ПЛЮВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

плюва́ти

псл. pl’uti (*pjuti), plьvati (*pjьvati);
споріднене з лит. spiáuti «плювати», spiovìmas «плювання», лтс. sp˜aυ̃t «плювати», гр. πτυ̃ω «плюю», πτύλον «слина», дінд. ṣṭhīˊvati «плює», лат. spuo «плюю», гот. speiwan «плювати»;
іє. *(s)peu-, *(s)pi-, *spei- звуконаслідувального походження, як варіанти передачі звуків плювання;
р. плева́ть, [плюва́ть], бр. [плюва́ць], плява́ць, др. плевати, пльвати, п. pluć, ст. plwać, ч. plíti, plivati, ст. pl’váti, слц. pl’ut’, pl’uvat’, вл. pluwać, нл. pluwaś, болг. плю́вам, м. плука, [плjука], схв. пљỳвати, слн. pljuváti, стсл. пльвати, плинѫти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

заплюва́тися «завестися, гніздитися» (про воші, миші)
заплю́нутися «тс.»
плюва́ка
плюва́льниця «посудина для спльовування»
плюва́тися
плюва́чка «тс.»
плюво́к «виплюнуте»
плюй «тс.»
плюйко́ «той, хто любить плювати»
плю́нути
проплю́ти «виплювати частинами»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
плюва́ць білоруська
плява́ць білоруська
плю́вам болгарська
pluwać верхньолужицька
speiwan «плювати» готська
πτυ̃ω «плюю» грецька
πτύελον «слина» грецька
ṣṭhīˊvati «плює» давньоіндійська
плевати давньоруська
пльвати давньоруська
*(s)peu- індоєвропейська
*(s)pi- індоєвропейська
*spei- індоєвропейська
spuo «плюю» латинська
spļaυ̃t «плювати» латиська
spiáuti «плювати» литовська
spiovìmas «плювання» литовська
плука македонська
плjука македонська
pluwaś нижньолужицька
pluć польська
pl'uti (*pjuti) праслов’янська
plьvati (*pjьvati) праслов’янська
плева́ть російська
плюва́ть російська
пљỳвати сербохорватська
pl'ut' словацька
pl'uvat' словацька
pljuváti словенська
пльвати старослов’янська
плинѫти старослов’янська
plíti чеська
plivati чеська

блюва́ти

псл. blьvati;
здебільшого вважається спорідненим з лит. bliáuti «бекати, ревти», bliuti «заревти», лтс. bl’aût «ревти, кричати», гр. φλύω «клекочу, вивергаю рідину, течу через край», φλέω «переповнююсь», лат. fluo «течу, ллюсь»;
розглядається також (Трубачев С.-луж. сб. 161–162; Otrębski LP 9, 18; ЭССЯ 2, 140–141) як давня фонетична паралель до плюва́ти;
зіставляється з нл. bluraś «виливати розбризкуючи» і лит. biauróti «гидити, загидити», biaurùs «гидкий»;
р. блева́ть, бр. блева́нне, [блюва́ць, блява́ць], др. бльвати, п. ст. bluć, blwać, ч. blít, слц. Bl’uvať, вл. bleć «плювати», нл. bluwaś «плювати, блювати», ст. bluś «тс.», полаб. bl’åvǝ «плює, блює», болг. бъ́лвам «блюю», м. блуіавица «блювотина», схв. бљу́вати, слн. bljuváti «блювати, плювати», bljevátÍ «тс.», стсл. бльвати «блювати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

блевати́ни
блю́
блюва́к «вид отруйного гриба, Agaricus emeticus Harz. (Russula) Mak»
блюва́ка «той, що блює; конус псевдовулканічного виверження газів»
блюваки «блювотина»
блюва́чка «блювання»
блюво́та
блювоти́на
блювоти́ння
блюво́тне
блюво́тний
блю́нути «хлинути, раптово вилитись»
блю́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
блева́нне білоруська
бъ́лвам «блюю» болгарська
bleć «плювати» верхньолужицька
φλύω «клекочу, вивергаю рідину, течу через край» грецька
бльвати давньоруська
fluo «течу, ллюсь» латинська
bl'aût «ревти, кричати» латиська
bliáuti «бекати, ревти» литовська
biauróti «гидити, загидити» литовська
блуіавица «блювотина» македонська
bluraś «виливати розбризкуючи» нижньолужицька
bluwaś «плювати, блювати» нижньолужицька
bl'åvǝ «плює, блює» полабська
bluć польська
blwać польська
blьvati праслов’янська
блева́ть російська
бљу́вати сербохорватська
Bl'uvať словацька
bljuváti «блювати, плювати»«тс.» словенська
bljevátÍ «блювати, плювати»«тс.» словенська
бльвати «блювати» старослов’янська
блюва́ць українська
блява́ць українська
blít чеська
bliuti «заревти» ?
φλέω «переповнююсь» ?
плюва́ти ?
biaurùs «гидкий» ?
bluć ?
blwać ?
bluś «тс.» ?

