жорстокий», п. brzyd «огидність, бридкість, гидота, сором; негарний, бридкий», brzydki «бридкий», [brzydak], ч. břid, břitký «гострий», břiditi «псувати, робити негарно, бридко, гидко», слц. briď «бруд, огида», болг. бриди́ «віє, дме, ріже» (про вітер), схв. брȕдак «гострий, різкий», бр́дјети «палити, свербіти; пронизливо дути», ст. brid «гострота», слн. brídek «різкий, гіркий», bridéti «бути гострим; свербіти», стсл. бридъкъ «гострий»;

англ. Brit, Brett, дангл. Bret засвоєне з мови бриттів;

англ. Briton, сангл. Breton через фр. ст. Breton зводиться до лат. Brittōnem, зн. в. від Brittō «бритт»;

англ. кімр. Brython, як і лат. Brittō, дангл. Bret, походять від дкельт. *Britto, первісне значення якого було «шумний, буйний, бунтівний», потім «войовничий, воїн, боєць»;

запозичення з англійської мови;

р. бритт, брето́нец, бр. брыт, брэто́нец, п. brytaniec, bretończyk, ч. Brit, Bretoněc, слц. Brit, Bretónec, вл. Britanija, britiski, нл. Britanska, болг. брита́нец, заст. брити, схв. Брùтāнија, слн. británski;

очевидно, псл. bru-d-ъ-, спочатку «щось гостре, неприємне на смак» або «щось замазане», потім «гидота, бруд», пов’язане з bridъ «бридота» похідне від іє. *bher- «скребти, різати»;

зіставляється також (ЭССЯ 3, 44–45) з лат. de-frutum «варене сусло», фрак. βρυτος (βρουτος) «ячмінне пиво»;

зіставлення з герм. *smud- (нвн. Schmutz «бруд») (Machek ESJČ 69) позбавлене підстав;

р. діал. бр. бруд, п. слц. brud, вл. нл. brud(a), ч. bruditi, мор. [břud];

за іншою точкою зору (Wiedemann BB 28, 68; Преобр. І 79), це слово походить від іє. *ues-, первісно «жити, перебувати», потім «ніжитися, тішитися, бенкетувати», від якого утворилося ав. [vastrəm «корм, їжа», лат. vescor «їсти, усолоджуватися», кельт. (кімр. вал.) gwest «бенкет», гот. wisan «бенкетувати, веселитися», свн. wist «їжа»;

псл. veselъ;

іє. *uesu- «добре»;

споріднене з лтс. vęsęls «здоровий, неушкоджений», прус, wessals «веселий», дінд. vásu- «гарний», ав. vaƞhu-, vohu- «тс.», тох. A wse, тох. В yasi «ніч»;

р. весёлый, бр. вясёлы, др. веселыи, п. wesoły‹wiesioły, ч. слц. veselý, вл. нл. wjesoły, болг. м. ве́сел, схв. вȁсео, слн. vesél, стсл. весель;

псл. gluxъ «глухий», *glъxnǫti «глухнути» (пор. р. глохнуть, п. ст. (o)kłnąć ‹ *(o)głъchnąti);

споріднене з лит. glusnùs «слухняний, уважний», glùšas «дурень, дурнуватий», glùšti «ставати дурним», можливо, також з литовськими відповідниками з початковим k зам. g : лит. klusnùs «слухняний», klùsas «трохи глухий», klausýti «чути»;

первісне значення, очевидно, «той, хто слухає», далі «уважний», потім «глухуватий, глухий» (за характерною рисою глухих, слуханням з напруженою увагою);

крім того, слово повʼязане з псл. glupъ, оскільки поняття «глухий» і «дурний» часто змішуються;

зіставлення з дісл. glupna «бути захопленим зненацька» (Loewenthal AfSlPh 37, 388) непереконливе;

сумнівне також пояснення значення «глухий» префіксацією *o-glъxnǫti (Vaillant RÉS 22, 43 – 44);

р. глухо́й, бр. глухі́, др. глухыи, п. нл. głuchy, ч. слц. hluchý, вл. hłuchi, болг. глух, м. глув, схв. глух, слн. glúh, стсл. ГЛОУХЪ;

на слов’янському ґрунті первісна форма *tъ ускладнювалася внаслідок редуплікації або додавання підсилюючих формантів займенникового походження -jь, -nъ;

іє. *to- з вказівним значенням (‹ *so, *sā, *tod, відмінювання яких було спочатку суплетивним, пізніше узагальненим за рештою відмінків);

псл. tъ (tъjь), ta (taja), to (toje);

споріднені з лит. tàs, tà «той, та», лтс. tas, tα̃ «тс.», дінд. tá-, tā́- «цей», ав. ta- «тс.», гр. τόν (зн. в.), τήν (дор. τᾱʹν), τό, лат. is-tum, is-tam, is-tud, тох. A täm «це», гот. þata «тс.», алб. të «щоб»;

р. тот, [той], та, то, бр. той, та́я, то́е, др. тъ, тыи, тъи, та, тая, то, тое, п. ten, [tyj], ta, to, ч. нл. ten, ta, to, слц. ten, tá, to, вл. týn, ta, to, болг. той, тя, то, м. тоj, таа, тоа, схв. та̑j, та̑, то, слн. tá, tà, tý, стсл. тъ, та, то;

псл. tomu (дав. в.), po tomь (місц. в.) є відмінковими формами вказівного займенника tъ, що з часом адвербіалізувалися;

р. потому́, пото́м, бр. таму́, др. тому «після того», по тому «на тій підставі», по томь «після того», п. ст. temu «тому», ч. слц. вл. potom «потім», схв. по̀том, слн. potém «тс.»;

псл. *xormъ з первісним значенням «дах», потім «високий дім» (ЭССЯ 8, 75);

реконструюється як давніше *ksorm-, що зводиться до іє. *skormo- або *sormo-;

зіставляється з дінд. harmyám «дім, палац; фортеця» (Эндзелин СБЭ 127; Machek Slavia 16, 193; Kozłovskij AfSlPh 11, 384; Pedersen KZ 38, 395, проти ЭССЯ 8, 74–76; Uhlenbeck AfSlPh 16, 383), двн. scirm, scërm «захист, заслона» (нвн. Schirm «охорона»), цсл. чрѣмъ «намет» (Sławski I 78; Brückner 183; Holub–Kop. 142);

порівнювання з вірм. xor «безодня, канава», дінд. ākharás «нора звіра» (Petersson AfSlPh 35, 373; Glotta 7, 320), з хет. karimmi- «храм» (Machek ESJČ 204), з дінд. c̦ár-man «сховище, захисток» (Горяев 400), як і зближення з дінд. sáraṅá (Потебня РФВ 1880/4, 193), не мають достатніх підстав;

непереконливі зіставлення з лат. serō «зв’язую, складаю, з’єдную», гр. εἴρω «ставлю в ряд», ὅρμος «намисто, коралі» (Bern. I 397);

р. хоро́мы, бр. заст. харо́мы, др. хоромина, хоромъ, п. [chromina] «хижа, хата», ч. слц. chrám, chrámina «храм, церква», нл. chrom «будівля», болг. м. храм, схв. хра̑м «будинок, храм, [комора]», слн. сх. [hràm], стсл. храмъ;