ПЕР — ЕТИМОЛОГІЯ | Горох — українські словники

рум. молд. páră «груша (плід)», păr «груша (дерево)», зводяться до лат. pirum «груша (плід)», pirus «груша (дерево)», запозиченого з невідомого джерела, як і гр. ἄπιον «груша (плід)»,ἄπιος «груша (дерево)»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ἄπιον «груша (плід)»	грецька
ἄπιος «груша (дерево)»	грецька
pirum «груша (плід)»	латинська
pirus «груша (дерево)»	латинська
páră «груша (плід)»	молдавська
păr	молдавська
păr	молдавська
păr	молдавська
páră «груша (плід)»	румунська
păr «груша (дерево)»	румунська

пе́рі «(у перській міфології) добра фея»

запозичено з перської мови, можливо, через англійську (англ. peri «тс.»);

перс. pärī «ангел, фея» виникло з сперс. parīk «тс.», що походить від ав. pairikā «прекрасна жінка, яка спокушує побожного чоловіка», пов’язаного, очевидно, з гебр. pīléghesh «наложниця, коханка», арам. pīlaqtā́, гр. παλλακή «тс.»;

р. болг. пе́ри, бр. пе́ры, п. ч. peri;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
pairikā «прекрасна жінка, яка спокушує побожного чоловіка»	авестійська
pīlaqtā́	арамейська
пе́ры	білоруська
пе́ри	болгарська
pīléghesh «наложниця, коханка»	гебрайська
παλλακή «тс.»	грецька
pärī «ангел, фея»	перська
peri	польська
пе́ри	російська
parīk «тс.»	середньоперська
peri	чеська

пе́рло́ «перламутрове зерно, що утворюється в черепашках деяких молюсків»

запозичення з французької мови (форма пе́рла, жін. р., з німецької);

фр. perle «перлина», очевидно, походить від іт. perla, що, як і нім. Pérle, зводиться до нар.-лат. *perla, яке виникло з лат. perna «стегна; вид молюска», спорідненого з дінд. pā́rṣṇiḥ «п’ята», ав. pāšna-, гр. πτέρνη, гот. faírzna, двн. fersana, нвн. Ferse «тс.»;

р. перл, бр. пе́рлы, п. perła, ч. слц. perla, вл. нл. parla, болг. м. схв. пе́рла, слн. pêrla;

Фонетичні та словотвірні варіанти

пере́льник «ловець перлин»

перельни́цтво «добування перлин»

пе́рла (жін. р.)

пе́рла (XVII ст.)

перла́стий

пе́рли (мн.)

перли́на

перли́нний

перли́нок «вид равлика, Glaucoma» (зоол.)

перли́стий

перли́ти «прикрашати перлами»

перли́тися «яскріти»

перли́ця «цесарка, перлова курка» (орн.)

перлі́вка «перлові крупи»

перлі́вни́ця «вид молюска, Unio»

перлове́ць «перламутрівка» (ент.)

перло́вий

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
pāšna-	авестійська
пе́рлы	білоруська
пе́рла	болгарська
parla	верхньолужицька
faírzna	готська
πτέρνη	грецька
fersana	давньоверхньонімецька
pā́rṣṇiḥ «п’ята»	давньоіндійська
perla	італійська
perna «стегна; вид молюска»	латинська
пе́рла	македонська
*perla	народнолатинська
parla	нижньолужицька
Pérle	німецька
Ferse «тс.»	нововерхньонімецька
perła	польська
перл	російська
пе́рла	сербохорватська
perla	словацька
pêrla	словенська
perle «перлина»	французька
perla	чеська

перо́ «рогове нашкірне утворення у птахів; знаряддя для писання й малювання; [плавець у риби; парасолька ВеУг]»

псл. pero, пов’язане з *perti «перти»;

споріднене з лит. spar̃nas «крило», лтс. spārns «тс.», дінд. parṇám «крило, перо», ав. parǝna-, нперс. parr «тс.», двн. farn «папороть»;

іє. *реr-;

менш обґрунтоване зіставлення (Pedersen Kelt. Gr. І 90; Machek ESJČ 444–445; Kluge–Mitzka 188; Walde–Hofm. ІІ 282) з гр. πτερόν «перо, крило», двн. fёdara (‹ *рéterā) «перо», дінд. pátram «крило», вірм. t’ir (‹ *pter-) «літання, політ», лат. acci-piter «яструб», іє. *реt- «літати»;

р. болг. перо́, бр. пяро́, др. перо, п. ріórо, ч. pero, péro, слц. pero, вл. нл. pjero, м. перо, схв. пèро, слн. реró, стсл. перо;

Фонетичні та словотвірні варіанти

напі́рнач «футляр на пера в старовинній чорнильниці; напірник»

напі́рник

невпі́рий «неоперений»

оперна́тіти «оперитися; розбагатіти»

оперя́тися

опі́рити «вкрити пір’ям»

пер'я́н «перістий віл»

пере́чко «пірце»

пери́на

пери́стка «пенарія (вид корала), Pennatula» (зоол.)

перия́н «строкатий віл»

перівни́ця «пенал»

пері́ня «строката корова»

перна́к «напірник»

перна́тий

перна́ті

перна́тка «пенарія» (зоол.)

перна́ч (іст.)

перни́к «пенал»

перце́ «листя до появи колосся; поперечний щабель у бороні»

пиро́ «лопать весла; зелені стебла цибулі»

пір'ї́на

пір'ї́стий

пі́р'я

пір'я́н «періста тварина»

пі́р'янка «пір’їнка»

пір'я́стий

піри́на «пір’їна»

піри́стий «строкатий»

пі́рити(ся) «линяти, скидати пір’я»

пірна́к «хвостове перо в півня»

пірна́тий «пернатий»

пірна́ті «пернаті»

пірна́ч «пернач»

пірни́й «укритий пір’ям»

пірни́к «пенал»

піро́ «перо»

пірце́ «маленьке перо; листок рогозу, цибулі або часнику»

пірча́стий

прі́яний «вид масті рогатої худоби»

пря́ний «смугастий»

пряни́стий «тс.»

упі́рений «укритий пір’ям»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
parǝna-	авестійська
пяро́	білоруська
перо́	болгарська
pjero	верхньолужицька
t'ir «літання, політ» (‹ *pter-)	вірменська
πτερόν «перо, крило»	грецька
farn «папороть»	давньоверхньонімецька
fёdara «перо» (‹ *рéterā)	давньоверхньонімецька
parṇám «крило, перо»	давньоіндійська
pátram «крило»	давньоіндійська
перо	давньоруська
*реr-	індоєвропейська
*реt- «літати»	індоєвропейська
acci-piter «яструб»	латинська
spārns «тс.»	латиська
spar̃nas «крило»	литовська
перо	македонська
pjero	нижньолужицька
ріórо	польська
pero	праслов’янська
*perti «перти»	праслов’янська
перо́	російська
пèро	сербохорватська
pero	словацька
реró	словенська
перо	старослов’янська
pero	чеська
péro	чеська
parr «тс.»	?

