ПИСКАТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

пи́сок «обличчя; морда, паща; рот, горло; [щока Па]»

псл. pyskъ ‹ *pūsk-, очевидно, пов’язане з puxnǫti ‹ *pous- «пухнути», іє. *peu-s-, *pŭ-s- «пухнути, надиматися»;
порівнювалося з лит. pѝškas «прищик», pūškúоti «важко дихати» (Вūga RR II 527);
непереконливо пов’язувалося (Machek ESJČ 503) з дінд. púcchaḥ «задня частина; кінець; хвіст»;
р. [пыск] «рило, паща, морда», [пы́скать] «рити», бр. [пыск] «скроня з щокою», пы́са «морда», [пы́ска] «скроня з щокою; ляпас», п. pysk «пика, рило, паща», pysek «тс.», ст. pisk, pisek, ч. слц. pysk «губа, морда», вл. нл. pysk «обличчя; морда; рило; дзьоб», pyskaty «з великим дзьобом»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

писк «писок»
писка́тий «мордатий; сміливий на висловлювання; галасливий, пащекуватий Ме»
писка́ч «пиката людина»
пи́ски «щоки Нед; губи Ме»
пискува́ти «різко відмовляти; базікати»
писку́ля «пиката людина»
пи́сьо «личко; ротик (Ме)»
пи́щити «рити»
спи́скати «зжерти; знищити»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пыск «скроня з щокою» білоруська
пы́са «морда» білоруська
пы́ска «скроня з щокою; ляпас» білоруська
pysk «обличчя; морда; рило; дзьоб»«з великим дзьобом» верхньолужицька
pyskaty «обличчя; морда; рило; дзьоб»«з великим дзьобом» верхньолужицька
púcchaḥ «задня частина; кінець; хвіст» давньоіндійська
*peu-s- індоєвропейська
*pŭ-s- «пухнути, надиматися» індоєвропейська
pѝškas «прищик» литовська
pūškúоti «важко дихати» литовська
pysk «обличчя; морда; рило; дзьоб»«з великим дзьобом» нижньолужицька
pyskaty «обличчя; морда; рило; дзьоб»«з великим дзьобом» нижньолужицька
pysk «пика, рило, паща»«тс.» польська
pysek «пика, рило, паща»«тс.» польська
pyskъ праслов’янська
*pous- «пухнути» праслов’янська
*pūsk праслов’янська
puxnǫti праслов’янська
пыск «рило, паща, морда» російська
пы́скать «рити» російська
pysk «губа, морда» словацька
pysk «губа, морда» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України