ПОЛОВИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *polvъ «тс.; буланий; бляклий, блідий»;

споріднене з лит. pal˜vas «буланий, світло-жовтий», двн. falo «бляклий, блідий; зі світлим волоссям», днн. falu «бляклий, блідий», дангл. fealu «тс.; жовтий, буланий», дісл. fǫlr «тс.», лат. pallidus «блідий», palleo «блідну; стаю блідо-зеленим, жовтуватим», гр. πολιός «сірий», πελιτνός «тс.», πελιός «безбарвний, блідий, темно-сірий, чорно-голубий», вірм. ali-k’ «біле, чисте волосся», дінд. pallitáḥ «сірий, сивий; старець», palitám «сиве волосся», pāṇḍuḥ «жовтуватий»;

іє. *pel- (*pol-) «сивий, сірий; бляклий, блідий; темнуватий, строкатий»;

р. поло́вый «світло-жовтий, бляклий», полово́й «тс.», бр. палавы́ «половий (про масть тварин); буланий (про коня); світло-бурий (про корову)», др. половъ «світло-жовтий, бляклий», половыи «достиглий», п. [połowy] «білявий, бляклий; половий, світло-жовтий, світло-рудий (про масть тварин)» (з укр.), п. вл. нл. płowy «тс.», ч. слц. plavý «бляклий, буланий, світло-жовтий, блідо-жовтий (про коня, волосся)», болг. [плав] «синій; з русим волоссям, синьоокий, блондин; світлого кольору», м. [плав] «синій (про очі)», схв. пла̑в «синій, голубий; світлий, блідо-жовтий; зі світлим волоссям», слн. plàv «голубий», стсл. плавъ «блідо-жовтий, світло-русий»;

запозичення з французької мови;

фр. pâle «блідий» походить від лат. pallidus «тс.», спорідненого з дінд. palitáḥ «старий, сивий», гр. πελιός «безбарвний, блідий, сіро-блакитний», πολιός «сивий», дісл. fǫlr «блідий», дангл. fealo, двн. falo, лит. pálšas «тс.», pal˜vas «блiдо-жовтий», псл. *polvъ «сірий, сивий», укр. полови́й;

менш переконливе пов’язання (Горяев 246; Matzenauer LF 12, 187) з фр. paillé «палевий, солом’яного кольору», утвореним від paillе «солома», похідного від лат. palеа «полова, висівки»;

р. па́левый, бр. па́левы, п. paliowy;

рум. porumbár «терен», porumbél, молд. порумбре́л «тс.», porúmbă «ягода терну» пов’язані, можливо, з лат. palumbīnus «сизий, сірувато-блакитний», palumbēs «сизий (дикий) голуб», спорідненими з лит. pal˜vas «половий», псл. *polvъ, укр. полови́й;

запозичення з румунської або молдавської мови;

слц. [plavuša, plavul’ka, plavočka, plavka], ч. plavka «тс.» є похідними від ч. слц. plavý «світло-жовтий, світло-рудий, буланий, половий», якому відповідає укр. поло́ви́й;

видозмінене запозичення зі словацької або чеської мови;

запозичення з польської мови;

п. [płowula] «корова світло-жовтої масті», [płowucha, płowysza] «тс.», [płowysz] «віл світло-жовтої масті» утворені від płowy «половий, світло-рудий, світло-жовтий (про масть тварин)», що, як і вл. нл. płowy «світло-жовтий, половий», споріднене з укр. поло́ви́й «тс.»;

можливо, похідне від поло́ви́й «блідо-жовтий; (про масть тварин) світло-рудий», як назва, зумовлена забарвленням терміта (Urania Tierr. Insekten 117–124);

неясне;

очевидно, похідне утворення від поло́ви́й «блідо-жовтий; (про масть тварин) світло-рудий»;

назва зумовлена іржасто-рудим забарвленням спини і крил боривітра або світло-рудим забарвленням низу яструба;

пор. інші семантично подібні назви цих птахів: р. [кра́сный со́кол], н. Rotfalke «тс.» (Воїнств.–Кіст. 165, 170; Птицы СССР 134–135, 167);

споріднене з прус. pelwo «полова», лит. ст. pẽlūs, лтс. pęlus, pęlаvas, лат. palea, дінд. pаlā́vāḥ (мн.) «тс.»;

псл. *pelva «полова, солома», пов’язане з *pelvelъ «бур’ян», *pelti «полоти»;

р. [поло́ва́] «полова», бр. пало́ва «тс.», др. полова «солома», п. plewa «полова», [plowa], ч. слц. pleva, plevy (мн.), вл. pluwa, pluwy (мн.), нл. plowa, plowy (мн.), полаб. plåvoi (мн.) «тс.», болг. пля́ва «солома», м. плева «полова», схв. пле̏ва, слн. pléva, стсл. плѣва «тс.»;

псл. pаlati, *pоlti «трясти, трусити (про процес віяння); очищати від полови», пов’язане з *pelva «полова», *pelti «полоти», укр. поло́ва, поло́ти;

споріднене з лит. pìlti, pilú «лити, сипати», гр. πάλλω «розмахую, струшую»;

за іншим припущенням (Преобр. ІІ 90–91), може бути похідним утворенням від якоїсь неза-свідченої назви посудини для зерна, спорідненої з гр. πέλλα, πέλλη «дійниця», лат. pélvis «цебер, тазок», дінд. pālavī «вид посудини», palyam «мішок для зерна», pallaḥ «велика посудина для зерна», що зводяться, очевидно, до іє. *pel- «наповнювати»;

р. [пала́ть] «провіювати зерно», [пола́ть], бр. пала́ць «тс.», п. pałać «очищати зерно від полови», оpałać «тс.», ч. pálati «коливати; трясти, чистити», слц. opálka «корзинка», вл. płóć «віяти», нл. hopаłka «віялка», слн. pláti «колихати; віяти»;

запозичення з іспанської мови;

ісп. pajitos є формою називного відмінка множини від pajita «соломинка; пахітоса», що походить від paja «солома», яке разом з фр. paille «тс.» зводиться до лат. palea «полова; висівки», генетично пов’язаного з лит. pelaĩ «полова», укр. поло́ва;

р. пахито́са, пахито́с, п. pachitos «тс.»;

запозичення з церковнослов’янської мови;

цсл. стсл. плѣвелъ «тс.» відповідає др. половелъ «тс.», укр. поло́ва;

пор. ч. plevel «костянець», вл. plěwjel «тс.», схв. пле́вељ «пажитниця розсунута, Lolium remotum»;

р. пле́вел «пажитниця, Lolium L.», пле́велы «бур’ян», бр. [пле́вы] «пусті колоски», др. плѣвелъ «бур’ян»;