ПОЛУМ'Я — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
по́лум'я
псл. *polmen- «полум’я», пов’язане з polěti «палати, горіти» і (з іншим ступенем чергування голосних) paliti «тс.»;
р. [по́ломя] «полум’я», по́лымя, бр. [по́ломе], по́лымя «тс.», др. поломя «вогонь», п. płomień «тс., полум’я», ч. plamen, слц. plameň, вл. płomjo, нл. płomje, болг. пла́мен, м. плам, пламен, схв. пла̏ме̄н, слн. plámen, стсл. пламы «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
па́ломінь
пломени́стий
пломені́ти
пломінки́й
пло́мінь
(з пол.)
по́лим'я
по́лимня
по́лім'я
по́ловень
по́ловинь
по́ловінь
по́ло́м'я
по́лом'яни́й
«полум’яний»
поло́ме
поломіни́стий
«тс.»
поломіні́ти
«полум’яніти»
поло́мінний
«палаючий, полум’яний»
по́ломінь
(заст.)
по́ломко
«полум’яно»
по́ломня
по́лум'я́ний
полум'яни́стий
полум'яні́ти
полумени́стий
полумені́ти
по́луміння
«тс.; світло від вогнища, пожежі»
по́лумінь
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́ломе | білоруська |
| по́лымя «тс.» | білоруська |
| пла́мен | болгарська |
| płomjo | верхньолужицька |
| поломя «вогонь» | давньоруська |
| плам | македонська |
| пламен | македонська |
| płomje | нижньолужицька |
| płomień «тс., полум’я» | польська |
| *polmen- «полум’я» | праслов’янська |
| polěti «палати, горіти» | праслов’янська |
| paliti «тс.» | праслов’янська |
| по́ломя «полум’я» | російська |
| по́лымя | російська |
| пла̏ме̄н | сербохорватська |
| plameň | словацька |
| plámen | словенська |
| пламы «тс.» | старослов’янська |
| plamen | чеська |
пло́мінь «полум’я»
запозичення з пoльської мови;
п. płomień «полум’я» відповідає укр. по́ломінь, по́лум’я (див.);
бр. [пло́мень] «полум’я»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пломени́стий
пломени́тися
пломені́ти
пломіне́ць
пломінки́й
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пло́мень «полум’я» | білоруська |
| płomień «полум’я» | польська |
| по́ломінь | українська |
| по́лум'я | українська |
по́піл
псл. popelъ, ререlъ, редуплікована іменна форма, пов’язана з polěti, стсл. полѣти «горіти», а також polěno, укр. поліно, paliti, укр. палити, *polmę, укр. полум’я, що належать до того самого кореня з іншими ступенями вокалізму;
споріднене з прус. pelanne «попіл», лит. pelenaĩ (мн.), лтс. pеlni «тс.», можливо, також лат. pollen, pollis «дуже дрібне борошно, подібне до пилу», pulvis «пил, порох», гр. πάλη «пил; борошно», παι-πάλη «борошно»;
р. пе́пел, [по́пел], бр. по́пел, др. попелъ, пепелъ, п. popiół, ч. popel, слц. popol, вл. нл. popjeł, полаб. püpel (‹ *popelъ), болг. м. пе́пел, схв. пе̏пео, слн. pepél, стсл. пепелъ, попелъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пепели́ще
«тс.»
попел
«попіл»
попела́стий
попели́стий
попели́ти
попели́тися
«перетворюватися на попіл, згоряти; [порпатися в землі, смітті (про курку)]»
попели́ця
«попіл; ґрунт, подібний до попелу»
попели́ще
«місце, куди висипають попіл; згарище»
попелі́ти
попельна́стий
попельни́к
«випалювач попелу; той, що торгує попелом; посудина для попелу»
попе́льня́
«місце, де зсипають попіл»
попеля́стий
попеля́тий
по́пів
попіли́ця
«попіл; земля, подібна до попелу; хутро сірої білки або соні»
по́піль
«тс.»
по́пільний
попільни́к
«місце, де зсипають попіл»
попільни́ця
«посудина на попіл від цигарок»
попільни́чка
«тс.»
по́пільність
«зольність»
попільну́ха
«гашене вапно»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́пел | білоруська |
| пе́пел | болгарська |
| popjeł | верхньолужицька |
| πάλη «пил; борошно» | грецька |
| παι-πάλη «борошно» | грецька |
| попелъ | давньоруська |
| пепелъ | давньоруська |
| pollen | латинська |
| pollis «дуже дрібне борошно, подібне до пилу» | латинська |
| pulvis «пил, порох» | латинська |
| pеlni «тс.» | латиська |
| pelenaĩ (мн.) | литовська |
| пе́пел | македонська |
| popjeł | нижньолужицька |
| püpel (‹ *popelъ) | полабська |
| popiół | польська |
| popelъ | праслов’янська |
| paliti | праслов’янська |
| *polmę | праслов’янська |
| polěno | праслов’янська |
| ререlъ | праслов’янська |
| polěti | праслов’янська |
| polěno | праслов’янська |
| ререlъ | праслов’янська |
| polěti | праслов’янська |
| pelanne «попіл» | прусська |
| пе́пел | російська |
| по́пел | російська |
| пе̏пео | сербохорватська |
| popol | словацька |
| pepél | словенська |
| полѣти «горіти» | старослов’янська |
| пепелъ | старослов’янська |
| попелъ | старослов’янська |
| поліно | українська |
| палити | українська |
| полум'я | українська |
| popel | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України