ПОНЯТТЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
во́лок «страва з буряків, перцю, картопляного бадилля, цибулі й олії Я; шпинат, зеленина ВеБ»
утворене, очевидно, від волокти́, але семантичний процес не зовсім ясний;
можливо, в основі перебуває поняття «те, що зволочене, стягнене докупи (суміш)»;
п. włok «страва з лободи»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| włok «страва з лободи» | польська |
| волокти́ | ? |
| поняття «те, що зволочене, стягнене докупи (суміш)» | ? |
глухи́й
первісне значення, очевидно, «той, хто слухає», далі «уважний», потім «глухуватий, глухий» (за характерною рисою глухих, слуханням з напруженою увагою);
сумнівне також пояснення значення «глухий» префіксацією *o-glъxnǫti (Vaillant RÉS 22, 43 – 44);
зіставлення з дісл. glupna «бути захопленим зненацька» (Loewenthal AfSlPh 37, 388) непереконливе;
крім того, слово повʼязане з псл. glupъ, оскільки поняття «глухий» і «дурний» часто змішуються;
споріднене з лит. glusnùs «слухняний, уважний», glùšas «дурень, дурнуватий», glùšti «ставати дурним», можливо, також з литовськими відповідниками з початковим k зам. g : лит. klusnùs «слухняний», klùsas «трохи глухий», klausýti «чути»;
псл. gluxъ «глухий», *glъxnǫti «глухнути» (пор. р. глохнуть, п. ст. (o)kłnąć ‹ *(o)głъchnąti);
р. глухо́й, бр. глухі́, др. глухыи, п. нл. głuchy, ч. слц. hluchý, вл. hłuchi, болг. глух, м. глув, схв. глух, слн. glúh, стсл. ГЛОУХЪ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
глу́ха
«тиф»
глуха́нь
«глуха людина»
глуха́ня
глуха́р
глуха́чка
глу́хман
глу́хнути
глухота́
глухува́ти
«бути глухим»
глухува́тий
глуш
глу́ша
глуша́к
глуша́н
глушина́
глуши́тель
глуши́ти
глуші́нь
глуші́ти
глу́шка
«глуха жінка; тиф»
глушка́ня
«тс.»
глушко́
глушли́вий
«оглушливий»
глу́шма́н
глушме́нь
«тс.»
глушня́
«глуш»
глушови́на
«глуш, чагарі»
за́глу́шка
заглу́шливий
заглу́шний
оглу́шливий
оглушни́й
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| глухі́ | білоруська |
| глух | болгарська |
| hłuchi | верхньолужицька |
| glupna «бути захопленим зненацька» | давньоісландська |
| глухыи | давньоруська |
| glusnùs «слухняний, уважний» | литовська |
| klusnùs «слухняний» | литовська |
| глув | македонська |
| głuchy | нижньолужицька |
| głuchy | польська |
| glupъ | праслов’янська |
| gluxъ «глухий» | праслов’янська |
| глухо́й | російська |
| глух | сербохорватська |
| hluchý | словацька |
| glúh | словенська |
| ГЛОУХЪ | старослов’янська |
| hluchý | чеська |
| далі «уважний» | ? |
| потім «глухуватий, глухий» (за характерною рисою глухих, слуханням з напруженою увагою) | ? |
| *o-glъxnǫti | ? |
| поняття «глухий» | ? |
| і «дурний» | ? |
| glùšas «дурень, дурнуватий» | ? |
| glùšti «ставати дурним» | ? |
| g | ? |
| klùsas «трохи глухий» | ? |
| klausýti «чути» | ? |
| *glъxnǫti «глухнути» (пор. р. глохнуть, п. ст. (o) | ? |
| *(o)głъchnąti) | ? |
купа́ва «латаття, Nymphaea .; кульбаба лікарська, Taraxacum officinale Web. et Wigg.» (бот.)