пе́рти «іти; швидко просуватися»

псл. *perti «іти, просуватися, не рахуючись з перешкодами»;

споріднене з гр.πείρω (‹*περ ι̯ω) «прокладаю шлях, прориваюся вперед», περάω «переходжу, проходжу, проникаю», πόρος переправа, перехід», πορϑμός «протока, (вузький) прохід», дінд. píparti «перевозить, переводить, супроводжує», вірм. hordan «відходити», лат. porta «брама; прохід; ущелина», portus «гавань, приплав», ав. pǝrǝtu- «брід», двн. faran «їхати», гот. farjan «тс.»;

іє. *per- «переводити на той бік; проникати, проходити»;

р. пере́ть, бр. пе́рці, др. перети, п. przeć;

Фонетичні та словотвірні варіанти

пиря́ти «швидко бігати, гасати; гнатися на коні»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
pǝrǝtu- «брід»	авестійська
пе́рці	білоруська
hordan «відходити»	вірменська
farjan «тс.»	готська
περάω «переходжу, проходжу, проникаю»	грецька
πορϑμός «протока, (вузький) прохід»	грецька
πείρω	грецька
πόρος	грецька
faran «їхати»	давньоверхньонімецька
píparti «перевозить, переводить, супроводжує»	давньоіндійська
перети	давньоруська
*per- «переводити на той бік; проникати, проходити»	індоєвропейська
porta «брама; прохід; ущелина»	латинська
portus «гавань, приплав»	латинська
przeć	польська
*perti «іти, просуватися, не рахуючись з перешкодами»	праслов’янська
пере́ть	російська

пе́рти (уживається здебільшого з префіксами)

псл. *perti (з чергуванням реr-, por-, рьr-);

споріднене з лит. spìrti «підпирати», рãsparas «підпірка», лат. paries «стіна», двн. sparro «жердина», снн. sparre «тс.»;

іє. *(s)per- «кроква; жердина; спис»;

р. пере́ть, бр. пе́рці, др. перети, п. przeć, ч. zapřít «сховати», слц. zapriet’ «замкнути, заперти», вл. prěć so «опиратися», нл. prěś «тс.», болг. запи́рам «зу- пиняю, затримую; запираю», м. запира «зупиняє, затримує», схв. зàпрēти «заперти», слн. zapréti «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

безприпо́рий «який не має припору» (про вола)

відпира́ти

заопирува́ти «упертися, вчинити опір»

запе́ртя «замкнене, таємне приміщення»

запі́р

за́пірка

запо́р

на́пі́р «тиск, натиск; [маточина колеса]»

напі́рний

напо́ристий

неспе́ртий «неспростовний»

обпира́ти

обпира́тися

опера́ч «крісло»

опе́рти

опертя́

опи́ра́ло «спинка (крісла), опертя»

опира́ти

опира́тися

о́пір

о́пір «опираючись»

о́пірка «опертя»

о́піром

о́пірці «тс.»

опо́ра

перетися «тиснутися, пхатися»

пи́рла «підпора»

підпе́ртя́

підпира́ти

підпі́р

пі́дпі́рка

підпо́ра

підпо́рка

попі́р «підтримка»

попо́ра «тс.»

пре́пір «частина шиї у вола, в яку впирається ярмо»

припиро́вище «пристановище»

при́пі́р «тс. Г; запор, замок; спокій, перепочинок; невідкладна потреба; крутий схил Нед»

припо́ра «запор, замок»

припо́ристий «(про вола) з добре виступаючою частиною шиї, в яку впирається ярмо; (про сани) з полозами, загнутими під прямим кутом»

пропирати

розпира́льний

розпира́ти

ро́зпір

ро́зпірка

розпірни́й

спір «затори криги; запор; астма»

спор «астма»

супо́ра «підпірка»

узаперті́

упира́ти

упира́тися

упі́рка «трикутний пліт для захисту плавучої валюшні від інших плотів»

упо́р

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
пе́рці	білоруська
запи́рам «зу- пиняю, затримую; запираю»	болгарська
prěć so «опиратися»	верхньолужицька
sparro «жердина»	давньоверхньонімецька
перети	давньоруська
*(s)per- «кроква; жердина; спис»	індоєвропейська
paries «стіна»	латинська
spìrti «підпирати»	литовська
рãsparas «підпірка»	литовська
запира «зупиняє, затримує»	македонська
prěś «тс.»	нижньолужицька
przeć	польська
*perti (з чергуванням реr-, por-, рьr-)	праслов’янська
пере́ть	російська
зàпрēти «заперти»	сербохорватська
sparre «тс.»	середньонижньонімецька
zapriet' «замкнути, заперти»	словацька
zapréti «тс.»	словенська
zapřít «сховати»	чеська

пе́рти «перечити»

псл. *реrti, pьrǫ «відбивати, боротися, заперечувати», можливо, пов’язане з *реrti, pьrǫ «тиснути»;

споріднене з лит. реřti «бити, хльоскати віником», лтс. рèrt «лупцювати», ріrêtiês «сваритися», дінд. pṛt- «боротьба, суперечка», ав. рǝr^еt- «тс.»;

іє. *реr- «бити»;

р. пре́ния (з цсл.), пря, спор, спорить, бр. [спо́рка] «спірка», [спо́раваць] «сперечатися», др. пьря «суперечка, заперечення; перемога; судова справа», п. заст. przeć «заперечувати», ч. příti se «сперечатися», слц. priet’sa «тс.; сваритися», вл. prěć «заперечувати», нл. prěś «тс.», болг. препи́рам се «сперечаюся», м. препира се «сперечається», схв. пре̏ти «обвинувачувати», пре̏ти се «сваритися, сперечатися», слн. prepírati se «сваритися», стсл. прѣти сѧ «сперечатися», пьрѣти сѧ «тс.», пьрѣти «противитися, заперечувати»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

за́спір «суперечка»

на «наперекір» ()

навсу́пор «наперекір»

неспе́ртий «незаперечний»

одпо́ра «опір»

опира́тися

о́пір

опі́рний

перепе́рти «переспорити»

пере́тися «тс.»

пе́рити «бити»

пе́рнути «сильно вдарити»

пе́ртися «сперечатися»

пир «суперечка, сварка»

пїр «тс.»

пі́рити «сильно бити; (про дощ) дуже лити»

пі́рчити «лупцювати, бити»

пря «спір, боротьба»

ро́зпра «ворожнеча»

спе́ртися «упертися, затятися»

спір

спіра́тися «сперечатися, проявляти впертість»

спі́рити «відлупцювати»

спі́рка

спірли́вий «сварливий»

спі́рний

спірни́к «суперник»

спо́рити

спо́ритися

спорли́вець «сперечальник»

спорли́вий «тс.; спірний»

спо́рний «тс.»

спо́рник «тс.»

