ПОТИРИ — ЕТИМОЛОГІЯ
поте́рча́ «загублена або взагалі чужа дитина; дитина, що померла нехрещеною; [викидень Нед; нешлюбна дитина; карлик Куз]»
назви, пов’язані з потеря́ти ([потира́ти]) «загубити, втратити», похідним від [теря́ти] «втрачати»;
менш переконливим є виведення (Лукінова Мовозн. 1992/3, 15–23) потерча́та як назви міфічних істот від *пачертята, що пов’язується з чорт;
р. [потерчу́к] «дитина, що померла не своєю смертю», п. [poterczę] «викидень», [potyrczę] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
потерчу́к
«викидень Нед; дитина, що померла нехрещеною»
поти́р
«знівечена істота, потворна й неприродно народжена дитина»
поти́рка
«потерча»
(?)
поти́рок
«тс. тж; нешлюбна дитина; карлик Куз»
потирча
«дитина, що вмерла нехрещеною»
потирчук
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| poterczę «викидень» | польська |
| potyrczę «тс.» | польська |
| потерчу́к «дитина, що померла не своєю смертю» | російська |
| потеря́ти «загубити, втратити» ([потира́ти]) | українська |
| теря́ти «втрачати» | українська |
| потерча́та | українська |
| *пачертята | українська |
| чорт | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України