ПОГАНИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
пога́ний
давнє запозичення з латинської мови;
лат. рāgānus «сільський; селянський, простий, неосвічений; язичницький» є похідним від рāgus «сільська громада, село; сільське населення; область, район, округ», пов’язаного з раngo «вбиваю, заганяю, встромлюю, вдавлюю, вирізую», спорідненим з псл. [раzъ] «виїмка», укр. паз;
функціонування цих запозичених форм на позначення поняття «язичник», а також розвиток значень типу «брудний, бридкий; забруднювати, неславити, безчестити, псувати» були підтримані на слов’янському мовному ґрунті фонетично близькими власне слов’янськими утвореннями, пов’язаними з псл. gana «образа», ganiti «докоряти», укр. га́на «осуд, ганьба, сором», га́нити «гудити; докоряти, лаяти»;
р. пога́ный «поганий», бр. пага́ны «тс.», др. поганыи «язичник; єретик; іноземний; нечистий; грубий», п. [роgan] «язичник», роganin «тс.», [роganny] «поганий, негідний», нл. роgan «язичник», ч. слц. вл. роhan «тс.», болг. пога́нец «тс.; погана, неприємна людина; [пацюк]», м. поган «поганий, огидний, [нехрещений]», поганец «поганець, огидна людина», схв. пòган «язичницький; поганий, огидний; злий; брудний», пога́нац «поганець», пòганӣк «огидна, погана людина; язичник», пòганин «тс.», слн. роgàn «язичник», стсл. поганъ «варвар, кат; іноземний, варварський, поганський, язичницький»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пага́нець
«поганець»
пага́нство
«язичество»
пога́нець
«той, хто викликає огиду, відразу; (заст.) нехристиянин»
пога́ни́н
«тс.; [вовк]»
пога́нити
«робити поганим, неприємним, псувати; неславити, безчестити»
пога́нитися
«безчестити себе; допускати помилки»
погані́ти
«ставати поганим»
погані́шати
пога́нка
«негарна жінка; лихоманка; річ, яка викликає чиєсь незадоволення»
поганкува́тий
«трохи поганий, не дуже добрий; негарний, некрасивий»
пога́нство
«тс., язичники»
(заст.)
пога́нчати
«тс.»
пога́ншати
по́гань
поганькува́тий
«досить поганий»
пога́ньство
«тс.; погань»
поганю́чий
препога́ний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пага́ны «тс.» | білоруська |
| пога́нец «тс.; погана, неприємна людина; [пацюк]» | болгарська |
| роhan «тс.» | верхньолужицька |
| поганыи «язичник; єретик; іноземний; нечистий; грубий» | давньоруська |
| рāgānus «сільський; селянський, простий, неосвічений; язичницький» | латинська |
| рāgus «сільська громада, село; сільське населення; область, район, округ» | латинська |
| раngo «вбиваю, заганяю, встромлюю, вдавлюю, вирізую» | латинська |
| поган «поганий, огидний, [нехрещений]» | македонська |
| поганец «поганець, огидна людина» | македонська |
| роgan «язичник» | нижньолужицька |
| роgan «язичник» | польська |
| роganin «тс.» | польська |
| роganny «поганий, негідний» | польська |
| раzъ «виїмка» | праслов’янська |
| gana «образа» | праслов’янська |
| ganiti «докоряти» | праслов’янська |
| пога́ный «поганий» | російська |
| пòган «язичницький; поганий, огидний; злий; брудний» | сербохорватська |
| пога́нац «поганець» | сербохорватська |
| пòганӣк «огидна, погана людина; язичник» | сербохорватська |
| пòганин «тс.» | сербохорватська |
| роhan «тс.» | словацька |
| роgàn «язичник» | словенська |
| поганъ «варвар, кат; іноземний, варварський, поганський, язичницький» | старослов’янська |
| паз | українська |
| га́на «осуд, ганьба, сором» | українська |
| га́нити «гудити; докоряти, лаяти» | українська |
| роhan «тс.» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України