ПО — ЕТИМОЛОГІЯ

по

частково пов’язане з іє. *роs «після, потім, слідом», до якого зводиться й псл. *роzdъ «пізній»;
споріднене з лит. ра- «по-», рó- «тс.», лтс. ра «під, через, пере-, на», прус. ра- «по-», ро-, лат. ро- «тс., пере-», ав. ра- «від, геть», алб. ра «без, знову», хет. рē «туди», а також з більш віддаленими гр. ἀπό «від», ἐπί «на», дінд. áра «геть, назад», áрі «теж, також; до цього»;
псл. ро, ро-, пов’язане чергуванням голосних з ра- «па-»;
р. бр. др. болг. м. схв. по, по-, бр. па, па-, п. ч. слц. вл. нл. слн. ро, ро-, ч. рů-, полаб. рü, рu-, схв. по, по-, стсл. по, по-;
Фонетичні та словотвірні варіанти

по-
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ра- «від, геть» авестійська
ра «без, знову» албанська
по білоруська
па білоруська
по болгарська
ро верхньолужицька
ἀπό «від» грецька
ἐπί «на» грецька
áра «геть, назад» давньоіндійська
áрі «теж, також; до цього» давньоіндійська
по давньоруська
*роs «після, потім, слідом» індоєвропейська
ро- «тс., пере-» латинська
ра «під, через, пере-, на» латиська
ра- «по-» литовська
рó- «тс.» литовська
по македонська
ро нижньолужицька
рü полабська
рu- полабська
ро польська
*роzdъ «пізній» праслов’янська
ро праслов’янська
ра- «па-» праслов’янська
ра- «по-» прусська
по російська
по сербохорватська
по сербохорватська
ро словацька
ро словенська
по старослов’янська
по- старослов’янська
рē «туди» хетська
ро чеська
рů- чеська

ви́ти «скручувати»

псл. viti «вити»;
споріднене з лит. výti «вити, звивати, сукати», лтс. vît «вити, плести», двн. wid «вірьовка», windan «вити», wída «верба», дангл. wīþig «тс.», лат. viēre «плести, в’язати», vītis «виноградна лоза», гр. ἵτυς «обід; верба», ав. vaēiti «верба», дінд. váyati «плете, тче», vyáyati «в’є, крутить»;
іє. *ui-, *uei- «крутити, гнути»;
р. вить, бр. віць, др. вити, п. вл. wić, ч. víti, слц. viť, нл. wiś, болг. ви́я, м. вие, схв. вȕти, слн. víti;
Фонетичні та словотвірні варіанти

