ПОЛОНИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

монопо́лія «виключне право на виробництво, торгівлю та ін.; велике капіталістичне об’єднання»

очевидно, через посередництво польської мови запозичено з латинської;
лат. monopōlium «право монопольного продажу» походить від гр. μονοπώλιον «тс.», утвореного з основ числівника μόνος «один» і дієслова πωλέω «продаю», спорідненого з лит, pelnýti «заробляти», стсл. плѣнити, укр. полони́ти;
р. монопо́лия, бр. монопо́лія, болг. монопо́л, м. монопол, схв. монòпōлија, слн. monopól;
Фонетичні та словотвірні варіанти

домонополісти́чний
монополия (1588)
монополіза́ція
монополі́зм
монополізува́ти
монополізува́тися «ставати предметом монополії»
монополі́ст
монополісти́чний
монопо́ль «виключне право» (заст.)
монопо́льний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
монопо́лія білоруська
монопо́л болгарська
μονοπώλιον «тс.» грецька
monopōlium «право монопольного продажу» латинська
монопол македонська
монопо́лия російська
монòпōлија сербохорватська
monopól словенська
плѣнити старослов’янська
полони́ти українська
μόνος «один» ?
πωλέω «продаю» ?
pelnýti «заробляти» ?

поло́н «неволя, в яку потрапляють захоплені противником під час воєнних дій; (заст.) полонені»

псл. *pelnъ «неволя, полон; здобич (військова); прибуток; урожай»;
споріднене з лит. pel˜nas «прибуток, доход, заробіток; заслуга», pelnýti «заслуговувати; заробляти, виручати», лтс. pѐļņа «заслуга; прибуток, доход», дінд. paṇaḥ «обіцяна нагорода», páṇatē «скуповує, закупляє», гр. πωλέω «купую», двн. fāli «продажний», дісл. falr «тс.»;
іє. *pel-no-s «прибуток, заробіток», похідне від *pel- «продавати; заробляти, заслуговувати»;
менш обґрунтоване зіставлення слов’янських форм з лат. pellis «шкура», гот. fill «тс.» (Брандт РФВ 23, 292), пов’язаними з псл. *pelna «пелена», pelena «тс.», іє. *pel- «оболонка, плівка; шкіра; одяг»;
р. поло́н (заст.) «полон; здобич, захоплена на війні; військовополонені», бр. пало́н «полон», др. полонъ «тс.; переслідування, полонені, здобич», п. plon «жнива, урожай; (мн.) плоди», ч. plen «виручка, прибуток, урожай, здобич», слц. plen «грабіж, здирство, спустошення (під час війни)», plien «тс.», нл. plon «дракон, змій; шакал; метеор; благодать, урожай», болг. плен «полон», м. плен «тс.; здобич, грабіж, пограбування», схв. пле̑н «здобич», слн. plén «тс.; трофей; пограбування», стсл. плѣнъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

полоне́ний «тс.»
полоне́ник «взятий у полон; бранець»
полони́тель «той, хто взяв у полон кого-небудь»
полони́ти «захоплювати під час воєнних дій; підкоряти, загарбувати»
поло́нни́й «спійманий, ув’язнений; захоплений» (про здобич)
поло́нни́к
поло́нь «тс.»
полоня́нець
полоня́ни́к «тс.»
полоня́ни́н
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пало́н «полон» білоруська
плен «полон» болгарська
fill «тс.» готська
πωλέω «купую» грецька
fāli «продажний» давньоверхньонімецька
paṇaḥ «обіцяна нагорода» давньоіндійська
páṇatē «скуповує, закупляє» давньоіндійська
falr «тс.» давньоісландська
полонъ «тс.; переслідування, полонені, здобич» давньоруська
*pel-no-s «прибуток, заробіток» індоєвропейська
*pel- «продавати; заробляти, заслуговувати» індоєвропейська
*pel- «оболонка, плівка; шкіра; одяг» індоєвропейська
pellis «шкура» латинська
pѐļņа «заслуга; прибуток, доход» латиська
pel˜nas «прибуток, доход, заробіток; заслуга» литовська
pelnýti «заслуговувати; заробляти, виручати» литовська
плен «тс.; здобич, грабіж, пограбування» македонська
plon «дракон, змій; шакал; метеор; благодать, урожай» нижньолужицька
plon «жнива, урожай; (мн.) плоди» польська
*pelnъ «неволя, полон; здобич (військова); прибуток; урожай» праслов’янська
*pelna «пелена» праслов’янська
pelena «тс.» праслов’янська
поло́н «полон; здобич, захоплена на війні; військовополонені» (заст.) російська
пле̑н «здобич» сербохорватська
plen «грабіж, здирство, спустошення (під час війни)»«тс.» словацька
plien «грабіж, здирство, спустошення (під час війни)»«тс.» словацька
plén «тс.; трофей; пограбування» словенська
плѣнъ «тс.» старослов’янська
plen «виручка, прибуток, урожай, здобич» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України