ПОСТАТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

ста́ти

псл. stati (*stanǫ (sę)) «ставати, стати; становитися; починати; стояти»;
споріднене з лит. stóti «ставати; починати, приступати», лтс. stât «ставати», прус. postāt «ставати, стати», дінд. ásthāt «встав, став», tíṣṭhati «стоїть», stitáḥ «стоячий», sthātṛṛ́ «який стоїть», дперс. stā- «стояти», ав. hištaiti «стоїть», лат. sto (‹*stāi̯ō) «стою», sisto «ставлю, розміщую; споруджую; зупиняю; залишаюсь», гр. ἵστημι «ставлю, розміщую; зміцнюю; споруджую; становлюсь; стою», ἱστάνω «ставлю», дірл. tāu «є», ірл. at-táu (‹*stāi̯ō) «я є», двн. свн. stān, stēn «стояти», вірм. stanam «дістаю, відроджую», алб. shton «розмножую», shtuare «стоячий» і, можливо, тох. В stāre «перебувала, залишалась», stam- «стояти, бути», shtäm «стою»;
іє. *st(h)ā- «стати; стояти», букв. «бути міцним»;
зближення з хет. ištanta- «відкладати», ištapp- «вкривати, покривати; замикати» (Sturtevant Language 4, 3; 6, 156) недостатньо обґрунтоване;
р. стать, бр. стаць, др. стати, п. stać się, ч. státi se, слц. stat’ (si), вл. stać so, нл. staś se, болг. ста́на, м. стане, схв. ста̏ти, слн. státi, стсл. стати;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безнаста́нний
безпере́сталь
безпере́ста́нку
безпереста́нний
безпере́ста́ну
безпере́ста́нці
безпере́стань
безуста́нку
безуста́нний
вистава́ти «виступати; вистачати»
ви́стати
відста́лий
ві́дстань
відста́ти
вста́ти
застали́тися (у виразі з. на сóяшно «проглянути сонцю»)
засталя́тися «запобігати»
зіста́тися
зоста́льний «задній»
зоста́нок «останок»
зоста́тися
зоста́ток
наоста́нку
наоста́ннє
наоста́нок
наоста́нці
недо́сталь
недоста́ток
ненаста́нний
непере́ставком
неста́ток
о́сталь «залишок води в заглибині»
оста́нки
оста́нній
оста́нок
оста́тися
оста́тній
оста́ток
остато́чний
оста́ча
переста́ти
повста́нець
повста́ння
повста́ти
поста́ти
по́стать
при́стай «той, хто приєднується»
приста́лий «утомлений»
приста́льний «безнастанний, постійний»
при́стани «приєднання; пристановище»
пристано́висько
приста́ти
при́ста́ш «тс.»
приста́я «тс.; приймак»
при́стівний «пристойний»
розстава́ння
розста́ння
ро́зстань «роздоріжжя»
ро́зста́ньки «тс.»
розста́тися
става́ти
ста́йно «днище до гребеня»
ста́лий
ста́тися
уста́лений
уста́лити
устаткува́ння
устаткува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hištaiti «стоїть» авестійська
shton «розмножую» албанська
shtuare «стоячий» албанська
стаць білоруська
ста́на болгарська
stać so верхньолужицька
stanam «дістаю, відроджую» вірменська
ἵστημι «ставлю, розміщую; зміцнюю; споруджую; становлюсь; стою» грецька
ἱστάνω «ставлю» грецька
stān давньоверхньонімецька
stēn «стояти» давньоверхньонімецька
ásthāt «встав, став» давньоіндійська
tíṣṭhati «стоїть» давньоіндійська
stitáḥ «стоячий» давньоіндійська
sthātṛ́ «який стоїть» давньоіндійська
tāu «є» давньоірландська
stā- «стояти» давньоперська
стати давньоруська
*st(h)ā- «стати; стояти» індоєвропейська
at-táu «я є» (‹*stāi̯ō) ірландська
*stāi̯ō ірландська
sto «стою» (‹*stāi̯ō) латинська
sisto «ставлю, розміщую; споруджую; зупиняю; залишаюсь» латинська
*stāi̯ō латинська
stât «ставати» латиська
stóti «ставати; починати, приступати» литовська
стане македонська
staś se нижньолужицька
stać się польська
stati «ставати, стати; становитися; починати; стояти» (*stanǫ (sę)) праслов’янська
postāt «ставати, стати» прусська
стать російська
ста̏ти сербохорватська
stān середньоверхньнімецька
stēn середньоверхньнімецька
stat' (si) (si) словацька
státi словенська
стати старослов’янська
stāre «перебувала, залишалась» тохарська В
stam- «стояти, бути» тохарська В
shtäm «стою» тохарська В
ištanta- «відкладати» хетська
ištapp- «вкривати, покривати; замикати» хетська
státi se чеська

стать «сукупність ознак організму, якими розрізняються чоловічі й жіночі особини; постать»

іє. *st(h)ā-ti-, *st(h)ǝ-ti-;
споріднені з лтс. stātis «стойка», ав. stāiti- «тс.; стояння, встановлення», дісл. stód «місце, стан», дінд. sthítiḥ, sthіtíḥ «стояння, перебування, стан», гр. στάσις «міцність, положення; стан», лат. statiō «стоянка»;
псл. statь, postatь, пов’язані з stati «стати»;
р. стать «будова тіла, статура», ч. [statnó] «рослий, гарний», схв. по̏стāт «ряд (на жнивах)», с.-цсл. постать «частка, доля; напрям»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

по́стать «статура; смуга ниви, яку займає один працівник»
стате́вий
ста́ті «частини тіла тварин і зовнішні ознаки їх будови» (мн.)
статни́й «довгополий» (про верхній одяг)
ста́тний «стрункий, з пропорційно складеною фігурою»
ста́тній «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
stāiti- «тс.; стояння, встановлення» авестійська
στάσις «міцність, положення; стан» грецька
sthítiḥ давньоіндійська
sthіtíḥ «стояння, перебування, стан» давньоіндійська
stód «місце, стан» давньоісландська
*st(h)ā-ti- індоєвропейська
*st(h)ǝ-ti- індоєвропейська
statiō «стоянка» латинська
stātis «стойка» латиська
statь праслов’янська
postatь праслов’янська
stati «стати» праслов’янська
стать «будова тіла, статура» російська
постать «частка, доля; напрям» сербо-церковнослов’янська
по̏стāт «ряд (на жнивах)» сербохорватська
statný «рослий, гарний» чеська

поста́дниця «дівчина, що грає головну роль на обжинках»

первісне поста́тниця, похідне від по́стать «смуга поля, яку займають женці», що утворилося за допомогою префікса по- і суфікса -ть від дієслова стати;
первісне значення «та, що (перша) займає постать»;
р. [поста́тница] «зажинниця, жниця, що веде перед», п. [postadnica] «жниця, що випереджає інших у роботі», [postatnica] «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
postadnica «жниця, що випереджає інших у роботі» польська
postatnica «тс.» польська
поста́тница «зажинниця, жниця, що веде перед» російська
поста́тниця українська
по́стать «смуга поля, яку займають женці» українська
стати українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України