ПЛЮТА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
плю́та «дощ, дощова погода»
загальноприйнятого пояснення не має;
зіставляється (Machek ESJČ 464) з лат. pluit «іде дощ»;
пов’язується (Brückner 419) з п. pluchota «негода», pluskota «тс.», pluskać «плюскати, плескати»;
нл. plut виводиться від нвн. Flut «повінь»;
п. pluta «негода; [калюжа на дворі, стояча вода; поплавець]», ч. слц. [pl’uta] «дощова погода», нл. ст. plut «повінь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
плю́тить
«іде дощ»
флю́та
«мокрий сніг»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pluit «іде дощ» | латинська |
| plut | нижньолужицька |
| Flut «повінь» | нововерхньонімецька |
| pluchota «негода» | польська |
| pluskota «тс.» | польська |
| pluskać «плюскати, плескати» | польська |
| pluta «негода; [калюжа на дворі, стояча вода; поплавець]» | польська |
| pl'uta «дощова погода» | словацька |
| pl'uta «дощова погода» | чеська |
плю́та (назва пса)
неясне;
слюта́ «причіплива, набридлива людина; сльота; погана погода»
очевидно, запозичення з білоруської мови;
бр. [слю́та] «сира погода з дощем і снігом; сльота з холодним вітром», очевидно, є результатом контамінації слів сло́та, слата́ «тс.; набридлива, надокучлива людина» і [плю́та] «дощова погода»;
зближення з бр. лю́ты «лютий, суворий, жорстокий; дуже сильний» (Носович 593) помилкове;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| слю́та «сира погода з дощем і снігом; сльота з холодним вітром» | білоруська |
| сло́та | білоруська |
| слата́ «тс.; набридлива, надокучлива людина» | білоруська |
| плю́та «дощова погода» | білоруська |
| лю́ты «лютий, суворий, жорстокий; дуже сильний» | білоруська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України