ПИСКАТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
пи́сок «обличчя; морда, паща; рот, горло; [щока Па]»
псл. pyskъ ‹ *pūsk-, очевидно, пов’язане з puxnǫti ‹ *pous- «пухнути», іє. *peu-s-, *pŭ-s- «пухнути, надиматися»;
порівнювалося з лит. pѝškas «прищик», pūškúоti «важко дихати» (Вūga RR II 527);
непереконливо пов’язувалося (Machek ESJČ 503) з дінд. púcchaḥ «задня частина; кінець; хвіст»;
р. [пыск] «рило, паща, морда», [пы́скать] «рити», бр. [пыск] «скроня з щокою», пы́са «морда», [пы́ска] «скроня з щокою; ляпас», п. pysk «пика, рило, паща», pysek «тс.», ст. pisk, pisek, ч. слц. pysk «губа, морда», вл. нл. pysk «обличчя; морда; рило; дзьоб», pyskaty «з великим дзьобом»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
писк
«писок»
писка́тий
«мордатий; сміливий на висловлювання; галасливий, пащекуватий Ме»
писка́ч
«пиката людина»
пи́ски
«щоки Нед; губи Ме»
пискува́ти
«різко відмовляти; базікати»
писку́ля
«пиката людина»
пи́сьо
«личко; ротик (Ме)»
пи́щити
«рити»
спи́скати
«зжерти; знищити»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
пыск «скроня з щокою» | білоруська |
пы́са «морда» | білоруська |
пы́ска «скроня з щокою; ляпас» | білоруська |
pysk «обличчя; морда; рило; дзьоб»«з великим дзьобом» | верхньолужицька |
pyskaty «обличчя; морда; рило; дзьоб»«з великим дзьобом» | верхньолужицька |
púcchaḥ «задня частина; кінець; хвіст» | давньоіндійська |
*peu-s- | індоєвропейська |
*pŭ-s- «пухнути, надиматися» | індоєвропейська |
pѝškas «прищик» | литовська |
pūškúоti «важко дихати» | литовська |
pysk «обличчя; морда; рило; дзьоб»«з великим дзьобом» | нижньолужицька |
pyskaty «обличчя; морда; рило; дзьоб»«з великим дзьобом» | нижньолужицька |
pysk «пика, рило, паща»«тс.» | польська |
pysek «пика, рило, паща»«тс.» | польська |
pyskъ | праслов’янська |
*pous- «пухнути» | праслов’янська |
*pūsk | праслов’янська |
puxnǫti | праслов’янська |
пыск «рило, паща, морда» | російська |
пы́скать «рити» | російська |
pysk «губа, морда» | словацька |
pysk «губа, морда» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України