супе́рник

супе́рництво

су́пірець «суперник»

су́пор «опір, ворожнеча»

супо́рник «суперник»

супоро́к «суперечність»

су́пра «суперечка»

упе́ртий

упертю́х

упира́ння

упира́тися

упири́стий «упертий»

упирува́ти «бути впертим»

упиря́ка «упертюх»

у́пір «упертість»

упі́рливо «уперто»

упі́рний

упі́рчивий

упо́ром «силоміць»

упорчи́вий «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
рǝr<SUP>е</SUP>t- «тс.»	авестійська
спо́рка «спірка»	білоруська
спо́раваць «сперечатися»	білоруська
препи́рам се «сперечаюся»	болгарська
prěć «заперечувати»	верхньолужицька
pṛt- «боротьба, суперечка»	давньоіндійська
пьря «суперечка, заперечення; перемога; судова справа»	давньоруська
*реr- «бити»	індоєвропейська
рèrt «лупцювати»	латиська
ріrêtiês «сваритися»	латиська
реřti «бити, хльоскати віником»	литовська
препира се «сперечається»	македонська
prěś «тс.»	нижньолужицька
przeć «заперечувати» (заст.)	польська
*реrti	праслов’янська
pьrǫ «відбивати, боротися, заперечувати»	праслов’янська
*реrti	праслов’янська
pьrǫ «тиснути»	праслов’янська
пре́ния (з цсл.)	російська
пря	російська
спор	російська
спорить	російська
пре̏ти се «обвинувачувати»	сербохорватська
пре̏ти се «сваритися, сперечатися»	сербохорватська
priet'sa «тс.; сваритися»	словацька
prepírati se «сваритися»	словенська
прѣти сѧ «сперечатися»	старослов’янська
пьрѣти сѧ «тс.»	старослов’янська
пьрѣти «противитися, заперечувати»	старослов’янська
příti se «сперечатися»	чеська

прем «негайно; настійно; цілком, саме, неодмінно; остаточно; твердо; справді (не) Ме, дійсно (не) Ме; аж ніяк Ме»

псл. *prěmь, *pręmь «прямо, правильно, дійсно», утворене від *prěmъ, *pręmъ «прямий, правильний»;

е в українській мові зумовлене, очевидно, церковнослов’янським впливом;

р. [прямь] «справді, дійсно», др. прѣмь «правильно», прямь «прямо; правильно; зовсім, цілком; саме», схв. прем «дуже», стсл. прѣмь «правильно»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

крем «дійсно»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
прѣмь «правильно»	давньоруська
прямь «прямо; правильно; зовсім, цілком; саме»	давньоруська
*prěmь	праслов’янська
*pręmь «прямо, правильно, дійсно»	праслов’янська
*prěmъ	праслов’янська
*pręmъ «прямий, правильний»	праслов’янська
прямь «справді, дійсно»	російська
прем «дуже»	сербохорватська
прѣмь «правильно»	старослов’янська

прете́ «усе-таки»

очевидно, фонетично адаптоване запозичення з польської мови, паралельне до [пре́ці] «тс.; проте, однак» (див.);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
пре́ці «тс.; проте, однак»	українська

при

псл. pri ‹ *prei;

споріднене з лит. priẽ «при, біля; до», [prỹ] «тс.», лтс. prie- у prieds «додача при торгівлі», прус. prei «до; при, біля», дінд. parē «на цьому, далі», гр. παραί «при», лат. prae «перед, попереду», ст. pri «тс.»;

іє. *par(ei) › *prei (походження кінцевого компонента -ei не зовсім ясне);

р. др. болг. м. схв. при, бр. пры, п. przy, ч. вл. při, слц. слн. pri, нл. pśi, полаб. prai-, стсл. при;

Фонетичні та словотвірні варіанти

при-

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
пры	білоруська
при	болгарська
při	верхньолужицька
παραί «при»	грецька
parē «на цьому, далі»	давньоіндійська
при	давньоруська
*par(ei) (походження кінцевого компонента -ei не зовсім ясне)	індоєвропейська
prae «перед, попереду»	латинська
prie- «додача при торгівлі»	латиська
priẽ «при, біля; до»	литовська
prỹ «тс.»	литовська
при	македонська
pśi	нижньолужицька
prai-	полабська
przy	польська
pri	праслов’янська
prei «до; при, біля»	прусська
при	російська
при	сербохорватська
pri	словацька
pri	словенська
при	старослов’янська
při	чеська

абрико́с

запозичення з голландської мови;

гол. abrikoos через французьку і іспанську чи португальську мови (фр. abricot, ст. aubercot, ісп. albercoque, albaricoque, порт. albricoque) прийшло з арабської;

ар. al barqōk утворилося з сгр. πραικόκκιον (πραικόκια), яке походить від лат. praecox (praecoquus) «скороспілий», утвореного з префікса prae- «перед-, наперед», спорідненого з гр. παραί «до, перед, поряд», укр. при, і основи дієслова coquo «варю, кип’ячу», спорідненого з псл. *pekti, укр. пекти́;

варіант [априко́за] зайшов через польську і німецьку мови (нвн. Aprikose);

р. абрико́с, бр. абрыко́с, п. aprykoza, вл. aprikoza;

Фонетичні та словотвірні варіанти

абрико́з

абрико́са

абрико́сівка

абрико́сник

априко́за

оберко́с

обрико́с

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
al	арабська
абрыко́с	білоруська
aprikoza	верхньолужицька
abrikoos (фр. abricot, ст. aubercot, ісп. albercoque, albaricoque, порт. albricoque)	голландська
παραί «до, перед, поряд»	грецька
albercoque	іспанська
albaricoque	іспанська
praecox «скороспілий» (praecoquus)	латинська
prae- «перед-, наперед»	латинська
coquo «варю, кип’ячу»	латинська
praecoquus	латинська
Aprikose	нововерхньонімецька
aprykoza	польська
albricoque	португальська
*pekti	праслов’янська
абрико́с	російська
πραικόκκιον (πραικόκια)	середньогрецька
πραικόκια	середньогрецька
при	українська
пекти́	українська
априко́за (нвн. Aprikose)	українська
abricot	французька
aubercot	французька

брезе́нт

запозичення з голландської або німецької мови;

гол. presénning «брезент», нвн. Presenning, Present «тс.» походять від фр. préceinte «оболонка», що розвинулось із лат. praecincta «тс.», похідного від praecingere «оточувати, оперізувати», утвореного з префікса prae- «пере-, перед-», спорідненого з гр. παραί «при», псл. рrі, укр. при, і дієслова cingo «оперізую, оточую», спорідненого з дінд. káñcatē «в’яже», kāñcī «пояс», гр. κιγκλίς «перегородка», лит. kinkýti «запрягати» (коні);

р. брезе́нт, ст. презенинг, бр. брызе́нт, п.brezent, болг. брезе́нт, бризе́нт;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
брызе́нт	білоруська
брезе́нт	болгарська
presénning «брезент»	голландська
παραί «при»	грецька
κιγκλίς «перегородка»	грецька
káñcatē «в’яже»	давньоіндійська
praecincta «тс.»	латинська
kinkýti «запрягати» (коні)	литовська
Presenning	нововерхньонімецька
рrі	праслов’янська
при	українська
п.brezent	українська
бризе́нт	українська
préceinte «оболонка»	французька
Present «тс.»	?
praecingere «оточувати, оперізувати»	?
prae- «пере-, перед-»	?
cingo «оперізую, оточую»	?
kāñcī «пояс»	?
брезе́нт	?
презенинг	?

