ПЕРЕПОНА — ЕТИМОЛОГІЯ
запо́на «завіса»
псл. zapona, іменна основа, пов’язана чергуванням голосних із zapęti (‹*zapьnti) «запнути, затягти», похідним від pęti, укр. п’я́сти́;
р. за́понка, бр. запо́на, п. zaponka «запонка», схв. болг. запон(а) «завіса», схв. за́пōнка «застібка; петля, петелька»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́понка
«застібка для манжетів чи коміра верхньої чоловічої сорочки»
опі́н
«припін»
опо́на
«завіса; покривало, ковдра»
перепо́н
перепо́на
«перешкода»
перепо́ня
«тс.»
попо́на
«покривало»
припі́н
«мотузок, ремінь, ланцюг, яким прив’язують кого-, що-небудь»
упі́н
«припін»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| запо́на | білоруська |
| запон(а) «завіса» | болгарська |
| zaponka «запонка» | польська |
| zapona | праслов’янська |
| zapęti | праслов’янська |
| *zapьnti | праслов’янська |
| за́понка | російська |
| запон(а) «завіса» | сербохорватська |
| за́пōнка «застібка; петля, петелька» | сербохорватська |
| п'я́сти́ | українська |
пини́ти «заважати, перешкоджати»
характерні головним чином для української мови похідні утворення від псл. pęti, рьnǫ «п’ясти, пну», які розвинулись, очевидно, на ґрунті префіксальної похідної форми za-pinati «запинати, затягувати (дорогу) якимись перепонами»;
р. [пинить] «затримувати» (?), [запина́ть] «зупиняти, затримувати», запина́ться «зупинятися в мовленні», запи́нка, бр. запіна́цца, запі́нка, схв. за́пон «затримка, зупинка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безупи́нний
впин
(у виразі нема впи́ну)
зап'я́стися
«тс.»
запи́на
«перешкода»
запина́тися
«зупинятися в мовленні; перериватися, припинятися (про голос, розмову та ін.)»
запини́ти
«зупинити, припинити»
за́пи́нка
«зупинка в мові; (заст.) кома»
запну́тися
запо́на
«тс.»
зу́пи́н
(у виразі нема зупину)
зупини́ти
зу́пи́нка
невпи́нний
незупи́нно
«безперервно»
неприпи́нний
«нестримний; безперешкодний»
неспи́нний
неупи́нний
опени́тися
«зупинитися»
опина́тися
«чинити опір; [запинатися в мові]»
опини́ти
«зупинити»
опини́тися
«потрапити, з’явитися; зупинитися»
о́пи́нка
«перешкода»
пеня́вий
«неакуратний, незграбний»
пеня́ти
«бути неакуратним, незграбним»
перепе́ня
«перешкода»
перепи́н
(у виразі нема ні впину, ні перепину)
перепини́ти
пере́пинка
«зупинка; перешкода»
перепо́на
«перешкода»
перепо́ня
«тс.»
пинь
«затримка, перепочинок»
(невідм.)
пиня́
«уперта людина»
пи́ня́вий
«повільний, неквапливий»
пиня́ти
«зволікати»
при́пи́н
«зупинка, затримка»
припи́на
припини́ти
при́пинка
«тс.»
спин
(у виразі нема спину)
спини́ти
спи́нок
«тс.»
спо́на
«перепона»
упи́н
упини́ти
«зупинити, стримати»
у́пинка
«кома»
(заст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| запіна́цца | білоруська |
| запі́нка | білоруська |
| pęti | праслов’янська |
| рьnǫ «п’ясти, пну» | праслов’янська |
| za-pinati «запинати, затягувати (дорогу) якимись перепонами» | праслов’янська |
| пинить «затримувати» (?) | російська |
| запина́ть «зупиняти, затримувати» | російська |
| запина́ться «зупинятися в мовленні» | російська |
| запи́нка | російська |
| за́пон «затримка, зупинка» | сербохорватська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України