ПИСК — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
писк
псл. piskъ, piskati, *pisčati ‹ *piskěti;
звуконаслідувальне утворення, споріднене з лит. pỹpti «пищати», лтс. рīkstēt «тс.», pīkstiens «писк», лат. pīpāre, гр. πιππίζω «пищу», дінд. рíppakā (вид птаха), picchorā «сопілка; флейта», píccholā «тс.», нвн. piepen «пищати», англ. реер «цвірінькати; пищати», рір «цвірінькати, щебетати», ріре «співати» (про птахів), фр. pépier «цвірінькати»;
іє. *рі-;
р. писк, пища́ть, бр. піск, п. ч. слц. вл. pisk, нл. piskaś, полаб. paistě «пищить», болг. пи́сък «писк, плач», пи́скам, пищя́ «пищу, плачу», м. писок «писк, вереск», схв. пи̑сак (чол. р.), пи̏ска (жін. р.) «тс.», слн. písk «свисток, свист», pískati «свистати», стсл. пискъ «свист, звук, тон», пискати «грати на сопілці»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
запискота́ти
пи́скава
«писк, пискотня»
пи́скавка
пи́скалка
«пискавка; криклива дитина»
пи́скати
пи́скі́вка
«курка, що перший рік несеться»
пи́скіт
пискли́вий
пискля́
пискля́вий
пи́скнути
пи́скнява
«писк»
пискоті́ти
пискотня́
пискотнява
«тс.»
писку́н
писку́ха
«тс.»
писку́чий
пи́снути
пи́снява
пи́ща́вка
«сопілка»
пи́ща́лка
«тс.»
пища́ло
«пищик, свисток»
пища́ти
пи́щик
пищівка
«сопілка»
пи́що́к
«лівер, сифон Нед; мундштук люльки»
пищу́ха
«сіноставець, Ochotona Link»
(зоол.)
піскля́
«курча»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| реер «цвірінькати; пищати» | англійська |
| рір «цвірінькати, щебетати» | англійська |
| ріре «співати» (про птахів) | англійська |
| піск | білоруська |
| пи́сък «писк, плач» | болгарська |
| пи́скам | болгарська |
| пищя́ «пищу, плачу» | болгарська |
| pisk | верхньолужицька |
| πιππίζω «пищу» | грецька |
| рíppakā (вид птаха) | давньоіндійська |
| picchorā «сопілка; флейта» | давньоіндійська |
| píccholā «тс.» | давньоіндійська |
| *рі- | індоєвропейська |
| pīpāre | латинська |
| рīkstēt «тс.» | латиська |
| pỹpti «пищати» | литовська |
| писок «писк, вереск» | македонська |
| piskaś | нижньолужицька |
| piepen «пищати» | нововерхньонімецька |
| paistě «пищить» | полабська |
| pisk | польська |
| piskъ | праслов’янська |
| piskati | праслов’янська |
| *pisčati | праслов’янська |
| *piskěti | праслов’янська |
| *piskěti | праслов’янська |
| писк | російська |
| пища́ть | російська |
| пи̑сак (чол. р.) | сербохорватська |
| пи̏ска «тс.» (жін. р.) | сербохорватська |
| pisk | словацька |
| písk «свисток, свист»«свистати» | словенська |
| pískati «свисток, свист»«свистати» | словенська |
| пискъ «свист, звук, тон» | старослов’янська |
| пискати «грати на сопілці» | українська |
| pépier «цвірінькати» | французька |
| pisk | чеська |
| pīkstiens «писк» | ? |
пи́скавець «поросинець, Hypochoeris L.» (бот.)
не зовсім ясне;
може бути пов’язане з писк, пи́скати або з пи́сок «морда, свиняче рило» (пор. інші назви: пороси́нець, вепри́нець, нім. Ferkelkraut, власне, «поросяче зілля»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| писк | українська |
| пи́скати «морда, свиняче рило» (пор. інші назви: пороси́нець, вепри́нець, нім. Ferkelkraut, власне, «поросяче зілля») | українська |
| пи́сок | українська |
пи́скі́р «в’юн, Misgurnus fossilis (Cobitis fossilis)» (іхт.)