можна припустити, що в основу їх покладено поняття «чистий, білий» (пор. укр. [купа́лий] «гарний?», р. [купа́вый] «чистий, білий»), оскільки, наприклад, кульбаба та підбіл застосовуються для лікування деяких шкірних захворювань (Нейштадт 586; Анненков 366);
мотивованість назв інших рослин менш прозора;
похідні утворення від купа́ти;
назви зумовлені тим, що деякі з цих рослин (латаття, жовтець) ростуть у воді (Нейштадт 245–246) або у вологих місцях, ярах (підбіл, пор. його діалектну назву р. [водяной лопух]);
р. [купа́ва] «латаття; глечики жовті, Nuphar luteum (L.) Sibth. et Sm.», [купа́вка] «жовтець багатоквітковий, Ranunculus polyanthemus L.; роман фарбувальний», [купа́лка] «блошниця звичайна; свербіжниця польова», [купа́льница] «жовтець»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
купа́вка
«жовтець польовий, Ranunculus arvensis L.»
купа́ла
«кульбаба; підбіл звичайний, Tussilago farfara L.»
купалка
«жовтець польовий; свербіжниця польова, Knautia arvensis Coult.; блошниця звичайна, Pulicaria vulgaris Gaertn.»
купальник
«роман фарбувальний, Anthemis tinctoria L.»
купальниця
«жовтець повзучий, Ranunculus repens .»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| купа́вка «жовтець багатоквітковий, Ranunculus polyanthemus L.; роман фарбувальний» | українська |
| купа́лка «блошниця звичайна; свербіжниця польова» | українська |
| купа́льница «жовтець» | українська |
| поняття «чистий, білий» (пор. укр. [купа́лий] «гарний?», р. [купа́вый] «чистий, білий») | ? |
| купа́ти | ? |
| купа́ва «латаття; глечики жовті, Nuphar luteum (L.) Sibth. et Sm.» | ? |
йня́ти
результат видозміни давнішої звукової форми яти (‹jęti) «брати», яка в поєднанні з префіксами вън-, сън- (въняти ‹vъn-jęti, съняти ‹sъn-jęti) після того, як прийменники въ, съ кінцеве -н втратили, стала сприйматися як проста основа з початковим н і в такій звуковій формі закріпилась і при інших префіксах;
р. заня́ть, бр. заня́ць, др. поняти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́ йняти
ви́йняток
ви́няти
винятко́вий
ви́няток
відня́ти
віра не йметься
(у виразах , робота рук не йметься)
вня́тися
«виникнути; домогтися визнання»
дійня́ти
дойня́ти
зайня́ти
за́йнятий
зайняття́
заня́ття
здійня́ти
зня́ти
ийня́ти
ийня́тися
«зустрічатися»
найня́ти
ня́ти
«тс.»
