ПЛАШОК — ЕТИМОЛОГІЯ
пла́ха «дерев’яна колода, на якій відрубували голову засудженому до страти; великий з плоскою поверхнею шматок; [частина сохи До; складова частина невода, полотнище невода; верхня частина свинячої туші -- шар сала; частина зораного поля ЛексПол; шматок розколотої навпіл деревини, колоди; поліно; широка дошка]»
псл. plaxa «плаха», пов’язане чергуванням голосних з ploxa «площина», ploskъ «плоский», пор. ч. слц. plocha «площа, поверхня», нл. płocha «тс.»;
необґрунтоване твердження (Uhlenbeck AfSlPh 16, 373; Holub–Lyer 378) про запозичення з двн. flah «плоский, рівний»;
сумнівне також зіставлення (Matze-nauer LF 12, 345) з лит. plėˊšti «рвати, дерти, скубти», лтс. plēst «тс.»;
р. бр. пла́ха «частина колоди, поліно, колода (у т. ч. для відрубування голови)», п. (s)płacheć «латка, клапоть (ґрунту)», р.-цсл. плаха «поліно», плашиѥ (зб.) «дрова»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
плашанка
«малі санки з дощок»
плашанки́
«малі санки з двох широких дощок»
пла́шка
«невелика металева пластинка; [пастка з дошкою, що опускається; широка дошка, лавка О; тріска, уламок Нед; половина головки капусти ЛексПол]»
плашкува́тий
«з широких полін, плах»
(про дрова)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пла́ха «частина колоди, поліно, колода (у т. ч. для відрубування голови)» | білоруська |
| flah «плоский, рівний» | давньоверхньонімецька |
| plēst «тс.» | латиська |
| plėˊšti «рвати, дерти, скубти» | литовська |
| płocha «тс.» | нижньолужицька |
| (s)płacheć | польська |
| plaxa «плаха» | праслов’янська |
| ploxa «площина» | праслов’янська |
| ploskъ «плоский» | праслов’янська |
| пла́ха «частина колоди, поліно, колода (у т. ч. для відрубування голови)» | російська |
| плаха «поліно» | русько-церковнослов’янська |
| plocha «площа, поверхня» | словацька |
| плашиѥ «дрова» (зб.) | українська |
| plocha «площа, поверхня» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України