ПИКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пи́ка «велике, товсте обличчя; обличчя з надутими щоками»
пов’язане чергуванням голосних з пу́кати «тріскати, лопати»;
пов’язання з р. пи́кать, пи́кнуть (Трубачев Этимология 1964, 133) викликає сумнів;
р. [пи́ка] (з укр.), бр. [пі́ка] (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
пика́тий
пицу́ра
пицю́ра
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пі́ка (з укр.) | білоруська |
| пи́кать | російська |
| пи́кнуть | російська |
| пи́ка (з укр.) | російська |
| пу́кати «тріскати, лопати» | українська |
пі́ка «довгий полегшений спис з металевим наконечником»
фр. pique «піка, спис» утворене від дієслова piquer «колоти, проколювати»;
запозичення з французької мови;
р. болг. пи́ка, бр. пі́ка, п. слц. pika, ч. píka, м. пик, схв. пи̏к «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пікува́ти
«губити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пі́ка | білоруська |
| пи́ка | болгарська |
| пик | македонська |
| pika | польська |
| пи́ка | російська |
| пи̏к «тс.» | сербохорватська |
| pika | словацька |
| pique «піка, спис» | французька |
| piquer «колоти, проколювати» | французька |
| píka | чеська |
пі́ка «чорна масть у картах із зображенням наконечника списа, вино»
запозичення з французької мови;
фр. pique «тс.» походить від pique «піка, спис»;
р. болг. пи́ка, пи́ки, бр. пі́ка, пі́кі, п. ч. pik, слц. piky, схв. пи̏к, м. пик, слн. pík «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пі́ки
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пі́ка | білоруська |
| пі́кі | білоруська |
| пи́ка | болгарська |
| пи́ки | болгарська |
| пик | македонська |
| pik | польська |
| пи́ка | російська |
| пи́ки | російська |
| пи̏к | сербохорватська |
| piky | словацька |
| pík «тс.» | словенська |
| pique «тс.» | французька |
| pique «піка, спис» | французька |
| pik | чеська |
пха́ти
іє. *pis-/peis- «товкти, подрібнювати»;
споріднене з лит. paisýti «оббивати ячмінь», лтс. pàisît «м’яти (льон)», лат. pinsere «товкти, розтирати, молоти», pistāre «товкти, розтирати», pistor «мельник; мукомол, що розтирає зерна вручну», гр. πτίσσω «товчу, подрібнюю», дінд. pináṣṭi «товче, подрібнює», ав. pišant- «який товче», ісл. fis «полова», двн. fesa «лушпиння на зерні», свн. vīsel «ступа»;
псл. pьxati, pixati;
р. пхать, пиха́ть «штовхати; засовувати», бр. пхаць, піха́ць «тс.», др. пихати «штовхати», пьхати «тс.; терти, смикати; прати», п. pchać, pchnąć «пхати, штовхати», popychać «тс.», ч. píchati «товкти; колоти», [pcháti] «колоти», слц. pichat’ «колоти; пихати», pchat’ «совати, пихати; пропихати», болг. пъ́хам «всовую», м. пика «пихає, штовхає; просовує; напихає», схв. о̀пах «ячна крупа; потовчений ячмінь», слн. pháti «товкти», peháti «тс.; штовхати», стсл. пьхати «штовхати, товкти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
випи́хач
«той, що виганяє, випроваджує»
ви́пханець
«примусом випроваджений, висланий»
напиха́чка
«пристрій для наповнення ковбаси»
напха́чки
«відпихаючись веслами; без парусів, гребучи веслами»
(присл.)
на́пхом
опиха́ти
«очищати від лушпиння»
опіха́ти
«тс.»
опха́ти
«бгати (коровай)»
перепихи́цьнутися
«упасти, перекинутися»
пиха́ти
«товкти просо; валяти сукно»
пиха́ч
«ікло»
пихи́ть
(вигук на позначення штовхання)
пихи́ць
«тс.»
пихону́ти
«пхнути»
пихорну́ти
пі́ха́ти
«штовхати Нед; товкти просо Г, Нед; дерти, товкти пшеницю на кутю Мо»
піхе́кнути
«штовхнути»
піхе́тьнути
попиха́йло
«попихач»
попиха́ти(ся)
«штовхати, підштовхувати; деспотично поводитися»
попи́ха́ч
«людина, якою помикають»
попи́хачний
«який застосовується для штовхання»
пропи́ха́ч
«те, що застосовується для штовхання; дитяча гра»
пхилити
«тс.»
