ПОГОНЯТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
пого́н «знак розрізнення військового або іншого форменого одягу»
запозичення з російської мови;
р. пого́н «тс.; [ремінь, тасьма для носіння чогось (звичайно рушниці) через плече; прут або смуга, по яких що-небудь ходить]», очевидно, пов’язане з погоня́ть «поганяти»;
менш переконливе виведення (Грот Фил. раз. ІІ 445; Преобр. ІІ 85) з п. *pogon від ogon «хвіст, шлейф»;
бр. паго́н, болг. паго́н, пого́н;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| паго́н | білоруська |
| паго́н | болгарська |
| пого́н | болгарська |
| *pogon «хвіст, шлейф» | польська |
| ogon | польська |
| пого́н «тс.; [ремінь, тасьма для носіння чогось (звичайно рушниці) через плече; прут або смуга, по яких що-небудь ходить]» | російська |
| погоня́ть «поганяти» | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України