ПОВАДИТИСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ва́дки́й «охочий, схильний, жадібний, похітливий»
псл. vaditi «вабити, звати»;
загальноприйнятої етимології не має;
пов’язується з вести́, псл. vedǫ, *vediti, voditi (Варбот Этимология 1963, 213–216; Skok III 558; Vaillant RÉSl 22, 28; Trautmann 337) або з лит. vadìnti «називати; кликати, запрошувати», дінд. vádati «говорить, каже, повідомляє» (Brückner 596; Fraenkel 1177–1178);
зіставлення з дінд. svadha «звичка», гр. ἔϑος «звичай», лат. sodālis (‹*suedhālis) (Преобр. І 62–63; Горяев 38), з гр. ὠϑέω «штовхаю» (БЕР І 111), як і ототожнення з ва́дити «шкодити» (Фасмер І265–266), недостатньо обгрунтовані;
р. [ва́дить] «вабити; звати; привчати, приручати», бр. [ва́дзіць] «кортіти», п. [uwadzić się] «вплутатися, заплутатися», болг. ва́дя «виймаю, дістаю», м. вади «виймає, дістає», схв. вȁдити «виймати, добувати», слн. váda «приманка, наживка», naváditi «привчити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ваджува́тися
«в’язнути»
відва́дити
«відбити охоту ходити куди-небудь; [відрадити, відвернути Ж]»
дова́дити
«привчити»
пова́дитися
«унадитися»
пова́дка
«звичка»
прива́дити
«прив’язати, привісити»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ва́дзіць «кортіти» | білоруська |
ва́дя «виймаю, дістаю» | болгарська |
ἔϑος «звичай» | грецька |
ὠϑέω «штовхаю» | грецька |
vádati «говорить, каже, повідомляє» | давньоіндійська |
svadha «звичка» | давньоіндійська |
sodālis (‹*s$uedhālis)(Преобр. І 62--63; Горяев 38) | латинська |
vadìnti «називати; кликати, запрошувати» | литовська |
вади «виймає, дістає» | македонська |
uwadzić się «вплутатися, заплутатися» | польська |
vaditi «вабити, звати» | праслов’янська |
vedǫ | праслов’янська |
ва́дить «вабити; звати; привчати, приручати» | російська |
вȁдити «виймати, добувати» | сербохорватська |
váda «приманка, наживка»«привчити» | словенська |
naváditi «приманка, наживка»«привчити» | словенська |
вести́ | ? |
*vediti | ? |
voditi | ? |
ва́дити «шкодити» | ? |
о́да
запозичення з грецької мови;
гр. ᾠδή «пісня» виникло в результаті стягнення зἀοιδή «тс.», пов’язаного з ἀείδω «співаю»,ἀηδών «соловей», αὐδή«мова, слова; голос», спорідненими з дінд. vа́dati «розмовляє, вимовляє, співає», лит. vadìnti «кликати», укр. пова́дитися, двн. far-wāzan «заперечувати»;
р. бр. болг. м. схв. о́да, п. вл. oda, ч. слц. слн. óda;
Фонетичні та словотвірні варіанти
оди́чний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
о́да | білоруська |
о́да | болгарська |
oda | верхньолужицька |
ᾠδή «пісня» | грецька |
far-wāzan «заперечувати» | давньоверхньонімецька |
vа́dati «розмовляє, вимовляє, співає» | давньоіндійська |
vadìnti «кликати» | литовська |
о́да | македонська |
oda | польська |
о́да | російська |
о́да | сербохорватська |
óda | словацька |
óda | словенська |
пова́дитися | українська |
óda | чеська |
зἀοιδή «тс.» | ? |
ἀείδω «співаю» | ? |
ἀηδών «соловей» | ? |
αὐδή «мова, слова; голос» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України