водопе́риця «уруть, Myriophyllum L.» (бот.)

складне слово, утворене з основ іменників вода́ і перо́;

ця водяна й болотяна рослина названа так за пірчасто-роздільну форму свого листя;

р. [водопе́рица] «тс.», бр. вадапе́рыца «плавушник болотний, Hottonia palustris L.»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
вадапе́рыца «плавушник болотний, Hottonia palustris L.»	білоруська
водопе́рица «тс.»	російська
вода́	?
перо́	?

жму́рити

псл. žbmuriti, утворене шляхом метатези з mьžuriti (пор. ч. mžourati), що є суфіксальним похідним від mьžiti «мружитися; дрімати» (пор. р. [мжить] «мружитися; куняти», бр. [мжыць] «заплющувати очі» і їх позаслов’янські відповідники – лит. mìgti (mingù) «заснути», прус. ismigē «(він) заснув»);

пов’язане чергуванням голосних з мига́ти;

метатеза (mьžuriti › žьmuriti) відбулася, можливо, під впливом жа́ти (жму);

р. жму́рить, бр. жму́рыць, п. żmurzyć, слц. žmúriť, схв. жмýрити, слн. žmúriti;

Фонетичні та словотвірні варіанти

жму́ри

жмури́тися

жму́ритися

жму́риця «третя повіка» (у коня)

жму́рій «людина, що постійно мружить очі»

жмурі́нка «гра в хованки»

жмурка́йло «жмурій»

жму́рки

жмурко́ «жмурій»

жмурли́

па́жмурки

пі́жмурки

при́ «піжмурки»

при́жмур

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
мжыць	білоруська
жму́рыць	білоруська
mìgti	литовська
mingù	литовська
żmurzyć	польська
žbmuriti	праслов’янська
mьžiti «мружитися; дрімати» (пор. р. [мжить] «мружитися; куняти», бр. [мжыць] «заплющувати очі» і їх позаслов’янські відповідники -- лит. mìgti (mingù)	праслов’янська
mьžuriti	праслов’янська
žьmuriti	праслов’янська
ismigē «(він) заснув»	прусська
мжить	російська
жму́рить	російська
жмýрити	сербохорватська
žmúriť	словацька
žmúriti	словенська
мига́ти	українська
жа́ти (жму)	українська
жму	українська
mžourati	чеська

золотопе́ра «ситник розлогий, Juncus effusus» (бот.)

складне слово, утворене, очевидно, з основ слів зо́лото і перо́;

мотивація назви неясна;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
зо́лото	?
перо́	?

напутник «подорожник великий, Plantago major L.» (бот.)

утворення з прийменників на, по, при та іменника путь, семантично паралельне до форми подоро́жник «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

попутник

припутник «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
на	?
по	?
при	?
путь	?
подоро́жник «тс.»	?

о́пера (вид музичного мистецтва)

запозичення з італійської мови;

іт. opera «тс.» походить від лат. opera «праця, твір», мн. від opus (род. в. operis), пов’язаного з ops (род. в. opis) «сила, влада, могутність, здоров’я, багатство», спорідненим з дінд. ápaḥ «робота», ā́pas- «тс.; релігійний акт», двн. uoben «починати роботу, практикувати», нвн. üben «практикувати»;

р. бр. болг. м. о́пера, п. ч. слц. opera, схв. о̏пера, слн. ópera;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
о́пера	білоруська
о́пера	болгарська
uoben «починати роботу, практикувати»	давньоверхньонімецька
ápaḥ «робота»	давньоіндійська
opera «тс.»	італійська
opera «праця, твір»	латинська
о́пера	македонська
üben «практикувати»	нововерхньонімецька
opera	польська
о́пера	російська
пера	сербохорватська
opera	словацька
ópera	словенська
opera	чеська
від opus (род. в. operis)	?
opis «сила, влада, могутність, здоров’я, багатство»	?
ā́pas- «тс.; релігійний акт»	?

фу́ра «великий довгий віз для вантажу; фургон»

запозичення з німецької мови;

н. Fuhre (двн. fuora, свн. vuore) «віз, підвода» пов’язане з fahren «їхати», спорідненим з гр. περάω «переходжу, проникаю», πόρος «перехід», лат. porta «прохід», псл. *perti, укр. пе́рти;

р. бр. фу́ра, п. fura, ч. fůra, слц. слн. fúra, вл. fóra;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
фу́ра	білоруська
fóra	верхньолужицька
περάω «переходжу, проникаю»	грецька
πόρος «перехід»	грецька
fuora	давньоверхньонімецька
porta «прохід»	латинська
Fuhre «віз, підвода» (двн. fuora, свн. vuore)	німецька
fahren «їхати»	німецька
fura	польська
*perti	праслов’янська
фу́ра	російська
vuore	середньоверхньнімецька
fúra	словацька
fúra	словенська
пе́рти	українська
fůra	чеська

скипида́р

очевидно, запозичення з польської мови;

п. ст. spikanard «лаванда» походить від лат. spīca nardi «колос нарда»;

лат. spīca «колос» пов’язане з pinna «крило, перо», penna (‹*petna) «тс.», спорідненими з двн. fedara «перо», нвн. Feder «тс.», дінд. pátram «крило, перо», гр. πτερόν «крило», стсл. перо, укр. перо́;

виведення від перс. sipidār «тополя» (Преобр. II 298; Matzenauer LF 20, 8) непереконливе;

р. скипида́р, бр. шкіпіна́р;

Фонетичні та словотвірні варіанти

скипида́рити

скопита́р (вид ліків)

шпигина́р «скипидар»

шпиґина́р «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
шкіпіна́р	білоруська
πτερόν «крило»	грецька
fedara «перо»	давньоверхньонімецька
pátram «крило, перо»	давньоіндійська
spīca nardi «колос нарда»	латинська
spīca «колос»	латинська
Feder «тс.»	нововерхньонімецька
sipidār «тополя»	перська
spikanard «лаванда»	польська
скипида́р	російська
перо	старослов’янська
перо́	українська
spikanard «лаванда»	?
pinna «крило, перо»	?