ня́тися
«братися»
обійня́ти
обня́ти
перейня́ти
підійня́ти
підня́ти
підняття́
пійня́ти
пойня́ти
поняти́й
поняті́йний
поня́тливий
поняттє́вий
поня́ття
прийня́ти
прийняття́
пройня́ти
розня́ти
розня́тий
розняття́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| заня́ць | білоруська |
| поняти | давньоруська |
| jęti | праслов’янська |
| sъn-jęti | праслов’янська |
| vъn-jęti | праслов’янська |
| заня́ть | російська |
| въняти | старослов’янська |
| съняти | старослов’янська |
| яти «брати» (‹jęti) | українська |
я́ти «взятися, почати»
дещо віддаленішими, але також пов’язаними з попередніми, є відповідники інших індоєвропейських мов, пор. лтс. [jem̃t], ņemt «брати», дінд. yámati «тримає», тох. А yom-, тох. В yäm- «досягати», гр. νέμω «розподіляю», гот. niman «брати», н. nehmen «тс.»;
споріднене з лит. im̃ti «брати», прус. īmt «тс.», лат. ēmō «купую», ст. «приймаю», умбр. emantur «приймаються», оск. (pert)emest «відіймає», дірл. (air-fo-)emim «хапаю»;
псл. (j)ęti, (j)ьmǫ (1 ос. одн.) продовжує іє. *em-;
р. (діал., заст.) ять «узяти, спіймати; почати», бр. [няць] «ударити; торкнути», др. яти «узяти; схопити; торкнутися; дійти; охопити; досягти; почати», п. jąć «почати; (заст.) схопити», ч. jmouti «схопити, узяти», ст. jieti «тс.», слц. jat’ «охопити; узяти, схопити», вл. (za)jeć, (букв.) «(за)йняти; ухопити, схопити», jeće «узяття; схоплення», нл. za-jeś, (букв.) «(за)йняти; торкнутися, уразити», полаб. jǫtě (‹ *jętъjь) «cхоплений, узятий», болг. е́мна «підхопити, схопити; вирушити», м. (за)еме «позичити», схв. [ję́ti (1 ос. одн. теп. ч. ìmēm, jȁmēm) «брати»], слн. jéti (1 ос. одн. теп. ч. – jámem) «почати», стсл. ѩти «узяти, торкнутися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
взає́мини
взає́мний
виє́мно
«виключно»
ви́їмка
ви́їмковий
«вийнятий, відібраний»
виїмок
«виняток»
вийма́льний
ви́йманка
вийо́мка
«конфіскування, контрабанда»
винятко́вий
від'є́мний
від'є́мник
віді́йма
«припинення, утрата»
відійма́ння
відйо́м
відніма́ння
війми́ти
«відняти»
внима́тися
«бути боязким, соромитися, вагатися»
ді́йма
«передчуття, звістка, надія»
дійма́ти
дійня́ти
ємки́й
«хитливий; спритний, жвавий, швидкий»
з'їма́ти
«спіймати»
за(й)ня́ття́
зає́м
«зайом; вступ у володіння»
за́ї́мка
займа́
«застава; борг»
за́йманка
«заїмка; займанщина»
займанщи́на
«займанка, заїмка СУМ; земля, набута правом першого зайняття Г»
за́ймань
«займанщина; зайнята у шкоді худоба, доки її не викупить господар»
займа́тися
«працювати над чимось; спалахувати, загорятися, запалюватися»
займа́ч
«той, що займає худобу зі шкоди»
за́йми́на
«займанщина»
за́ймиско
«натовп, зграя»
займи́стий
«легкозапальний; той, що займає багато місця»
за́ймище
«зайняте місце, займанщина»
за́йнятий
зайо́м
здійма́ти
«підіймати, підносити; знімати; починати, заводити»
зиня́ти
«зняти»
зйом
зйо́мка
зйо́мник
зни́мець
«лестун, підлабузник»
зніма́ти(ся)
зніма́ч
зні́мок
зньом
(з прийменником на -- на зньом)
зньо́мщик
«фотограф»
(ст.)
ийма́ти
«ловити, хапати»
ийня́ти
«вірити комусь, мати довіру до когось»
(віри кому)
ийня́тися
«траплятися, ставатися»
има́ти
«ловити, хапати»
има́чка
«набір, призов»
і́манка
«ловіння»
іма́ти
«брати, хапати Г; ловити ВеЛ»
іма́тися
«ловитися, триматися»
іми́ти
«узяти, спіймати, схопити»
імки́й
«тс.»
йня́ти
«вірити, довіряти»
(у виразі [йня́ти ві́ри (ві́ру)])
на́єм
«найняття, найом; плата за наймання»
нає́мець
«наймит, зокрема, який доглядає худобу Г; найманий візник Ж»
нає́мний
«найманий»
нає́мник
«військовий наємник СУМ; найманець Ж»
назайо́м
«у позику, в борг»
наїмлити
«набрати, накупити»
на́йма
«наймання, найом»
на́йманець
на́йманий
на́йманка
«попит на найом; найом»
найма́тель
«наймач»
найма́ти
найма́ч
на́йми
(мн.)