позбавлене підстав виведення (Попов Ист. лекс. 15–17; Критенко Вступ 511; Младенов 424; Pokorny 796) від іє. *peisk-/pisk- «риба»;
пор. інші назви в’юна: п. sykawiec, лит. pyplỹs від pỹpti «пищати», лтс. рīkste від pīkstēt «пищати»;
похідні утворення від писк, пища́ти;
назви зумовлені тим, що пійманий в’юн видає своєрідні звуки, заковтуючи повітря (він узагалі може дихати повітрям, видаючи при цьому характерний писк);
р. [писка́рь, писка́н, писку́н], бр. [піскар, піскун], п. piskorz, [piskun], ч. (paskovaný) piskoř, слц. вл. piskor, нл. piskoŕ «тс.», схв. пи̏скор «річкова мінога, Lampetra fluviatilis L.; [в’юн]»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пи́скор
писку́р
«тс.»
пі́скор
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| піскар | білоруська |
| піскун | білоруська |
| piskor | верхньолужицька |
| *peisk-/pisk- «риба» | індоєвропейська |
| рīkste «пищати» | латиська |
| pīkstēt | латиська |
| pyplỹs «пищати» | литовська |
| pỹpti | литовська |
| piskoŕ «тс.» | нижньолужицька |
| sykawiec | польська |
| piskorz | польська |
| piskun | польська |
| писка́рь | російська |
| писка́н | російська |
| писку́н | російська |
| пи̏скор «річкова мінога, Lampetra fluviatilis L.; [в’юн]» | сербохорватська |
| piskor | словацька |
| писк | українська |
| пища́ти | українська |
| piskoř (paskovaný) | чеська |
пискі́р «землерийка, Sorex L.» (зоол.)
пор. писку́ха «сіноставець, Ochotona Link», пищу́ха, піску́ха, р. пищу́ха «тс.» з подібною мотивацією;
назви мотивуються тим, що цей звірок свистить і пищить (особливо під час гону);
похідні утворення від писк;
слц. piskor, нл. piskac «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пискі́вка
писку́р
пі́скавка
пі́скор
піску́чка
пі́ц(ь)кавка
ці́павка
«тс.»
ціпкор
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| piskac «тс.» | нижньолужицька |
| пищу́ха «тс.» | російська |
| piskor | словацька |
| писку́ха «сіноставець, Ochotona Link» | українська |
| пищу́ха | українська |
| піску́ха | українська |
| писк | українська |
писклюка «паслін, Solanum nigrum L.» (бот.)
результат видозміни деетимологізованої форми паслі́н (*паслюк › *пислюк), зближеної з основою писк;
р. [пислю́к] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
піскльо́н
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пислю́к «тс.» | російська |
| паслі́н (*паслюк › *пислюк) | українська |
| писк | українська |
писконі́ти «мартувати, паруватися» (про глухаря, тетерева)
очевидно, пов’язане з писк, пи́скати, оскільки глухарі й тетереви під час парування, прикликаючи самок, видають своєрідні звуки;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| писк | українська |
| пи́скати | українська |
пи́сок «обличчя; морда, паща; рот, горло; [щока Па]»
непереконливо пов’язувалося (Machek ESJČ 503) з дінд. púcchaḥ «задня частина; кінець; хвіст»;
порівнювалося з лит. pѝškas «прищик», pūškúоti «важко дихати» (Вūga RR II 527);
псл. pyskъ ‹ *pūsk-, очевидно, пов’язане з puxnǫti ‹ *pous- «пухнути», іє. *peu-s-, *pŭ-s- «пухнути, надиматися»;
р. [пыск] «рило, паща, морда», [пы́скать] «рити», бр. [пыск] «скроня з щокою», пы́са «морда», [пы́ска] «скроня з щокою; ляпас», п. pysk «пика, рило, паща», pysek «тс.», ст. pisk, pisek, ч. слц. pysk «губа, морда», вл. нл. pysk «обличчя; морда; рило; дзьоб», pyskaty «з великим дзьобом»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
