ПЛЮС — ЕТИМОЛОГІЯ
плюс «математичний знак для позначення дії додавання; позитивна сторона; перевага, вигода»
запозичення з латинської мови;
лат. plūs «більше» споріднене з гр. πολύς «численний; великий, значний», πλείων «численніший, великий», πλέων «тс.», дінд. purúḥ «багато», ав. pouru-, дперс. paru- «тс.», дірл. il «численний», гот. двн. днн. filu «численний, багато», свн. vil, нвн. viel, дфриз. fёlo, fёl(e), дангл. fela, feаla, feola, дісл. fjǫl- «тс.», псл. *pьl̥nъ «повний»;
р. бр. болг. плюс, п. вл. ч. слц. plus, м. плус, схв. плу̏с, слн. plús «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
приплюсува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pouru- | авестійська |
| плюс | білоруська |
| плюс | болгарська |
| plus | верхньолужицька |
| filu «численний, багато» | готська |
| πολύς «численний; великий, значний» | грецька |
| πλείων «численніший, великий» | грецька |
| πλέων «тс.» | грецька |
| fela | давньоанглійська |
| feаla | давньоанглійська |
| feola | давньоанглійська |
| filu «численний, багато» | давньоверхньонімецька |
| purúḥ «багато» | давньоіндійська |
| il «численний» | давньоірландська |
| fjǫl- «тс.» | давньоісландська |
| filu «численний, багато» | давньонижньонімецька |
| paru- «тс.» | давньоперська |
| fёlo | давньофризька |
| fёl(e) | давньофризька |
| plūs «більше» | латинська |
| плус | македонська |
| viel | нововерхньонімецька |
| plus | польська |
| *p<SUP>ь</SUP>l̥nъ «повний» | праслов’янська |
| плюс | російська |
| плу̏с | сербохорватська |
| vil | середньоверхньнімецька |
| plus | словацька |
| plús «тс.» | словенська |
| plus | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України