в'юн «Misgurnus fossil is» (іхт.)
в'ю́ни́стий
в'ю́ни́тися
в'юнки́й
в'юно́к «березка, Convolvulus L.» (бот.)
в'юч «усе, що в’ється»
ви́сти
ви́тися
вити́ця «вдвоє сплетена свічка»
ви́тка «мотузка з пруття; обруч з молодої ялини або ліщини»
ви́тка «вірьовка; обруч; ганчірка для обмотування»
витки́й
ви́то́к
виту́ха «квасоля з витким стеблом»
виту́шка
вия́шка «одна з двох схрещених планок витушки»
вияшки́ «витушка»
вій «шар плетеного тину; жмут хмизу в тині»
віті́вка «коса (жіноча)»
во́їти «плести огорожу»
войови́й «призначений для плетіння тину»
вою́н «тс.»
вповива́ч
зави́вка
за́вийка «хустка»
зави́н
зави́тка «покритка»
за́витка «частина внутрішнього вуха; [закрутка з стеблин хліба на корені]»
за́вито́к
завиття́ «закрутка з стеблин хліба; жіноча пов’язка»
заві́й «чалма»
заві́йка «хустка»
заві́йна
заві́йник «цидарія, Cidaris» (зоол.)
заві́йниця
заві́на «серцева хвороба; болі в животі»
зби́ток
звива́нець «рулет»
зви́вина
зви́вистий
звиву́щий «жвавий»
зви́вчастий
зви́нений
зви́нка «повстяний м’яч, іграшка»
зви́нний «швидкий, вправний»
звій «сувій; [шарнір]»
зві́йці «листовійки, Forticidae» (ент.)
зві́ток «пучок виробленого льону»
звой «сувій»
набавка
навива́льний
навивальник
навивни́й
навій «вал у ткацькому верстаті, на який навивають пряжу»
обвивни́й
о́бвинка «бинт, пов’язка»
обви́тка «обмотка»
переви́вка
переві́й «розпарені віти для зв’язування дерева»
переві́йник «в’язка соломи або пруття»
перево́ї «повивальник для ніг»
по «жіночий убір, подібний до берета»
пови́ва́ч
повиня́тко «пелюшка»
пови́то́к «повивач»
повиття́
повиту́ха
розбі́йний
розви́вач
розвивни́й
ро́звиток
ро́зві́й
свито́йкий «гнучкий, пружний»
сві́єць «сувій (полотна)»
свій «сувій»
сповито́к «пелюшка; [повивач]»
суві́й
увива́ч «лабіринтовий павук, Agelena» (ент.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
vaēiti «верба» авестійська
віць білоруська
ви́я болгарська
wić верхньолужицька
ἵτυς «обід; верба» грецька
wīþig «тс.» давньоанглійська
wid «вірьовка» давньоверхньонімецька
váyati «плете, тче» давньоіндійська
вити давньоруська
*ui- індоєвропейська
viēre «плести, в’язати» латинська
vît «вити, плести» латиська
výti «вити, звивати, сукати» литовська
вие македонська
wiś нижньолужицька
wić польська
viti «вити» праслов’янська
вȕти сербохорватська
viť словацька
víti словенська
víti чеська
windan «вити» ?
wída «верба» ?
vītis «виноградна лоза» ?
vyáyati «в’є, крутить» ?
*uei- «крутити, гнути» ?
вить ?

затьма́рити

результат контамінації дієслів затьми́ти і захма́рити;
префікс по з’явився тут пізніше;
Фонетичні та словотвірні варіанти

потьма́рити
Етимологічні відповідники

Слово Мова
затьми́ти ?
захма́рити ?
по ?

напутник «подорожник великий, Plantago major L.» (бот.)

утворення з прийменників на, по, при та іменника путь, семантично паралельне до форми подоро́жник «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

попутник
припутник «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
на ?
по ?
при ?
путь ?
подоро́жник «тс.» ?

оди́н «число 1; одинокий, самотній; ніякий інший, крім названого; окремий серед названих, видимих; перший серед названих; якийсь, котрийсь»

псл. *inъ виступає в укр. і́нший, р. ино́й, стсл. инъ, споріднених з лат. ūnus ‹ oinos «один», гр. οἰνή «одно очко» (у грі), лит. víenas «один», прус. ains, дірл. ōin, брет. корн. une, дісл. einn, гот. ains «тс.», що зводяться до іє. *oi-nos;
менш імовірне припущення про зв’язок з дінд. ādíḥ «початок» (Uhlenbeck 21, Van Wijk IF 30, 384);
псл. *ed- походить від індоєвропейської займенникової основи *e-, що виступає в лат. ecce «он», ecquis «хто-небудь», нвн. etwas «що-небудь», а також, можливо, в р. едва́, укр. ле́две, стсл. єда «хіба, чи»;
псл. *edinъ, *edьnъ, складне утворення з елементів *ed- i *īnъ (*ĭnъ);
р. оди́н, бр. адзі́н, др. одинъ, одн-, п. jeden, jedyny, ч. слц. jeden, вл. jedyn, нл. jaden, болг. еди́н, м. еден, схв. jѐдан, jѐдӣн, слн. êden, èn, стсл. єдинъ, ѥдьнъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