писк
«писок»
писка́тий
«мордатий; сміливий на висловлювання; галасливий, пащекуватий Ме»
писка́ч
«пиката людина»
пи́ски
«щоки Нед; губи Ме»
пискува́ти
«різко відмовляти; базікати»
писку́ля
«пиката людина»
пи́сьо
«личко; ротик (Ме)»
пи́щити
«рити»
спи́скати
«зжерти; знищити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пыск «скроня з щокою» | білоруська |
| пы́са «морда» | білоруська |
| пы́ска «скроня з щокою; ляпас» | білоруська |
| pysk «обличчя; морда; рило; дзьоб»«з великим дзьобом» | верхньолужицька |
| pyskaty «обличчя; морда; рило; дзьоб»«з великим дзьобом» | верхньолужицька |
| púcchaḥ «задня частина; кінець; хвіст» | давньоіндійська |
| *peu-s- | індоєвропейська |
| *pŭ-s- «пухнути, надиматися» | індоєвропейська |
| pѝškas «прищик» | литовська |
| pūškúоti «важко дихати» | литовська |
| pysk «обличчя; морда; рило; дзьоб»«з великим дзьобом» | нижньолужицька |
| pyskaty «обличчя; морда; рило; дзьоб»«з великим дзьобом» | нижньолужицька |
| pysk «пика, рило, паща»«тс.» | польська |
| pysek «пика, рило, паща»«тс.» | польська |
| pyskъ | праслов’янська |
| *pous- «пухнути» | праслов’янська |
| *pūsk | праслов’янська |
| puxnǫti | праслов’янська |
| пыск «рило, паща, морда» | російська |
| пы́скать «рити» | російська |
| pysk «губа, морда» | словацька |
| pysk «губа, морда» | чеська |
пи́шки́ «пір’я пташеняти»
псл. *pūs-(ьk-), *pūsk- «пух, пушок», пов’язане з *pūsa «пиха», *pūsati «пихати, дути(ся)»;
пов’язування ч. pisk без урахування українських відповідників (Варбот 66, Этимология 1976, 35–38) з схв. [piska] «короткий кіл», [pìska] «обрубок дерева», болг. [пыска] «клин у дишлі» і з псл. pьхati (pixati) «пхати, штовхати», як і виведення (Zubatý St. a čl. I 2, 130) від псл. piskati «пищати, свистіти» або зближення (Machek ESJČ 451) з псл. šipъ «колючка», лит. speiglỹs «зародок пера», необґрунтовані;
зближення з писк, пища́ти відбулось в українській і чеській мовах пізніше після деетимологізації слова;
ч. pisk (pysk) «зародок пера; стрижень пера», [piskor] «стрижень пера», piskovat (pyskovat) «обростати молодим пір’ям»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
о́пишки
«залишки стрижнів пір’я на оскубаній птиці»
пишкова́ти
«обростати молодим пір’ям»
пишо́к
«стрижень пташиного пера»
пища́к
«сліди пуху і корінці пір’я на обскубаній і обсмаленій курці чи гусці»
пи́щек
«велике гусяче перо»
пи́щик
«тс. Нед; залишок стрижня пера в оскубаної і осмаленої курки чи гуски (Ме)»
пищо́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пыска «клин у дишлі» | болгарська |
| speiglỹs «зародок пера» | литовська |
| *pūs-(ьk-) | праслов’янська |
| *pūsk- «пух, пушок» | праслов’янська |
| *pūsa «пиха» | праслов’янська |
| *pūsati «пихати, дути(ся)» | праслов’янська |
| pьхati «пхати, штовхати» (pixati) | праслов’янська |
| piskati «пищати, свистіти» | праслов’янська |
| šipъ «колючка» | праслов’янська |
| piska «короткий кіл» | сербохорватська |
| pìska «обрубок дерева» | сербохорватська |
| писк | українська |
| пища́ти | українська |
| pisk | чеська |
| pisk «зародок пера; стрижень пера» (pysk) | чеська |
| piskor «стрижень пера»«обростати молодим пір’ям» (pyskovat) | чеська |
| piskovat «стрижень пера»«обростати молодим пір’ям» (pyskovat) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України