панба́рхат «вид тонкого оксамиту»

запозичення з російської мови;

р. панба́рхат «тс.» складається з компонентів пан-, що походить від фр. panne «плис, тканина, схожа на оксамит», яке зводиться до лат. penna (‹*petnā) «крило птаха», спорідненого з дінд. pátram «крило, перо», дісл. fjöðr «тс.», двн. fedara «перо», гр. πτερόν «крило», πέτομαι «лечу, літаю», можливо, також псл. pero, укр. перо́, і ба́рхат «оксамит»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
πτερόν «крило»	грецька
πέτομαι «лечу, літаю»	грецька
fedara «перо»	давньоверхньонімецька
pátram «крило, перо»	давньоіндійська
fjöðr «тс.»	давньоісландська
penna «крило птаха» (‹*petnā)	латинська
pero	праслов’янська
панба́рхат «тс.»	російська
перо́	українська
ба́рхат «оксамит»	українська
panne «плис, тканина, схожа на оксамит»	французька

па́нуш «листя кукурудзяного качана»

запозичення з румунської чи молдавської мови;

рум. (молд.) pănúşă «оболонка кукурудзяного качана» є похідним від pánă «перо, пір’я», яке зводиться до лат. pinna «перо, крило», penna «тс.», споріднених з дінд. рátram, гр. πτερόν «тс.», двн. fedara «перо», псл. pero, укр. перо́;

Фонетичні та словотвірні варіанти

пану́ша «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
πτερόν «тс.»	грецька
fedara «перо»	давньоверхньонімецька
рátram	давньоіндійська
pinna «перо, крило»	латинська
penna «тс.»	латинська
pero	праслов’янська
pănúşă «оболонка кукурудзяного качана» (молд.)	румунська
pánă «перо, пір’я»	румунська
перо́	українська

папери́чка «тирса, ковила пірчаста, Stipa pennata L.» (бот.)

очевидно, пов’язане з перо́;

назва зумовлена характерними для тирси пірчастими остюками (Вісюліна–Клоков 101);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
перо́	українська

па́перть «церковний ґанок»

загальноприйнятої етимології не має;

зіставляється з р. [перть] «жила карельська хата», др. пьрть «лазня», спорідненими з лит. pírtis «лазня», лтс. pìrts «тс.» і пов’язаними з псл. *perti «бити», рьrati «тс.», укр. пе́рти, пра́ти, а також з р. попира́ть «топтати»;

тобто первісне значення було «місце, яке топтали, на якому стояли ногами»;

за іншою точкою зору (Meillet Études 287, 302; Горяев 248), являє собою подвоєний корінь *per- із суфіксом -ti- (як у дінд. píparti «(він) наводить, виводить, рятує») і споріднене з гр. πείρω «проколюю, пронизую», περάω «переїжджаю, перепливаю, переходжу», πόρος «прохід» тощо;

р. па́перть, бр. па́перць, др. папьртъ, папьрть, болг. папрът, стсл. папрътъ;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
па́перць	білоруська
папрът	болгарська
πείρω «проколюю, пронизую»	грецька
περάω «переїжджаю, перепливаю, переходжу»	грецька
πόρος «прохід»	грецька
píparti (як у дінд. píparti «(він)	давньоіндійська
пьрть «лазня»	давньоруська
папьртъ	давньоруська
папьрть	давньоруська
pìrts «тс.»	латиська
pírtis «лазня»	литовська
*perti «бити»	праслов’янська
рьrati «тс.»	праслов’янська
перть «жила карельська хата»	російська
попира́ть «топтати»	російська
па́перть	російська
папрътъ	старослов’янська
пе́рти	українська
пра́ти	українська

паперу́шина «папороть, Aspidium filix mas Sw; цистоптерис (вид папороті), Cystopteris Bernh. Нед» (бот.)

очевидно, похідне утворення від па́пороть, зближене з перо́ (пор. іншу назву цієї рослини – [перичка]);

зближення могло бути зумовлене пірчасто-роздільним листям рослини (Носаль 216–217; Нейштадт 51–52);

Фонетичні та словотвірні варіанти

паперушина гірська «цистоптерис гірський, C. montana Lk.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
па́пороть	українська
перо́ (пор. іншу назву цієї рослини -- [перичка])	українська

папі́жа «листки на качані кукурудзи»

запозичення з польської або чеської мови;

п. [papierzyna], ч. рáреřina «тонке волокно, волосина; пушина» пов’язані з п. pióro «перо», ч. pero «перо, пух», спорідненими з укр. перо́;

пор. [пі́р’я] «листя на качані кукурудзи», [піри́ння] «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

папіжи́ня «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
papierzyna	польська
pióro «перо»	польська
перо́	українська
рáреřina «тонке волокно, волосина; пушина»	чеська
pero «перо, пух»	чеська
пі́р'я «листя на качані кукурудзи»	?
піри́ння «тс.»	?

пена́л

запозичення з німецької мови;

н. Pennál походить від слат. pennāle «коробка на пера, пенал», утвореного від лат. penna «перо», спорідненого з дінд. pátram «крило, перо», гр. πτερόν «крило», псл. pero, укр. перо́;

р. бр. болг. пена́л, ч. слц. заст. penál;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
пена́л	білоруська
пена́л	болгарська
πτερόν «крило»	грецька
pátram «крило, перо»	давньоіндійська
penna «перо»	латинська
Pennál	німецька
pero	праслов’янська
пена́л	російська
pennāle «коробка на пера, пенал»	середньолатинська
penál (заст.)	словацька
перо́	українська
penál	чеська

пери́ло «перегородка»

похідне утворення від пе́рти;

букв. «те, на що можна спертися»;

р. пери́ла (мн.), болг. пери́ло;

Фонетичні та словотвірні варіанти

пери́ла «поруччя»

пери́льчастий

поре́льце «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
пери́ло	болгарська
пери́ла (мн.)	російська
пе́рти	українська

пери́чка «щитник, Dryoptеris Adans. (Aspidium Sw.)» (бот.)

похідні утворення від перо́;

назви зумовлені пірчасторозсіченою формою листків папороті;

Фонетичні та словотвірні варіанти

пірна́чка «орляк звичайний (папороть), Pteridium aquilinum Kuhn. (L.) (Pteris)»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
перо́	українська

пері́й «харіус, Thymallus thymallus L.» (іхт.)

очевидно, похідне утворення від перо́, оскільки тіло харіуса вкрите на боках великою лускою;

п. [pyr] «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

пері́ка «вид дрібної риби»

перни́ця «харіус»

пир

пирьок

пір «тс.»

пірь «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
pyr «тс.»	польська
перо́	українська

перлі́вка «Melica L.» (бот.)

похідне утворення від пе́рло́;

назва зумовлена, очевидно, наявністю на колосках цієї рослини кулястих грудочок, складених з недорозвинених квіток (Вісюліна– Клоков 94);

пор. р. [жемчужник] «перлівка», нвн. Perlgras «тс.»;

р. перло́вник, бр. пе́рлаўка, п. perłówka;

Фонетичні та словотвірні варіанти

перловник «перлівка висока, Melica altissima L.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
пе́рлаўка	білоруська
Perlgras «тс.»	нововерхньонімецька
perłówka	польська
жемчужник «перлівка»	російська
перло́вник	російська
пе́рло́	українська

пе́роч (бот., у сполученні [п. болотяна] «плавушник болотяний, Hottonia palustris L.»)