заодно́
зодини́чити «звести до одного»
йоде́н
наоди́нці
оде́н
оде́нчик «одинак (єдиний син)»
оди́на (у виразі оди́на-самотина «самотність»)
одина́к
одинако́м
одина́рний
одина́чка «єдина дочка; [кредитний квиток в 1 крб.]»
одине́ць
одини́цтво «самотність»
одини́ця
одини́чний
одино́к «однолемішний плуг»
одино́кий «самотній, [єдиний]»
одинота́ «самотнє життя»
одино́цтво «самотність»
одино́чий «тс.»
одино́чити «об’єднувати»
одино́чка
одино́чний
одино́чник
одинце́м
одинця́ми
оди́нчик «одиначок»
одиню́сінький «єдиний»
одна́
одна́кий
одна́ків
одна́ко «однаково»
одна́ковий
однакові́сінький
одна́ти «наймати, домовлятися»
одне́
одне́нький
однина́
одні́
одні́сінький
о́дність «єдність»
одні́ський
одно- «перша частина складних слів, що відповідає слову один»
одно́сний «однаковий»
одно́тний «одноманітний»
одноя́к «однолемішний плуг»
по
поодино́кий
пооди́нці
пооди́нчий
уди́нець «дикий кабан»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
адзі́н білоруська
еди́н болгарська
une бретонська
jedyn верхньолужицька
ains «тс.» готська
οἰνή «одно очко» (у грі) грецька
ādíḥ «початок» давньоіндійська
ōin давньоірландська
einn давньоісландська
одинъ давньоруська
*oi-nos індоєвропейська
une корнська
ūnus ‹ oinos «один» латинська
ecce «он» латинська
víenas «один» литовська
еден македонська
jaden нижньолужицька
etwas «що-небудь» нововерхньонімецька
jeden польська
jedyny польська
*inъ праслов’янська
*ed- праслов’янська
*edinъ праслов’янська
ains прусська
ино́й російська
едва́ російська
оди́н російська
jѐдан сербохорватська
jeden словацька
êden словенська
èn словенська
инъ старослов’янська
єда «хіба, чи» старослов’янська
єдинъ старослов’янська
ѥдьнъ старослов’янська
і́нший українська
ле́две українська
одн- українська
jeden чеська
ecquis «хто-небудь» ?
*edьnъ ?
*ed- (*ĭnъ) ?

опості́н «стіна в стіну, по другий бік стіни, поруч; біля стіни, під стіною»

утворене з прийменників о і по та іменника стіна́ (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

опості́нь «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
о ?
по ?
стіна́ ?

пі́взен «жердина, що закріплює солому на даху або скиртах»

очевидно, псл. *po(v)ǫz-ьnъ, -ina, утворене за допомогою префікса ро- від основи ǫz-, паралельної до (v)ęz- «в’язати»;
п. [pauzina] «півзина» (з укр.), pawąz «гніт для прив’язування сіна або снопів до воза», ч. pavuza, слц. pavúz «тс.», полаб. püvǫz, схв. паỳзница «дранка; планка; рейка», слн. povoz(a) «дрюк для закріплення снопів і под.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

опівза́ти «сісти верхи на коня»
опо́взена
опо́взень
о́повзи
опо́взняк
опуозняк
пи́взи «кріплення для солом’яного даху, стогу з гілляк»
пи́взини «зв’язані лозини на стозі сіна або соломи»
пизви́ни «тс.»
пі́взень «тс.»
пі́взи «жердини, що закріплюють сіно на возі»
пі́взи́на «тс.; пучок очерету, що в’яжеться для укріплення вздовж усього очеретяного тину»
пі́взинє «перевесло на верху солом’яного даху»
пі́взи́ни «дерев’яні підпори, на яких тримається стеля; жердини, що тримають солому на покрівлі»
пі́взи́нка «перевесло для закріплення соломи на даху, скиртах»
пі́дбзинє «тс.»
плю́зи́нє «жердина для закріплення сіна»
по́ «дрюк, яким притискають снопи чи сіно на возі»
по́взина «кроковка, перев’язані гілки для укріплення верха солом’яної покрівлі, стіжка»
по́взняк
при́взє «тс.»
припі́взи́ти «укріпити дрючками»
пу́зина «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
püvǫz полабська
pauzina «півзина»«гніт для прив’язування сіна або снопів до воза»укр.), pawąz польська
pawąz польська
*po(v)ǫz-ьnъ праслов’янська
паỳзница «дранка; планка; рейка» сербохорватська
pavúz «тс.» словацька
povoz(a) «дрюк для закріплення снопів і под.» словенська
pavuza чеська