на́ймит
наймитþга
«наймит»
(згруб.)
наймито́к
«малий хлопець як наймит»
на́ймиття
«наймити, слуги»
(зб.)
наймитува́ти
наймитча́
«хлопчик-наймит»
наймитчу́к
«тс.»
на́ймиця
«найом; плата за найом»
на́ймичка
наймичкува́ти
найо́м
найо́мець
«наймач»
наньма́ти
«наймати»
на́ньми
«найми»
(мн.)
невід'є́мний
недо́їмка
недойми́тка
«брак, нестача»
неза́ймана
«жінка, що не мала статевих зносин»
неза́йманий
«незачеплений; чоловік, що не мав статевих зносин»
незайма́нщина
«незаймані місця; незаймана земля»
незні́мний
необійня́тий
«неосяжний»
нея́мий
«нестосовний, неправильний»
ня́ти
«тс.»
об'є́м
«обсяг; простір»
об'є́мистий
об'є́мний
об'їманка
«обіймання»
об'ятє
«об’єм»
об'я́тися
«клопотатися за когось»
об(ій)ня́ти
оби́ймиця
«вузька дощечка, яка накладається на дрань, коли з неї виробляється кошик»
о́бійм
«об’єм; простір»
обійма́нка
«обійми, обіймання»
обійма́ти
«охоплювати; заливати (про воду)»
обі́йми
(мн.)
обійми́ця
«окружність колеса»
обійми́ще
«охват СУМ, Ж; оберемок Ж»
обійми́щі
«обійми»
(обійми́ща)
обні́мка
(у звороті в обні́мку «обійнявшися»)
о́ним
«жаль»
онима́тися
«бути збентеженим, вагатися»
они́мливий
«несміливий, занадто скромний»
они́мно
«несміливо»
пере(й)ня́ти
переє́м
«переривання, затримка; уловлення загубленої речі, плата за це; прийняття»
переимли́вий
«сприйнятливий, перейнятливий»
пере́йма
«перехоплювання того, що пливе по річці; винагорода за виловлення того, що пливе по річці; весільний звичай; затримка весільного почту молодого парубка з метою одержати викуп»
перейма́льник
«мішеневий вал»
перейма́ч
«той, що щось на себе переймає; наслідувач»
пере́ймець
«перехоплювач; перехоплювання того, що пливе по річці»
пере́йми
«спазми (при пологах)»
переймли́вий
«тс.»
переймо́вий
«пов’язаний з перехопленням, перейманням»
пере́ймом
«з перервами, коли-не-коли»
перейня́тливий
перейо́м
«перейняття, переймання»
перена́єм
«перенайом»
перенайми́ти
«здійснити перенайом»
перенайо́м
під'є́м
«підйом»
під'є́мниця
«труба для подачі (підняття) води»
підійма́льний
підійма́ти
підійма́ч
(тех.)
підйо́м
«підняття, піднесення СУМ; [верхня шкіра (на взутті) Нед]»
підйо́мка
підйо́мна
підйо́мний
підйо́мник
підйо́мні
(мн.)
підніма́льний
підніма́ти
підніма́ч
(анат.)
підньо́м
«рогач для витягання горщиків з печі»
пі́дняток
«підняття»
підняття́
підо́йма
«важіль; [підставка підтримувати дишель, щоб він не падав на землю; пристрій у млині підіймати певні частини млинового механізму]»
підойма́ти
«підіймати»
підо́ймистий
«той, що служить для підіймання»
підоня́ти
«підняти»
пі́йма
«полон; зміст, вміст; повінь»
пійма́ти
пійма́ч
пійми́ця
«учасники весілля, виряджувані від молодого по молоду; частина поділу (наприклад, виборча округа)»
по(й)ня́ти
«покрити (водою); охопити; засвоїти; узяти за дружину»
подо́йма
по́єм
«поняття»
поє́мність
«місткість»
поє́мщи́зна
«податок за дозвіл на шлюб»
поє́мщина
«тс.»
