ПЕРЕКОНЛИВИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
перекона́ти
очевидно, калька п. przekonać «довести до кінця, довершити; переконати», похідного від konać «конати; викінчувати; довершувати», спорідненого з укр. кона́ти;
бр. перакана́ць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
переко́н
«переконання»
перекона́льний
перекона́ння
переко́нливий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| перакана́ць | білоруська |
| przekonać «довести до кінця, довершити; переконати» | польська |
| konać «конати; викінчувати; довершувати» | польська |
| кона́ти | українська |
кона́ти «умирати; мучитися»
псл. konati «кінчати, виконувати; умирати», похідне від konъ «кінець»;
пов’язання з гр. κονέω, ἐγκονέω «поспішаю», διακονέω «служу; роблю послуги» (Machek ESJČ 272) позбавлене підстав;
р. [кона́ть, кана́ть] «кінчати, знищувати; мучити», [кона́ть] «вершити, робити; умирати», [кона́ться] «закінчуватися; умирати; мірятися; примушувати один одного що-небудь робити», докона́ть «доконати», бр. кана́ць «умирати; наближатися до кінця», [конова́ць] «визначати», п. konać «умирати; (ст.) доводити до кінця; виконувати», ч. konati «виконувати, робити; (ст.) кінчати; умирати», слц. konať «виконувати, робити», вл. Ikonać] «виконувати; кінчати», нл. ст. kónaś «кінчати; убивати; відплачувати», схв. [dokònati] «закінчити», слн. [konáti] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
викона́вець
викона́вчий
ви́конати
«здійснити, закінчити; [вимерти]»
доко́наний
докона́ти
«довести до важкого стану, замучити; здійснити, зробити; домогтися, досягти; виконати»
докона́тися
«переконатися; випробувати»
кана́ти
«гинути»
ко́нати
«мірятися, переставляти руки на палиці, поки чиясь рука не виявиться зверху (на кінці)»
перекона́ння
перекона́ти
«довести, змусити погодитися; [переконатися]»
перекона́тися
переко́нливий
покона́ти
«повмирати; перемогти»
ро́зкон
«останній подих»
скін
«смерть; кінець; мета»
скон
«смерть»
скона́ти
укона́тися
«стомитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кана́ць «умирати; наближатися до кінця» | білоруська |
| Ikonać «виконувати; кінчати» | верхньолужицька |
| κονέω | грецька |
| kónaś «кінчати; убивати; відплачувати» | нижньолужицька |
| konać «умирати; (ст.) доводити до кінця; виконувати» | польська |
| konati «кінчати, виконувати; умирати» | праслов’янська |
| кона́ть | російська |
| dokònati «закінчити» | сербохорватська |
| konať «виконувати, робити» | словацька |
| konáti «тс.» | словенська |
| кана́ть «кінчати, знищувати; мучити» | українська |
| кона́ть «вершити, робити; умирати» | українська |
| кона́ться «закінчуватися; умирати; мірятися; примушувати один одного що-небудь робити» | українська |
| докона́ть «доконати» | українська |
| конова́ць «визначати» | українська |
| konati «виконувати, робити; (ст.) кінчати; умирати» | чеська |
| konъ «кінець» | ? |
| ἐγκονέω «поспішаю» | ? |
| διακονέω «служу; роблю послуги» | ? |
| kónaś «кінчати; убивати; відплачувати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України