похідне утворення від перо́;

назва зумовлена гребінчасто-пірчасто-розсіченою формою листя цієї рослини;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
перо́	українська

пиря́ти «носити, тягати»

очевидно, пов’язане з пе́рти, р. пере́ть «нести важку ношу»;

р. пыря́ть «кидати, совати», ч. vpiřiti «втиснути»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

напі́рити «багато набрати Ме; надягти багато одягу Пі»

пира́чить «насилу нести; таскати»

пі́рити «багато набирати (в кишеню, поділ, мішок)»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
пере́ть «нести важку ношу»	російська
пыря́ть «кидати, совати»	російська
пе́рти	українська
vpiřiti «втиснути»	чеська

пі́рка «жвава дівчина Нед; розпусниця Бі»

очевидно, пов’язане як переносна назва з [пі́рка] «стріла з пером», похідним від перо́ (див.);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
пі́рка «стріла з пером»	українська
перо́	українська

поро́ки «старовинні військові прилади для розбивання мурів фортець, рід таранів» (мн.)

псл. *porkъ, очевидно, пов’язане з дієсловом *perti «бити», укр. пе́рти;

зводиться також (Schuster-Šewc 1159) до іє. *(s)per- «прискати, викидати»;

непереконливе зіставлення з дінд. paraśúḥ «сокира», гр. πέλεκυς «тс.; молот», розгляданими як запозичення, пов’язані з ак. pilakku «кинджал» (Kretschmer Einl. 105);

р. по́рок, др. порокъ, п. porok «таран», ст. prok «машина для метання снарядів, уживана при облогах», ч. слц. prak «праща; катапульта», вл. prok «праща, арбалет; лук», prokać «кидати, метати; стріляти з арбалета», нл. prok «праща», prokaś «кидати пращею; стріляти», м. прака «праща», цсл. пракъ «військова машина для здобування міст»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

поро́чник «той, що робить пороки» (заст.)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
pilakku «кинджал»	аккадська
prok «праща, арбалет; лук»«кидати, метати; стріляти з арбалета»	верхньолужицька
prokać «праща, арбалет; лук»«кидати, метати; стріляти з арбалета»	верхньолужицька
πέλεκυς «тс.; молот»	грецька
paraśúḥ «сокира»	давньоіндійська
порокъ	давньоруська
*(s)per- «прискати, викидати»	індоєвропейська
прака «праща»	македонська
prok «праща»«кидати пращею; стріляти»	нижньолужицька
prokaś «праща»«кидати пращею; стріляти»	нижньолужицька
porok «таран»	польська
*porkъ	праслов’янська
*perti «бити»	праслов’янська
по́рок	російська
prak «праща; катапульта»	словацька
пе́рти	українська
пракъ «військова машина для здобування міст»	церковнослов’янська
prak «праща; катапульта»	чеська

пра́пірка «роговий відросток позаду над ратицями тварин; плавальна перетинка між пальцями птахів»

очевидно, префіксальне утворення від перо́ (див.);

Фонетичні та словотвірні варіанти

пра́порщичка «роговий відросток позаду над ратицями тварин»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
перо́	українська

пра́ти «мити (одяг, білизну); періщити (про дощ); [бити, лупцювати]»

псл. pьrati «бити; бити праником (білизну)», пов’язане чергуванням голосних з *perti «відбивати»;

споріднене з лит. per̃ti «бити, хльоскати лазневим віником», лтс. pḕrt «тс.», вірм. harkanem «б’ю»;

р. [прать] «тиснути, давити, витискати; прати, бити праником», бр. праць «бити праником (білизну); бити», др. пьрати «прати», п. prać «прати; бити», ч. práti, слц. prat’ «тс.», вл. prać «бити», нл. praś «бити; прати», полаб. perĕ «пере», болг. пера́ «перу», м. пере «пере, миє», схв. пра̏ти «мити; прати; (перен.) виправдовувати», слн. práti «мити, прати», цсл. пьрати «бити праником (білизну), прати»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

невипра́нець «брудна людина, замазура»

перепи́ра́нка «зношена сорочка, яку надягають, поки переться інша»

перепіра́нка «сорочка, що порвалася від прання»

підпрани́че «частина білизни, яка кладеться за один раз під праник»

пра́йник «праник»

пра́ло «місце на річці, де перуть білизну»

пра́льний

пра́льник «той, що пере; [праник]»

пра́льня

пра́ля

пра́ни́к

праничо́к «пуголовок» (зоол.)

пра́нка «прання; [випрана чиста сорочка Нед]»

пра́нни́к «праник»

пра́тва́ «місце на річці, де перуть білизну»

праття́ «прання»

прач «праник; [пуголовок ЛексПол; нитка з грубої вовни Л]»

пра́чик «пуголовок»

пра́чити «бити праником білизну, полотно»

пра́чка «праля; [дошка, на якій перуть білизну; прилад для прання білизни на подвір’ї Л]»

прачка́р «той, що пере»

прачка́рня «пральня»

прачківня́ «тс.»

прачку́н «помічник пралі»

пра́чна «місце на річці, де перуть білизну»

прачува́ти «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
праць «бити праником (білизну); бити»	білоруська
пера́ «перу»	болгарська
prać «бити»	верхньолужицька
harkanem «б’ю»	вірменська
пьрати «прати»	давньоруська
pḕrt «тс.»	латиська
per̃ti «бити, хльоскати лазневим віником»	литовська
пере «пере, миє»	македонська
praś «бити; прати»	нижньолужицька
perĕ «пере»	полабська
prać «прати; бити»	польська
pьrati «бити; бити праником (білизну)»	праслов’янська
*perti «відбивати»	праслов’янська
прать «тиснути, давити, витискати; прати, бити праником»	російська
пра̏ти «мити; прати; (перен.) виправдовувати»	сербохорватська
prat' «тс.»	словацька
práti «мити, прати»	словенська
пьрати «бити праником (білизну), прати»	церковнослов’янська
práti	чеська

преа́мбула «вступна частина (документа, акта, статті)»

очевидно, запозичення з французької мови;

фр. préambule «преамбула; вступ, передмова» походить від пізньолат. praeambulus «вступ, передмова», букв. «той, що йде попереду», утвореного з prae «попереду, вперед; перед», спорідненого з гр. παραί «при, уздовж, проти», гот. faúra «перед», дангл. fore, двн. днн. fora, нвн. vor «тс.», псл. pri «при», укр. при, та дієслова ambulo, -āre «ходжу, іду; рухаюся, пересуваюся»;

р. м. преа́мбула, бр. прэа́мбула, п. слц. preambula, ч. preambule, вл. preambla, болг. преамбю́л, схв. преа̀мбул, преа̀мбула, слн. preámbula;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
прэа́мбула	білоруська
преамбю́л	болгарська
preambla	верхньолужицька
faúra «перед»	готська
παραί «при, уздовж, проти»	грецька
fore	давньоанглійська
fora	давньоверхньонімецька
fora	давньонижньонімецька
преа́мбула	македонська
vor «тс.»	нововерхньонімецька
praeambulus «вступ, передмова»	пізньолатинська
prae «попереду, вперед; перед»	пізньолатинська
preambula	польська
pri «при»	праслов’янська
ambulo	праслов’янська
преа́мбула	російська
преа̀мбул	сербохорватська
преа̀мбула	сербохорватська
preambula	словацька
preámbula	словенська
при	українська
préambule «преамбула; вступ, передмова»	французька
preambule	чеська

