ПЕТЛЮВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
петля́
псл. *рętьlja або реtьlja, petьlь;
загальноприйнятої етимології не має;
пов’язується (Преобр. ІІ 52; Соболевский Лекции 82; Горяев 258; Младенов 420; Machek ESJČ 447) з рęti «п’ясти», рǫto «путо»;
виводиться також як запозичення (Фасмер ІІІ 252; Matzenauer LF 12, 336–337; Uhlenbeck AfSlPh 15, 105) від герм. *fetil- (пор. дісл. fetill «кайдани, пута», двн. feӡӡil «тс.», нвн. fassen «хапати»);
р. пе́тля́, бр. пятля́, др. петля, п. рętla, ч. petlice «накладка для висячого замка; гачок на дверях», болг. пете́лка, м. петелка, схв. пе̏тља, слн. pêntlja, стсл. петла;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пете́лька
пете́льник
петли́ти
петли́ця
петлюва́ти
петля́стий
петля́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пятля́ | білоруська |
| пете́лка | болгарська |
| *fetil- (пор. дісл. fetill «кайдани, пута», двн. feӡӡil «тс.», нвн. fassen «хапати») | германські |
| feӡӡil | давньоверхньонімецька |
| fetill | давньоісландська |
| fetill | давньоісландська |
| петля | давньоруська |
| петелка | македонська |
| fassen | нововерхньонімецька |
| рętla | польська |
| *рętьlja | праслов’янська |
| petьlь | праслов’янська |
| реtьlja | праслов’янська |
| реtьlja | праслов’янська |
| реtьlja | праслов’янська |
| реtьlja | праслов’янська |
| рęti «п’ясти» | праслов’янська |
| рǫto «путо» | праслов’янська |
| пе́тля́ | російська |
| пе̏тља | сербохорватська |
| pêntlja | словенська |
| петла | старослов’янська |
| petlice «накладка для висячого замка; гачок на дверях» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України