пхну́ти
успіхува́ти
«очищати, обдирати зерно»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pišant- «який товче» | авестійська |
| пхаць | білоруська |
| піха́ць «тс.» | білоруська |
| пъ́хам «всовую» | болгарська |
| πτίσσω «товчу, подрібнюю» | грецька |
| fesa «лушпиння на зерні» | давньоверхньонімецька |
| pináṣṭi «товче, подрібнює» | давньоіндійська |
| пихати «штовхати» | давньоруська |
| пьхати «тс.; терти, смикати; прати» | давньоруська |
| *pis-/peis- «товкти, подрібнювати» | індоєвропейська |
| fis «полова» | ісландська |
| pinsere «товкти, розтирати, молоти» | латинська |
| pistāre «товкти, розтирати» | латинська |
| pistor «мельник; мукомол, що розтирає зерна вручну» | латинська |
| pàisît «м’яти (льон)» | латиська |
| paisýti «оббивати ячмінь» | литовська |
| пика «пихає, штовхає; просовує; напихає» | македонська |
| pchać «пхати, штовхати»«тс.» | польська |
| pchnąć «пхати, штовхати»«тс.» | польська |
| popychać «пхати, штовхати»«тс.» | польська |
| pьxati | праслов’янська |
| pixati | праслов’янська |
| пхать | російська |
| о̀пах «ячна крупа; потовчений ячмінь» | сербохорватська |
| vīsel «ступа» | середньоверхньнімецька |
| pichat' «колоти; пихати»«совати, пихати; пропихати» | словацька |
| pchat' «колоти; пихати»«совати, пихати; пропихати» | словацька |
| pháti «товкти»«тс.; штовхати» | словенська |
| peháti «товкти»«тс.; штовхати» | словенська |
| пьхати «штовхати, товкти» | старослов’янська |
| пиха́ть «штовхати; засовувати» | українська |
| píchati «товкти; колоти» | чеська |
| pcháti «колоти» | чеська |
пик (у виразі [ані п.] «ні пари з уст»)
звуконаслідувальний корінь пи-, пі-, розширений компонентом -к-;
аналогічні за походженням лтс. pīka «плаксива дитина», прус. picle (вид дрозда);
пор. також лат. pīpio «цвірінькаю», рīро «пищу», рīріō «голуб’я, пташеня», гр. πιπίζω «пищу» (про пташеня), πίπος «зелений дятел», дінд. pippakā (вид птаха);
Фонетичні та словотвірні варіанти
запи́катися
запи́куватися
пи́кати
«видавати слабкий звук; бурмотіти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| πιπίζω «пищу» (про пташеня) | грецька |
| πίπος «зелений дятел» | грецька |
| pippakā (вид птаха) | давньоіндійська |
| pīpio «цвірінькаю» | латинська |
| рīро «пищу» | латинська |
| рīріō «голуб’я, пташеня» | латинська |
| pīka «плаксива дитина» | латиська |
| picle (вид дрозда) | прусська |
пік «гостра гірська вершина; найвища точка в розвитку чогось»
запозичення з французької мови;
фр. pic «гірська вершина» пов’язане з piquer «колоти, проколювати», що виникло з нар.-лат. *pīccāre «проколювати, протикати», похідного від *pīccus «дятел», лат. pīcus «тс.», спорідненого з дінд. pikaḥ «індійська зозуля», дісл. spǣtr «дятел», двн. свн. speht, нвн. Specht «тс.»;
р. болг. пик, бр. пік, п. pik «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пік | білоруська |
| пик | болгарська |
| speht | давньоверхньонімецька |
| pikaḥ «індійська зозуля» | давньоіндійська |
| spǣtr «дятел» | давньоісландська |
| pīcus «тс.» | латинська |
| *pīccāre «проколювати, протикати» | народнолатинська |
| *pīccus «дятел» | народнолатинська |
| Specht «тс.» | нововерхньонімецька |
| pik «тс.» | польська |
| пик | російська |
| speht | середньоверхньнімецька |
| pic «гірська вершина» | французька |
| piquer «колоти, проколювати» | французька |
пі́кати «пищати»
псл. pikati (pipati);
звуконаслідувальне утворення (від *pi-), як і лит. pỹpti «свистіти», лтс. pīka «плаксива дитина; (іхт.) в’юн, піскар», нім. piepen «пищати», лат. pīpo «пищу», pīpilo «цвірінькаю», гр. πĩπος «вид дятла», πίπος «тс.», πιππίζω «пищу», дінд. píppakā (вид птаха), pіppīˊkā «птах»;
р. пи́кать «пищати», бр. пі́каць, п. вл. pikać, ч. pípat, слц. pípat’, нл. pikaś, болг. пи́кам «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пи́йкати
«тс.»
пи́кати
«видавати негучний звук, пікати»
пі́кало
«музична шкатулка»
пікоти́ти
«пищати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пі́каць | білоруська |
| пи́кам «тс.» | болгарська |
| pikać | верхньолужицька |
| πĩπος «вид дятла» | грецька |
| πίπος «тс.» | грецька |
| πιππίζω «пищу» | грецька |
| píppakā (вид птаха) | давньоіндійська |
| pīpo «пищу» | латинська |
| pīpilo «цвірінькаю» | латинська |
| pīka «плаксива дитина; (іхт.) в’юн, піскар» | латиська |
| pỹpti «свистіти» | литовська |
| pikaś | нижньолужицька |
| piepen «пищати» | німецька |
| pikać | польська |
| pikati (pipati) | праслов’янська |
| пи́кать «пищати» | російська |
| pípat' | словацька |
| pípat | чеська |
| pіppīˊkā «птах» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України