блюхави́на «сльота, негода»

менш переконливе зіставлення [Buga RR III 780) з схв. бљýштити «відчувати огиду», лит. bláustis «хмуритись», blúostas «змикання очей».– Див. ще блюва́ти, блю́зну́ти.– Пор. Плющі́ти;
стосунок до польського варіанту з початковим pl- є таким самим, як між словами блюва́ти і плюва́ти, хоча Брюкнер утворення з pl- вважає звуконаслідувальними (Brückner 30, 439);
очевидно, похідне від тієї самої основи blju(‹*bhleu-) «бризкати, вивергати рідину», що й у слові [блю́хнути] «бризнути»;
п. plucha «негода», pluchota «тс.», pluchać «хлюпати», слн. pljúzga «рідке болото», bljȗzgati «брести по болоті»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
bláustis «хмуритись» литовська
plucha «негода»«тс.»«хлюпати» польська
pluchota «негода»«тс.»«хлюпати» польська
pluchać «негода»«тс.»«хлюпати» польська
pljúzga «рідке болото»«брести по болоті» словенська
bljȗzgati «рідке болото»«брести по болоті» словенська
бљýштити ?
blúostas «змикання очей» ?
pl- ?
блюва́ти ?
плюва́ти ?
pl- ?
blju «бризкати, вивергати рідину» (‹*bhleu-) ?
блю́хнути «бризнути» ?

брандспо́йт

через російське посередництво запозичено з голландської мови;
гол. brandspuit утворено з основ іменників brand «пожежа», спорідненого з н. Brand «тс.», і spuit «труба для поливання», пов’язаного з дієсловом spuiten «помпувати, поливати, бризкати», спорідненим з дісл. spyta «плювати», двн. днн. spīwan, гот. speiwan, лат. spuo, лит. spiáuti, стсл. пльвати, укр. плюва́ти;
р. бр. болг. брандспо́йт;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
брандспо́йт білоруська
брандспо́йт болгарська
brandspuit утворено з основ іменників brand «пожежа» голландська
speiwan готська
spīwan давньоверхньонімецька
spyta «плювати» давньоісландська
spīwan давньонижньонімецька
spuo латинська
spiáuti литовська
Brand «тс.» німецька
пльвати старослов’янська
плюва́ти українська
spuit «труба для поливання» ?
spuiten «помпувати, поливати, бризкати» ?
брандспо́йт ?

заплю́виця «м’ясна муха, Sarcophaga carnaria» (зоол.)

назва зумовлена тим, що ця муха дуже рясно відкладає яйця на м’ясі;
похідне утворення від [плюва́ти] «кидати, шпурляти» (про відкладання яєць м’ясною мухою);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
плюва́ти «кидати, шпурляти» (про відкладання яєць м’ясною мухою) ?

плеву́н «кашалот, Physeter catodon L.» (зоол.)

назва зумовлена тим, що кашалоти, як і інші китові, викидають (випльовують) через ніздрю фонтан повітря, який захоплює із собою воду;
пов’язане з плюва́ти (р. плева́ть);
р. [плеву́н] «один з видів китових»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лева́ть російська
плеву́н «один з видів китових» російська
плюва́ти (р. плева́ть) українська

плюва́чка «вид білої риби Нед; єлець, Cyprinus alburnus; сиг прохідний, Salmo lavaretus; білуха, Delphinapterus leucas» (іхт.)

очевидно, пов’язане з дієсловом плюва́ти;
мотивація назви неясна;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
плюва́ти українська

шпу́ва́ти «бушувати; бризкати; плювати; насміхатися Бі; блювати Пі»

не зовсім ясне;
припущення (Потебня РФВ 1880/4, 23) про пізнє запозичення з лат. spuo «плюю», спорідненого з псл. plьvati, укр. плюва́ти, непереконливе;
Фонетичні та словотвірні варіанти

шпойну́ть «бризнути, сприснути»
шпу́йний «пронизливий, різкий» (про вітер)
шпуйну́ть
Етимологічні відповідники

Слово Мова
spuo «плюю» латинська
plьvati праслов’янська
плюва́ти українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України