ПОП — ЕТИМОЛОГІЯ
піп (служитель релігійного культу)
псл. роръ «проповідник; духовна особа, священик, піп»;
очевидно, запозичення з давньоверхньонімецької мови;
двн. pfaffo «духовна особа, священик» разом із свн. pfaffе, снн. снідерл. pāpe, дфриз. pāpа (пгерм. *papо) виводяться від нар.-лат. pаpа «тс.», утвореного на базі гр. παπα̃ς «молодша духовна особа, молодший священик», мабуть, пов’язаного з πάπας «(римський) папа»;
малообґрунтоване виведення слов’янських форм (Корш. Сб. ОРЯС 75, 24; Фасмер ГСЭ 2, 267; 3, 156–157; Sobolevskij AfSlPh 33, 479; Соболевский ЖМНП 1911, травень, 165; Горяев 274; Mikkola Berühr. 154) безпосередньо від гр. παπα̃ς «священик»;
неможливе також запозичення їх із готської (гот. *рара, Stender-Petersen 428–429) або давньоісландської мови (дісл. *рарō «священик», Uhlenbeck AfSlPh 115, 490);
р. бр. болг. м. поп «піп», др. попъ, п. ч. слц. вл. нл. pop «тс.», полаб. püp «проповідник; духовна особа, священик; шкільний учитель», схв. пȍп «піп», слн. pòp, стсл. попъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безпопі́вство
(розкольницькі секти)
безпопі́вщина
«тс.»
безпопо́вець
попе́нко
«син попа»
попеня́
«тс. (зменш.); дитина попа»
по́пик
попи́на
«попик»
попи́сько
по́пи́ти
«бути попом, мати парафію»
попі́вна
попі́вство́
попі́вщина
попове́ць
«клірик»
попо́вич
«син попа; хлопець, чоловік попівського роду»
попо́вичка
«дружина попа»
попува́ти
«тс.»
пуп
«піп»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| поп «піп» | білоруська |
| поп «піп» | болгарська |
| pop «тс.» | верхньолужицька |
| *рара | готська |
| παπα̃ς «молодша духовна особа, молодший священик» | грецька |
| πάπας «(римський) папа» | грецька |
| παπα̃ς «священик» | грецька |
| pfaffo «духовна особа, священик» | давньоверхньонімецька |
| *рарō | давньоісландська |
| попъ | давньоруська |
| pāpа (пгерм. *papо) | давньофризька |
| поп «піп» | македонська |
| pаpа «тс.» | народнолатинська |
| pop «тс.» | нижньолужицька |
| püp «проповідник; духовна особа, священик; шкільний учитель» | полабська |
| pop «тс.» | польська |
| роръ «проповідник; духовна особа, священик, піп» | праслов’янська |
| поп «піп» | російська |
| пȍп «піп» | сербохорватська |
| pfaffе | середньоверхньнімецька |
| pāpe | середньонижньонімецька |
| pāpe | середньонідерландська |
| pop «тс.» | словацька |
| pòp | словенська |
| попъ «тс.» | старослов’янська |
| pop «тс.» | чеська |
па́хну́ти «видавати запах»
результат семантичної видозміни па́хну́ти2 «повіяти» через проміжне значення «повіяти (ударити) в ніс»;
р. па́хнуть, бр. па́хнуць, п. pachniеć, pachnąć, ч. páchnouti «смердіти», слц. páchnut’ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́пах
запа́хати
«чути слід звіра»
запаху́щий
запа́ши́стий
запа́шни́й
запашни́стий
пах
«запах»
па́хати
«нюхати»
пахні́ти
«пахнути»
пахно́
пахнота́
«тс.»
пахну́чий
пахню́чий
пахню́чка
«дика м’ята»
пахнючо́к
«дика груша, Pyrrus communis L.; запашна рослина»
(бот.)
пахню́шка
«вид запашної груші»
(бот.)
пахню́щий
пахня́чий
пахня́чка
«тс.»
па́хощі
пахти́ло
«парфуми»
пахти́ти
пахти́тися
«душитися»
пахті́ти
пахть
«пахнути»
паху́чий
пахучка
«агератум, Ageratum L.; маренка пахуча, Asperula odorata L.»
(бот.)
паху́щий
паху́щик
«Myristica clinopodium»
(бот.)
паши́стий
паші́ти
«тс.; виділяти багато тепла»
пашни́й
«пахучий»
по́пах
«понюх»
при́пах
«неприємний запах»
пропа́ханий
«сповнений пахощів»
пропа́хлий
пропа́хнути
«сповнити пахощами»
пропа́хчений
«тс.»
розпаші́лий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́хнуць | білоруська |
| pachniеć | польська |
| pachnąć | польська |
| па́хнуть | російська |
| páchnut' «тс.» | словацька |
| па́хну́ти «повіяти» | українська |
| páchnouti «смердіти» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України