пойма́ти
«покривати (водою); охоплювати; засвоювати»
пойма́ти
«піймати, спіймати»
понима́ти
«осягати (розумом), розуміти, схоплювати»
понимли́вий
«тямущий, тямкий»
поніма́ти
«покривати (водою); охоплювати; засвоювати»
поніма́тися
«з’єднуватися з (чим); перетворюватися (на щось)»
поня́тейний
«тс.»
поня́ти́й
поня́тії
«поняті»
поняті́йний
поня́тли́вий
поня́тливість
поня́тний
«зрозумілий; ясний, чіткий»
поняттє́вий
поня́ття́
поя́ти
«узяти»
при́є́м
«прийом»
приє́мина
«манера; жест»
приєми́ни
«прийоми»
(мн.)
приє́мкий
«приємний»
приє́мний
«СУМ; [сприйнятливий] Нед»
приємчи́ще
«прийом»
(зб.)
при́їмиця
«прийом, частування»
приї́ми́ще
«притулок»
при́йма
«прийом; щось прийняте, привласнене (напр., поле); усе те, що забирає назавжди (позбавляє життя); кат, чорт і под.; ворожбит, ворожка»
прийма́к
«усиновлений; зять, узятий у прийми»
прийма́ка
«тс.»
прийма́льна
прийма́льник
прийма́льня
при́йманка
«борошно (каша) для виготовлення замазки (шліхти)»
прийма́нський
«прийнятий (у виразі прийма́нський скот); худоба, прийнята поміщиком за винагороду від місцевого населення на випас»
прийма́ти
прийма́ч
приймачи́сько
приймачи́ще
«приймак»
при́йми
«стан усиновленого або зятя, що живе в батьків дружини»
(мн.)
при́ймит
«приймак»
прийми́ти
«прийняти»
прийми́ця
«наречена»
при́йми́ч
«зять, який іде жити в прийми до батьків своєї дружини Мо, Нед; усиновлений, приймак (син) Нед»
прийми́чка
«удочерена, приймачка (дочка)»
прийня́тни́й
прийня́ття́
прийо́м
прийо́мка
прийо́мна
прийо́мний
«СУМ; [гостинний]»
прийо́мщик
«офіцер, що займається прийомом новобранців»
примачка
«жінка, яка прийняла чоловіка до себе»
прия́ти
«прийняти»
прия́тилище
«притулок»
про(й)ня́ти
проємчи́стий
«пронизливий (той, що проймає)»
проимчи́вий
про́йма
пройма́вий
«тс.»
