ПОВНІСТЮ — ЕТИМОЛОГІЯ
по́вний
псл. *рьl̥nъ «наповнений, цілий, повний»;
споріднене з лит. рìlnas «повний», лтс. ріl˜ns, прус. pilnan (зн. в. одн.), дінд. рūrṇáḥ, ав. рǝrǝna-, гот. fulls, дангл. днн. full, двн. fol, дісл. fullr, дірл. lán «тс.», лит. pìlti «лити, сипати, бити, катати», а також, з іншим ступенем вокалізму, дінд. рrāṇаḥ «повний», лат. рlēnus «тс., наповнений, надутий», гр. πλήρης «повний, наповнений», πίμπλημι «наповнюю, навантажую», лат. pleō «наповнюю», дірл. līnaim «тс.»;
іє. *р(е)lē- «наповняти, набивати; заповнювати (простір)», що є розширенням кореня *реl- (*рl̥-) «тс.»;
р. по́лный, бр. по́ўны, др. пълнъ, пълныи, п. pełny, ч. слц. plný, вл. нл. połny, полаб. påuně (рåu̯nё), болг. пъ́лен, м. полн, схв. пу̏н, слн. рóln, стсл. плънъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зупо́вний
«повний»
напідпо́вні
«під час другої чверті місяця»
напо́внювач
неспо́вна
«не повністю, не цілком»
несповне́нний
«нездійсненний»
неспо́вний
«неповний»
несповни́мий
«тс.»
пере́по́вня
«надмір (почуттів, переживань)»
підпо́вня
«друга фаза, друга чверть місяця; [повний місяць, повня Нед]»
по́вен
повне́ча
«скупчення; заповнення; повно, повно-повнісінько»
по́внити
«наповняти; [виконувати (службу, обов’язки)]»
по́внитися
повниць
«жбанок»
по́вни́ця
«велика кількість; потік, хвиля Нед; повна посудина, чарка»
повні́ненький
«заповнений ущерть, дуже повний»
повні́сінький
по́вністю
повні́ти
повні́шати
повно́та
повното́ю
«повністю»
повнь
«досконалість, повнота»
по́вня́
«повний місяць; надмір (почуття); [повнота; достаток, велика кількість, численність Г, Нед; друга фаза місяця, підповня Л]»
по́внява
«надмір (почуття); огрядність СУМ; [повнота; достаток, велика кількість, численність]»
повня́к
(у сполученні п.-місяць «повний місяць» Нед)
попо́вненець
«той, хто прибув у військову частину у складі поповнення»
попо́внення
поповні́лий
поповня́ти
«збагачувати; замінювати нестачу; повертати, відшкодовувати; [учиняти]»
сповени́ти
«наповнити, наситити, просочити»
спо́вна́
«цілком, повністю»
спо́вний
«повний»
сповни́чка
«склянка; повна посудина, чарка»
упо́вень
«повня»
упо́вні́
«з повною посудиною; про повний місяць; про вагітну жінку; цілком, повністю, доволі, досхочу»
(Ме)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рǝrǝna- | авестійська |
| по́ўны | білоруська |
| пъ́лен | болгарська |
| połny | верхньолужицька |
| fulls | готська |
| πλήρης «повний, наповнений» | грецька |
| πίμπλημι «наповнюю, навантажую» | грецька |
| full | давньоанглійська |
| fol | давньоверхньонімецька |
| рūrṇáḥ | давньоіндійська |
| рrāṇаḥ «повний» | давньоіндійська |
| lán «тс.» | давньоірландська |
| līnaim «тс.» | давньоірландська |
| fullr | давньоісландська |
| full | давньонижньонімецька |
| пълнъ | давньоруська |
| пълныи | давньоруська |
| *р(е)lē- «наповняти, набивати; заповнювати (простір)» | індоєвропейська |
| *реl- «тс.» (*рl̥-) | індоєвропейська |
| рlēnus «тс., наповнений, надутий» | латинська |
| pleō «наповнюю» | латинська |
| ріl˜ns | латиська |
| рìlnas «повний» | литовська |
| pìlti «лити, сипати, бити, катати» | литовська |
| полн | македонська |
| połny | нижньолужицька |
| påuně (рåu̯nё) | полабська |
| pełny | польська |
| *р<SUP>ь</SUP>l̥nъ «наповнений, цілий, повний» | праслов’янська |
| pilnan (зн. в. одн.) | прусська |
| по́лный | російська |
| пу̏н | сербохорватська |
| plný | словацька |
| рóln | словенська |
| плънъ | старослов’янська |
| plný | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України