ПИРЯТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
пиря́ти «носити, тягати»
очевидно, пов’язане з пе́рти, р. пере́ть «нести важку ношу»;
р. пыря́ть «кидати, совати», ч. vpiřiti «втиснути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
напі́рити
«багато набрати Ме; надягти багато одягу Пі»
пира́чить
«насилу нести; таскати»
пі́рити
«багато набирати (в кишеню, поділ, мішок)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пере́ть «нести важку ношу» | російська |
| пыря́ть «кидати, совати» | російська |
| пе́рти | українська |
| vpiřiti «втиснути» | чеська |
пе́рти «іти; швидко просуватися»
псл. *perti «іти, просуватися, не рахуючись з перешкодами»;
споріднене з гр.πείρω (‹*περ ι̯ω) «прокладаю шлях, прориваюся вперед», περάω «переходжу, проходжу, проникаю», πόρος переправа, перехід», πορϑμός «протока, (вузький) прохід», дінд. píparti «перевозить, переводить, супроводжує», вірм. hordan «відходити», лат. porta «брама; прохід; ущелина», portus «гавань, приплав», ав. pǝrǝtu- «брід», двн. faran «їхати», гот. farjan «тс.»;
іє. *per- «переводити на той бік; проникати, проходити»;
р. пере́ть, бр. пе́рці, др. перети, п. przeć;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пиря́ти
«швидко бігати, гасати; гнатися на коні»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pǝrǝtu- «брід» | авестійська |
| пе́рці | білоруська |
| hordan «відходити» | вірменська |
| farjan «тс.» | готська |
| περάω «переходжу, проходжу, проникаю» | грецька |
| πορϑμός «протока, (вузький) прохід» | грецька |
| πείρω | грецька |
| πόρος | грецька |
| faran «їхати» | давньоверхньонімецька |
| píparti «перевозить, переводить, супроводжує» | давньоіндійська |
| перети | давньоруська |
| *per- «переводити на той бік; проникати, проходити» | індоєвропейська |
| porta «брама; прохід; ущелина» | латинська |
| portus «гавань, приплав» | латинська |
| przeć | польська |
| *perti «іти, просуватися, не рахуючись з перешкодами» | праслов’янська |
| пере́ть | російська |
шпирну́ти «штрикнути»
експресивне утворення, споріднене з пиря́ти, пе́рти;
пор. [пе́рити] «сильно бити», [пе́рнути] «сильно вдарити»;
р. [шпырну́ть] «злякати, прогнати», бр. [шпыря́ць, шпырну́ць] «кидати (кинути); ганяти; штовхати (штовхнути)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шпира́ти
«штрикати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шпыря́ць | білоруська |
| шпырну́ць «кидати (кинути); ганяти; штовхати (штовхнути)» | білоруська |
| шпырну́ть «злякати, прогнати» | російська |
| пиря́ти | українська |
| пе́рти | українська |
| пе́рити «сильно бити» | українська |
| пе́рнути «сильно вдарити» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України