пройма́ти
пудо́йма
«дерев’яна деталь у возі, яка з’єднує спиці»
роз'є́м
«перемир’я»
роз'ємець
«рятівник, переможець Нед; арбітр, посередник»
роз'є́мний
роз'є́мник
«арбітр, посередник»
роз'є́мчий
«арбітральний»
роздоймити
«розкласти, розділити, розложити ВеЛ»
спійма́ти
сприйма́льний
сприйма́ння
сприйма́ти
сприйня́тливий
сприйняття́
увійми́ти
«відняти»
увойма́ти(ся)
«припиняти(ся)»
ує́мний
«від’ємний, негативний»
узну́ти
узя́нуть
узя́ти
у́йма
«зменшення; відняття»
уйма́к
«захоплений у неволю, в полон»
уйма́ти
«відбирати; віднімати; відмовляти»
унима́ти
«припиняти»
унима́тися
«бентежитися, соромитися»
уня́тливий
«уважний, ніжний, шанобливий, запопадливий, привабливий»
уя́ти
уя́тися
«узяти під захист»
я́тва
«розуміння»
яти́на
«держак грифеля»
(заст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| няць «ударити; торкнути» | білоруська |
| е́мна «підхопити, схопити; вирушити» | болгарська |
| jeće «(за)йняти; ухопити, схопити»«узяття; схоплення» (za)jeć, (букв.) | верхньолужицька |
| (za)jeć | верхньолужицька |
| niman «брати» | готська |
| νέμω «розподіляю» | грецька |
| yámati «тримає» | давньоіндійська |
| (air-fo-)emim «хапаю» | давньоірландська |
| яти «узяти; схопити; торкнутися; дійти; охопити; досягти; почати» | давньоруська |
| *em- | індоєвропейська |
| ēmō «купую» | латинська |
| jem̃t | латиська |
| ņemt «брати» | латиська |
| im̃ti «брати» | литовська |
| заеме «позичити» ()еме | македонська |
| za-jeś «(за)йняти; торкнутися, уразити» (букв.) | нижньолужицька |
| nehmen «тс.» | німецька |
| (pert)emest | оскська |
| jǫtě «cхоплений, узятий» (‹ *jętъjь) | полабська |
| *jętъjь | полабська |
| jąć «почати; (заст.) схопити» | польська |
| (j)ęti | праслов’янська |
| (j)ьmǫ | праслов’янська |
| īmt «тс.» | прусська |
| ять «узяти, спіймати; почати» (діал., заст.) | російська |
| ję́ti «брати» (1 ос. одн. теп. ч. ìmēm, jȁmēm) | сербохорватська |
| jat' «охопити; узяти, схопити» | словацька |
| jéti «почати» (1 ос. одн. теп. ч. -- jámem) | словенська |
| ѩти «узяти, торкнутися» | старослов’янська |
| yom- | тохарська А |
| emantur «приймаються» | умбрська |
| jmouti «схопити, узяти» | чеська |
| jieti «тс.» (ст.) | чеська |
| В yäm- «досягати» | ? |
хльо́рка «повія»
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з хля́ра «негода, сльота»;
в основі значень обох слів лежить поняття «биття, шмагання» (а звідси для хльо́рки – поняття «futuere»);
менш імовірний зв’язок із назвою римської богині Флори та її статуєю (Бі 371);
Фонетичні та словотвірні варіанти
фльо́рка
«тс.»
фльоркова́ти
«віятися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хля́ра «негода, сльота» | ? |
| поняття «биття, шмагання» (а звідси для хльо́рки -- поняття «futuere») | ? |
виноку́р «робітник ґуральні»
змішування понять «вино» і «горілка» в російській розмовній мові дає підставу вважати, що укр. виноку́р походить з російської мови;
складне слово, утворене з основ слів вино́ і кур-и́ти, тобто підігріванням добувати («викурювати») горілку;
р. виноку́р, бр. вінаку́р, п. [winokur] (з бр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
винокуреный
(XVIII ст.)
винокурі́ння
винокурня
виноку́рня
винокуръ
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вінаку́р | білоруська |
| winokur (з бр.) | польська |
| виноку́р | російська |
| виноку́р | українська |
| понять «вино» | ? |
| і «горілка» | ? |
| вино́ | ? |
| кур-и́ти | ? |
дуб «Quercus robur L.; деревина дуба; дубильна речовина; (діал., іст.) вид великого човна» (бот.)