повз «мимо»

складний прийменник, результат стягнення прийменників по і [уз] «біля, при, повз»;
бр. паўз «мимо, вздовж»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

поз «тс.; біля»
попі́вз «повз»
пос «повз, крізь»
по́уз «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
паўз «мимо, вздовж» білоруська
по «біля, при, повз» українська

по́де́- (початкова частина слів типу поде́коли, поде́куди́ СУМ, Пі)

результат злиття прийменника по і частки де2 (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

по́де́який «дехто, деякий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
по українська

по́-душ «вдосталь, досить»

очевидно, утворене з прийменника по й основи іменника душа́;
пор. р. до души́ «дуже, у найвищій мірі»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
по українська
душа́ українська

по́за́ «за, позад, позаду; крім, без»

складне утворення з прийменників по і за;
р. по-за, бр. па-за, п. ч. заст. слц. схв. poza, poza-;
Фонетичні та словотвірні варіанти

поза-
Етимологічні відповідники

Слово Мова
па-за білоруська
poza польська
poza- польська
по-за російська
poza сербохорватська
poza- сербохорватська
poza словацька
poza- словацька
по українська
за українська

по́но (присл.)(у конструкції поно -- поки «доти--поки»)

очевидно, результат злиття прийменника по і вказівного займенника с. р. одн. оно «тс.» (чол. р. о́ний, ст. онъ), які самі становили частину еліптизованого словосполучення по оно [верем’я] «по той (час)»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
по українська

попідлі́ «біля» (прийменник)

складне утворення з прийменників по і *підлі (‹ др. подълѣпсл. *podьlě), не збереженого в подібній формі сучасною українською мовою;
Фонетичні та словотвірні варіанти

попила
попо́длі «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
подълѣ давньоруська
*podьlě праслов’янська
по (‹ др. подълѣпсл. *podьlě) українська
*підлі (‹ др. подълѣпсл. *podьlě) українська

по́плавок «сокіл-балабан, Falco cherrug» (орн.)

очевидно, утворилося з прийменника по та іменника [плав] «річка; текуча вода; низький берег, порослий ситником», похідного від пли́сти́, у зв’язку з тим, що цей птах особливо охоче оселюється в долинах річок (Воїнств.–Кіст. 163);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
по «річка; текуча вода; низький берег, порослий ситником» українська
пли́сти́ українська
плав українська

поручейник «вех, Sium L.» (бот.)

запозичення з російської мови;
р. поруче́йник «тс.» утворене з прийменника по та іменника руче́й «ручай»;
російська назва зумовлена тим, що вех росте, як правило, по берегах річок, ручаїв, біля води (Федченко–Флеров 690–692; Нейштадт 416);
пор. інші назви веху: укр. [кірничник] пов’язане з крини́ця, слц. potočnik від potok «струмок, ручай»;
бр. паруча́йнік «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
паруча́йнік «тс.» білоруська
поруче́йник «тс.» російська
по «ручай» російська
руче́й російська
руче́й російська
potočnik «струмок, ручай» словацька
potok словацька
кірничник українська

пості́й «стільки, так» (присл.)

очевидно, первісне *пості́ль (‹*постоль), що утворилося внаслідок злиття прийменників по, съ (пізніше з) і прислівника толь (пор. др. толь «стільки, так»), генетично пов’язаного з укр. тільки;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
толь давньоруська
*пості́ль (‹*постоль) українська
по українська
съ (пізніше з)(пор. др. толь «стільки, так») українська
тільки українська

по́стріш «група 8--10 дворів, що разом наймають одного пастуха; частина села, передмістя Нед» (жін. р.)

очевидно, результат поєднання прийменника по з іменником стрі́ха, тут ужитим як позначення певної хати з двором;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
по українська
стрі́ха українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України