прива́тний «особистий, неофіційний»

запозичено з латинської мови, очевидно, через польську;

лат. prīvātus «приватний, особистий; звичайний, простий», пов’язане з prīvo «позбавляю», похідним від prīvus «окремий; кожен; особливий, власний; позбавлений», яке, можливо, зводиться до *prei̯-, відбитого в лат. prae «перед», ст. pri «тс.», псл. pri «при», укр. при;

р. прива́тный, бр. прыва́тны, п. prywatny, ч. privátní, слц. privátny, вл. нл. рriwatny, болг. прива́тен, м. приватен, схв. при̏ва̄тан, слн. priváten;

Фонетичні та словотвірні варіанти

прива́та «окрема думка, особливий інтерес, особиста користь»

привати́ст «учень приватної школи»

прива́тник

приватный (XVII ст.)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
прыва́тны	білоруська
прива́тен	болгарська
рriwatny	верхньолужицька
prīvātus «приватний, особистий; звичайний, простий»	латинська
prīvo «позбавляю»	латинська
prīvus «окремий; кожен; особливий, власний; позбавлений»	латинська
*prei̯-	латинська
prae «перед»	латинська
приватен	македонська
рriwatny	нижньолужицька
prywatny	польська
pri «при»	праслов’янська
прива́тный	російська
при̏ва̄тан	сербохорватська
privátny	словацька
priváten	словенська
при	українська
privátní	чеська

при́зьба «земляний насип навколо підмурка будинку»

результат видозміни (стягнення) давнішого *при́ізба, утвореного з прийменника при та іменника *ізба́ «хата» (пор. р. изба́ «тс.»);

р. [при́зба] «частина хати, відділена сіньми, комірчина; призьба», бр. пры́зба «призьба», п. przyzba, przyźba «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

при́зба

спри́зба

спризьба «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
пры́зба «призьба»	білоруська
przyzba «тс.»	польська
przyźba «тс.»	польська
изба́	російська
при́зба «частина хати, відділена сіньми, комірчина; призьба»	російська
*при́ізба	українська
*ізба́	українська
*ізба́	українська
при «хата» (пор. р. изба́ «тс.»)	?

при́мха «каприз, забаганка; [марновірна прикмета; марновірні обряди; нашепти, наговори; талісмани Бі]»

очевидно, давніше *примъха, утворене з прийменника при та іменника *мъха «іржа на збіжжі, хвороба колоса» (пор. р. [мха] «тс.»), пов’язаного з мъхъ «мох»;

пор. р. [па́мха] «перешкода, лихо, шкода, біда, невдача, халепа, диво, нісенітниця; пошесть», [по́мха] «перешкода, невдача, причина, псування; неврожай з видимої причини, напр., від куколю, головні, іржі тощо»;

розвиток значення *примъха йшов у двох напрямах: «хвороба збіжжя, колоса» → «забобон, забобонна прикмета, певні магічні дії (у зв’язку з тим, що хвороби збіжжя часто вважалися наслідком чаклування)»;

«хвороба збіжжя, колоса» → «хвороба взагалі» → «каприз, вередування хворої людини» → «вередування взагалі» (як семантичну паралель пор. р. [при́вере́д], що первісно, як і [ве́ред], означало «чиряк, болячка», а пізніше також «примха, каприз», звідки привере́дничать «вередувати»);

пов’язання з р. [примститься] «привидітися, приснитися» (Кравчук Белар. лексікал. і этымал. 86) необґрунтоване;

бр. пры́мхі (мн.) «марновірство; марновірні прикмети», п. [prymcha] «дурнувата людина»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

при́мхати «вередувати, капризувати»

при́мхли́вий

примхува́тий «примхливий»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
пры́мхі «марновірство; марновірні прикмети» (мн.)	білоруська
prymcha «дурнувата людина»	польська
па́мха «перешкода, лихо, шкода, біда, невдача, халепа, диво, нісенітниця; пошесть»	російська
по́мха «перешкода, невдача, причина, псування; неврожай з видимої причини, напр., від куколю, головні, іржі тощо»	російська
привере́дничать	російська
примститься «привидітися, приснитися»	російська
*примъха	українська
при «іржа на збіжжі, хвороба колоса» (пор. р. [мха] «тс.»)	українська
мъхъ «мох»	українська
*мъха	українська
*мъха	українська
*примъха «хвороба збіжжя, колоса»	українська
при́вере́д	?

прислі́вник

утворене з прийменника при та іменника сло́во (власне, дієсло́во) як калька лат. adverbium «прислівник», утвореного з прийменника ad «при» та іменника verbum «слово; дієслово»;

бр. прысло́ўе «прислівник», п. przysłówek, ч. příslovce, слц. príslovka, вл. přislowjesnik, слн. prislòv «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

відприслівнико́вий

присл «тс.» (граматика О. Партицького 1873)

присло́во «прислівник» (1863)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
прысло́ўе «прислівник»	білоруська
přislowjesnik	верхньолужицька
adverbium «прислівник»	латинська
ad «при»	латинська
verbum «слово; дієслово»	латинська
przysłówek	польська
príslovka	словацька
prislòv «тс.»	словенська
при (власне, дієсло́во)	українська
сло́во (власне, дієсло́во)	українська
příslovce	чеська

при́стрі́т «хвороба, викликана чиїмсь злим поглядом; [заздалегідь зроблена пересторога Нед; переляк О]»

результат злиття виразу *при стріті «при зустрічі», що складається з прийменника при та іменника [стріт] «зустріч»;

назва хвороби зумовлена тим, що, за народними уявленнями, вона виникає від поганої зустрічі;

р. [пристре́т] «уроки, причина»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

пристрі́к «пристріт»

пристрі́тельний «пов’язаний з пристрітом»

пристрі́ти «зурочити; зустріти Нед; завадити комусь при чаклуванні Нед; заздалегідь перестерегти Нед»

пристрі́ти́ти «тс.»

пристрі́тище (збільш.)

пристрі́тний «тс.»

пристрі́тник «людина, що здатна викликати пристріт»

при́стріть «охорона (чогось)»

при́стріч «пристріт»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
пристре́т «уроки, причина»	російська
*при стріті «при зустрічі»	?
при	?
стріт «зустріч»	?

топи́рити «стовбурчити, наїжувати»

не зовсім ясне;

очевидно, пов’язане з перо́, пі́р’я;

р. топы́рить «піднімати сторч, стовбурчити», [пы́рить], бр. тапы́рыць «тс.», ч. čepyřiti «куйовдити», вл. šepjerić se «настовбурчуватися», м. топири се «погрожує; стирчить перед очима; задирає ніс», слн. čeperiti se «стовбурчити пір’я; бундючитися»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

настопі́рити «наставити, підняти»

одтопи́рити «відстовбурчити; розкуйовдити»

одтопірити «тс.»