псл. dǫbъ, – дальші зв’язки визначаються по-різному;
останньою за часом є спроба (Falk Scandoslavica IV 265 – 285) виведення з більш раннього псл. *dumbås «дупло, дуплище; дерево», паралельного до лит. dumbas «заглиблення, порожнина», dùbti «дупліти», dubùs «глибокий, запалий», dumbùs, dumbrùs «тс.», dùba, dublỹs «дупло», лтс. duôbums «заглиблення, печера», dùobt «видовбувати» (пор. слц. dbol «вулик, дупло», п. dub, dziub, dziubnia«дупло»), як назалізованого варіанта кореня псл. *dŭb-›*dъb-, що зводиться до іє. *dheub- «глибокий, низько розташований»;
найближчі відповідники: дірл. domain «глибокий», гот. diups «тс.», норв. dump «заглиблення в землі», дат. [dump] «печера, заглиблення», нвн. Tümpel «калюжа; невеликий ставок»;
розвиток нової семантики пояснюється як наслідок ототожнення понять «дупло» і «дуплисте дерево» та перенесення цієї назви на дуба за характерною перш за все для нього ознакою дуплистості;
інші дослідники (Vaillant RÉS 14,223 – 224; Sławski І 139 – 140; ЭССЯ 5,95 – 97), відносячи псл. dǫbъ разом з dǫb-r-ava, dǫb-r-ova до назалізованої форми іє. *dheu-b-, *dhum-b- «глибокий, низько розташований», пов’язують його з лит. dumblas «трясовина, болото», daubà «долина», лтс. dumbrs «болотиста місцевість» і припускають такий розвиток значень: «низько розташована місцевість» – «долина» – «волога долина, поросла лісом» – «ліс» – «дерево» – «найбільш звичайне дерево, дуб»;
зіставлялося ще (Bern. І 216 – 217; Міlewski IF 16, 198 – 199) з гр. τυφλός «сліпий, темний; дурний», τύφος «дим, чад», дангл. dumb «німий», дісл. dumbr «тс.», ірл. dub «чорний», двн. tumb «німий; дурний» (як «чорне дерево»);
припускалося також (Фасмер І 547; Brückner 85) початкове значення «дерево» (пор. полаб. jopjeedumb «яблуня») і пов’язувалося (Mikkola Ursl. Gr. 124; Брандт РФВ 21, 220; Uhlenbeck KZ 40, 554; Mikl. EW 48) з гр. δέμω «будую», дісл. timbr, дангл. timber, двн. zimber «будівельний матеріал; будова; кімната», гот. tіmrjan «будувати», псл. domъ «дім»;
зіставлялося (Brückner 85; Machek ESJČ 132) з двн. tanna «ялина» (з герм. *dan֊ wo), дінд. dhánvan-, dhánuh «дуга, звід»;
р. бр. дуб, др. дубъ «дерево; дуб», п. dąb, ч. слц. вл. нл. dub, полаб. dumb, болг. дъб, м. даб, схв. дуб «дуб; [дерево]», слн. dób, стсл. дѫбъ «дерево; дуб»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дуб'я́
«дуби»
(зб.)
дуб'я́к
«дубняк»
дуб'янці́
«вид постолів з дубленої шкіри»
дуба́
«людина високого зросту»
дуба́рь
«великий дуб»
дубе́ць
«молодий дуб; прутик»
дуби́ло
«дубильна речовина»
дуби́льний
дуби́льник
«той, хто дубить шкіри; [червоний вовняний верхній одяг Шyx]»
дуби́льня
«приміщення, в якому дублять шкіри»
ду́би́на
«дуб; дубовий ліс; палиця; [дубові дрова Ж]»
дубиння
«дубняк»
дубиня́к
«дубова різка»
дубиняки́
«удари палкою»
дуби́тель
дуби́ти
ду́бити
«здирати (гроші)»
ду́битися
«ставати догори; коробитися»
дубі́вка
«сорт дині; [чорнильний горіх; горілка, настояна на дубових бруньках Ж]»
дубівни́к
«той, хто дубить шкіри, дубильник»
дубі́нка
«чорнильний горіх»
(бот.)
дубі́ти
дубле́нець
«видублена шкіра»
дубле́ний
«червоно пофарбований»
ду́блений
дублени́стий
«червоножовтуватий, кольору дубленої шкіри»
ду́блє
«тс.»
