ПОЛЯЧИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
поля́ки «народ, що становить основне населення Польщі»
очевидно, запозичення з польської мови;
п. Polak «поляк» вважається скороченою формою слова псл. poljaninъ первісно «житель полів», давньої великопольської племінної назви, що зводиться до pole «поле, простір», псл. polje «тс.»;
р. болг. поля́к, бр. паля́к, ч. Polák, слц. Poliak, вл. нл. Polak, м. По́лjак, схв. По̀ља̄к, слн. Polják «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
не підлеглі
по-по́льськи
по-по́льському
по́лька
по́лька
по́льськість
«тс.»
По́льща
польща́к
(так на Херсонщині звали селянина з Поділля або Київщини Г; (іст.)
польщи́зна
«тс.; польська народність»
польщина́
«усе польське; польська мова»
по́льщити
«тс.»
польщі́ти
по́ля́к
поля́чити
«полонізувати»
поля́чка
які в
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| паля́к | білоруська |
| поля́к | болгарська |
| Polak | верхньолужицька |
| По́лjак | македонська |
| Polak | нижньолужицька |
| Polak «поляк» | польська |
| poljaninъ «житель полів» | праслов’янська |
| pole «поле, простір» | праслов’янська |
| polje «тс.» | праслов’янська |
| поля́к | російська |
| По̀ља̄к | сербохорватська |
| Poliak | словацька |
| Polják «тс.» | словенська |
| Polák | чеська |
поло́ти
псл. *pelti (‹ *pelvti) «полоти, очищати», пов’язане з *pelva «полова»;
споріднене з лит. spãliai «начоси льону», лтс. spil˜va «лушпиння, лузга», лат. spolium «знята, здерта шкіра тварини; знятий з вбитого ворога одяг або зброя; військова здобич», гр. σπολάς «вичинена шкіра, шкура; хутряний плащ», дінд. phálati «лопається, лускається; тріскається», spháṭati «зриває, смикає», sphāṭáyati «розколює», двн. spaltan «розколювати»;
іє. *(s)p(h)el- «розколювати; відщеплювати; обривати, здирати»;
р. поло́ть, бр. пало́ць, п. pleć, ч. plíti, слц. pliet’, вл. plěć, нл. plaś, полаб. plåvĕ «поле», болг. пле́вя́ «полю», м. плеви «поле», схв. пље̏ти, слн. pléti, стсл. плѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́ливо
«бур’яни»
полі́льний
полі́льник
полі́нка
«поління; знаряддя для прополювання»
полі́тник
«полільник»
поліття́
«тс.; поління»
полові́льник
полові́ля
«полільниця»
половни́ця
поло́льник
поло́ля
полоті́лниця
поло́тніца
«тс.»
полоття́
полотьба́
«полоття; час, коли треба полоти»
полю́х
«тс.»
поля́ч
«знаряддя для розпушування ґрунту»
пропо́лка
пропо́лювальний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пало́ць | білоруська |
| пле́вя́ «полю» | болгарська |
| plěć | верхньолужицька |
| σπολάς «вичинена шкіра, шкура; хутряний плащ» | грецька |
| spaltan «розколювати» | давньоверхньонімецька |
| phálati «лопається, лускається; тріскається» | давньоіндійська |
| spháṭati «зриває, смикає» | давньоіндійська |
| sphāṭáyati «розколює» | давньоіндійська |
| *(s)p(h)el- «розколювати; відщеплювати; обривати, здирати» | індоєвропейська |
| spolium «знята, здерта шкіра тварини; знятий з вбитого ворога одяг або зброя; військова здобич» | латинська |
| spil˜va «лушпиння, лузга» | латиська |
| spãliai «начоси льону» | литовська |
| плеви «поле» | македонська |
| plaś | нижньолужицька |
| plåvĕ «поле» | полабська |
| pleć | польська |
| *pelti «полоти, очищати» (‹ *pelvti) | праслов’янська |
| *pelva «полова» | праслов’янська |
| поло́ть | російська |
| пље̏ти | сербохорватська |
| pliet' | словацька |
| pléti | словенська |
| плѣти | старослов’янська |
| plíti | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України