ПЛЕБЕЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
плебс
очевидно, через посередництво німецької мови (н. Plebs) запозичено з латинської;
лат. plēbs «плебс, простий народ, натовп», plēbis, заст. plēbēs «тс.» разом з plēnus «повний», plēre «наповняти» споріднене з гр. πλη̃ϑος «безліч, більшість; населення, народні маси, народ», πλήρης «повний», псл. *pьl̥nъ, укр. по́вний і більш віддаленими псл. *pledmenъ «плем’я», укр. пле́м’я;
р. бр. болг. плебс, п. ч. слц. вл. plebs, м. плебеj, схв. пле̏бс, слн. plébs;
Фонетичні та словотвірні варіанти
плебе́й
плебе́йство
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| плебс | білоруська |
| плебс | болгарська |
| plebs | верхньолужицька |
| πλη̃ϑος «безліч, більшість; населення, народні маси, народ» | грецька |
| πλήρης «повний» | грецька |
| plēbs «плебс, простий народ, натовп» | латинська |
| plēbis | латинська |
| plēnus «повний» | латинська |
| plēre «наповняти» | латинська |
| плебеj | македонська |
| Plebs | німецька |
| plebs | польська |
| *p<SUP>ь</SUP>l̥nъ | праслов’янська |
| *pledmenъ «плем’я» | праслов’янська |
| плебс | російська |
| пле̏бс | сербохорватська |
| plebs | словацька |
| plébs | словенська |
| по́вний | українська |
| пле́м'я | українська |
| plebs | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України