дубли́ти
«дубити (рибальські сіті)»
дубля́
«тс.»
дубля́нка
«дублений кожушок»
дубни́й
«дубильний»
дубни́к
«дубовий ліс»
дубни́ця
«дубильно-травильний розчин»
дубня́к
дубове́ць
«голуб’янка дубова, Lycaena quercus»
(ент.)
ду́бо́вий
дубови́к
«власник човна-дуба»
дубови́на
«дубова труна»
дубо́вник
«тс.»
дубо́к
«дрова»
дубува́ти
«мерзнути Г; не спати; бродити на свободі Ж»
дубува́тий
дубча́к
«молодий дубок»
задубі́лий
задубі́ти
заду́блий
заду́бнути
заду́бти
здуби́ти
«здерти»
здуби́тися
«одубіти»
зду́биця
«залишки дубової кори, що йдуть на дубіння»
одубені́ти
одуби́тися
«вмерти, околі́ти»
одубі́лий
одубі́ти
оду́бнути
оду́бти
па́дуб
«Ilex aquiîolium L.»
пі́ддубень
«гриб синяк, дубовик, Boletus lurіdus»
(?)
підду́бець
підду́бник
піддубо́вик
пі́дду́бок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дуб | білоруська |
| дъб | болгарська |
| dub | верхньолужицька |
| diups «тс.» | готська |
| tіmrjan «будувати» | готська |
| τυφλός «сліпий, темний; дурний» | грецька |
| δέμω «будую» | грецька |
| dumb «німий» | давньоанглійська |
| timber | давньоанглійська |
| tumb «німий; дурний» (як «чорне дерево») | давньоверхньонімецька |
| zimber «будівельний матеріал; будова; кімната» | давньоверхньонімецька |
| tanna «ялина» (з герм. *dan֊ wo) | давньоверхньонімецька |
| dhánvan- | давньоіндійська |
| domain «глибокий» | давньоірландська |
| dumbr «тс.» | давньоісландська |
| timbr | давньоісландська |
| дубъ «дерево; дуб» | давньоруська |
| dump «печера, заглиблення» | датська |
| *dheub- «глибокий, низько розташований» | індоєвропейська |
| *dheu-b- | індоєвропейська |
| dub «чорний» | ірландська |
| duôbums «заглиблення, печера» | латиська |
| dumbrs «болотиста місцевість» | латиська |
| dumbas «заглиблення, порожнина» | литовська |
| dumblas «трясовина, болото» | литовська |
| даб | македонська |
| dub | нижньолужицька |
| Tümpel «калюжа; невеликий ставок» | нововерхньонімецька |
| dump «заглиблення в землі» | норвезька |
| dumb | полабська |
| dąb | польська |
| dǫbъ | праслов’янська |
| *dumbås «дупло, дуплище; дерево» | праслов’янська |
| *dŭb-›*dъb- | праслов’янська |
| dǫbъ | праслов’янська |
| domъ «дім» | праслов’янська |
| дуб | російська |
| дуб «дуб; [дерево]» | сербохорватська |
| dub | словацька |
| dób | словенська |
| дѫбъ «дерево; дуб» | старослов’янська |
| dub | чеська |
| dùbti «дупліти» | ? |
| dubùs «глибокий, запалий» | ? |
| dumbùs | ? |
| dumbrùs «тс.» | ? |
| dùba | ? |
| dublỹs «дупло» | ? |
| dùobt «видовбувати» (пор. слц. dbol «вулик, дупло», п. dub, dziub, dziubnia«дупло») | ? |
| понять «дупло» | ? |
| і «дуплисте дерево» | ? |
| *dhum-b- «глибокий, низько розташований» | ? |
| daubà «долина» | ? |
| τύφος «дим, чад» | ? |
| значення «дерево» (пор. полаб. jopjeedumb «яблуня») | ? |
| dhánuh «дуга, звід» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України