розтопи́рити «широко розставити в сторони»

розтопі́рити «тс.»

топі́рити

топо́рщити «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
тапы́рыць «тс.»	білоруська
šepjerić se «настовбурчуватися»	верхньолужицька
топири се «погрожує; стирчить перед очима; задирає ніс»	македонська
топы́рить «піднімати сторч, стовбурчити»	російська
пы́рить	російська
čeperiti se «стовбурчити пір’я; бундючитися»	словенська
перо́	українська
пі́р'я	українська
čepyřiti «куйовдити»	чеська

пря «спір, змагання, боротьба»

запозичення зі старослов’янської мови;

стсл. пьра «заперечення; суперечка, чвари», паралельне до п. ст. prza «судовий процес», ч. pře «тс.; спір», пов’язане з прѣти (пьрѫ) «заперечувати; сперечатися», спорідненим з укр. пе́рти;

р. пря, др. пьря «судовий процес, позов»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
пьря «судовий процес, позов»	давньоруська
пря	російська
пьра «заперечення; суперечка, чвари»	старослов’янська
прѣти	старослов’янська
пе́рти	українська
pře «тс.; спір»	чеська

упа́ртий «впертий»

запозичення з польської мови;

п. uparty є формою пасивного дієприкметника мин. ч. від дієслова uprzeć, префіксального похідного від przeć «перти», якому відповідає укр. пе́рти;

бр. упа́рты, п. uparty;

Фонетичні та словотвірні варіанти

упа́рти «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
упа́рты	білоруська
uparty	польська
przeć «перти»	польська
uparty	польська
пе́рти	українська

упирува́ти «упиратися, наполягати»

афективне утворення на основі дієслова упира́тися, пов’язаного з пе́рти «тиснути»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

упи́рісти

упи́рковати

упи́рни «впертий»

упи́рок «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
упира́тися	українська
пе́рти «тиснути»	українська

упря́мий «міцний; впертий Нед; заливний (дощ) О»

етимологічно пов’язане з прями́й;

припускається, що початковим значенням було «прямий, відкритий» (Zubató AfSlPh 15, 496; Brückner 594);

зіставлялося також з пе́рти, р. пере́ть, упо́рный (Mikl. EW 240; Горяев 388, проти Фасмер IV 165);

р. упря́мый «упертий», п. uprzejmy «милий, приємний, ввічливий», ч. upřímný «щирий, відвертий», слц. úprimný «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

упря́миця

упря́мство

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
uprzejmy «милий, приємний, ввічливий»	польська
пере́ть	російська
упо́рный	російська
упря́мый «упертий»	російська
úprimný «тс.»	словацька
прями́й	українська
пе́рти	українська
upřímný «щирий, відвертий»	чеська

шпирну́ти «штрикнути»

експресивне утворення, споріднене з пиря́ти, пе́рти;

пор. [пе́рити] «сильно бити», [пе́рнути] «сильно вдарити»;

р. [шпырну́ть] «злякати, прогнати», бр. [шпыря́ць, шпырну́ць] «кидати (кинути); ганяти; штовхати (штовхнути)»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

шпира́ти «штрикати»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
шпыря́ць	білоруська
шпырну́ць «кидати (кинути); ганяти; штовхати (штовхнути)»	білоруська
шпырну́ть «злякати, прогнати»	російська
пиря́ти	українська
пе́рти	українська
пе́рити «сильно бити»	українська
пе́рнути «сильно вдарити»	українська

чепу́ри́ти «прикрашати, прибирати»

псл. čepuriti sę, що є складним утворенням з експресивного префікса če- і дієслівної основи -puriti, яку зближують з -pyr- (р. растопы́рить і под.);

менш імовірні інші спроби пояснення: пов’язання з лтс. ceplīts (орн.) «волове очко», priekšcelis «нахаба» (Mühl.–Endz. I 373), з чапля (Соболевский РФВ 71/2, 447–448; Mikl. EW 30), з щепи́ти, р. ще́пка (Bern. I 343), з псл. čepьсь, укр. чепе́ць (Jacobson IJSLP 1/2, 1959, 276), з схв. ко̏чопēран «жвавий, рухливий, моторний» (Malinowski PF 5, 118), з псл. čubъ, п. czub, укр. чуб, з псл. pero, п. piero, укр. перо (Sławski I 128–129);

р. [чапури́ться] «надиматися, бундючитися; чепуритися», [чепори́ться, чепу́ри́ться] «величатися, пишатися», чо́порный «манірний, бундючний», бр. [чапуры́ць] «чепурити», п. czupurny «задерикуватий, визивний», [ciupurny, cupurny] «дотепний; задерикуватий», [(каш.) czupierzyc se] «по-чудернацькому одягатися», ч. čepýřiti se «сердитися», болг. чапу́ри «(він) сердиться без причини», схв. че̏перан «спритний, жвавий», слн. čopíriti se «надиматися, високо нестися»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

зчепурля́ти «очищати»

нечепу́ра

нечупуру́ха

очепури́ти «очистити»

чепури́стий

чепури́ха «чепуруха»

чепу́риця «тс.»

че́пурість «охайність»

че́пурка «чепуруха»

чепуркі́вна «дочка чепуруна»

чепурко́ «чепурун»

чепуркува́тий

чепу́рни́й «охайний, чистий, ошатний, гарний; манірний, церемонний»

чепурні́ти

чепуру́н

чепуру́ха

чепурче́нко «син-чепурун»

чіпу́ритися «чепуритися»

чіпу́рний «чепурний»

чопу́ритися «тс.»

чопу́рний

чупу́рний «тс.»

чупуру́н «чепурун»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
чапуры́ць «чепурити»	білоруська
чапу́ри «(він) сердиться без причини»	болгарська
ceplīts «волове очко» (орн.)	латиська
czub	польська
piero	польська
czupurny «задерикуватий, визивний»	польська
čepuriti	праслов’янська
čepьсь	праслов’янська
čubъ	праслов’янська
pero	праслов’янська
ще́пка	російська
чапури́ться «надиматися, бундючитися; чепуритися»	російська
ко̏чопēран «жвавий, рухливий, моторний»	сербохорватська
перан «спритний, жвавий»	сербохорватська
čopíriti se «надиматися, високо нестися»	словенська
чепе́ць	українська
чуб	українська
перо	українська
чепори́ться	українська
чепу́ри́ться «величатися, пишатися»	українська
чо́порный «манірний, бундючний»	українська
ciupurny «дотепний; задерикуватий»	українська
cupurny «дотепний; задерикуватий»	українська
czupierzyc se «по-чудернацькому одягатися» (каш.)	українська
čepýřiti se «сердитися»	чеська
če-	?
-pyr- (р. растопы́рить і под.)	?
priekšcelis «нахаба»	?
чапля	?
щепи́ти	?

Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України