ПЕВНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пе́вний
запозичення з польської мови;
п. pewny, паралельне до ч. слц. pevný «твердий, міцний; певний», виникло з п. ст. pwa «надія, довіра», пов’язаного з pwać «вірити, сподіватися», яке зводиться до псл. pъvati, що знайшло своє відображення у стсл. (оу)пъвати, укр. упова́ти;
р. [пе́вный] «справжній, істинний», бр. пэ́ўны;
Фонетичні та словотвірні варіанти
допе́вне
допе́внитися
запе́вне
запе́внити
запе́вно
напе́вне
напе́вно
не́пев
«непевний»
непе́вний
опевня́тися
«упевнятися»
пе́вен
пе́вне
пе́вність
пе́вно
певно́та
певня́к
«певний»
упе́внений
упе́внити
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
пэ́ўны | білоруська |
pewny | польська |
pwa «надія, довіра» (ст.) | польська |
pwać «вірити, сподіватися» | польська |
pъvati | праслов’янська |
пе́вный «справжній, істинний» | російська |
pevný «твердий, міцний; певний» | словацька |
(оу)пъвати | старослов’янська |
упова́ти | українська |
pevný «твердий, міцний; певний» | чеська |
спевни́ти «утвердити; (слово) виконати»
очевидно, результат зближення запозиченого п. spełnić «виконати», похідного від pełny «повний» (пор. р. испо́лнить «виконати»), з основою слова пе́вний;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
spełnić «виконати» | польська |
pełny «повний» (пор. р. испо́лнить «виконати») | польська |
пе́вний | польська |
испо́лнить | російська |
певни́ти «виконувати»
пристосоване до української (і білоруської) фонетики і зближене з пе́вний запозичення з польської мови;
п. pełnić «виконувати» утворено від pełny «повний», спорідненого з др. пълнъ, укр. по́вний (пор. р. выполня́ть «виконувати»);
бр. [пе́ўніць] «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
пе́ўніць «тс.» | білоруська |
пълнъ | давньоруська |
pełnić «виконувати» | польська |
pełny «повний» | польська |
пе́вний | українська |
по́вний (пор. р. выполня́ть «виконувати») | українська |
уфа́ти «покладати надію, сподіватися»
п. ufać «вірити (кому), довіряти; надіятися; покладатися (на що)» походить від псл. upъvati, до якого зводиться укр. упова́ти, споріднене з пе́вний;
запозичення з польської мови;
ч. úfati, слц. úfat’, полаб. ораm, болг. [уфам се], схв. у̏фати се, слн. úpati «сподіватися, довіряти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
уфа́лий
«самовпевнений»
уфати
(ХVI ст.)
у́фно́сть
«надія Пі; усердя, дерзання Бі»
уффа́ти
«дерзати, сміти»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
уфам се | болгарська |
ораm | полабська |
ufać «вірити (кому), довіряти; надіятися; покладатися (на що)» | польська |
upъvati | праслов’янська |
у̏фати се | сербохорватська |
úfat' | словацька |
úpati «сподіватися, довіряти» | словенська |
упова́ти | українська |
пе́вний | українська |
úfati | чеська |
башки́р
запозичення з тюркських мов;
башк. тат. башкypm, узб. башкир і т. д. певної етимології не мають;
пов’язуються народноетимологічно з тюрк. баш «голова» і курт «вовк»;
р. болг. башки́р, бр. бащкі́р, n. Baszkir, ч. слц. вл. Baškír;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Башки́рія
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
башкypm | башкирська |
бащкі́р | білоруська |
башки́р | болгарська |
Baškír | верхньолужицька |
башки́р | російська |
Baškír | словацька |
башкypm | татарська |
баш «голова» | тюркські |
башкир | узбецька |
Baškír | чеська |
певної | ? |
певної | ? |
курт «вовк» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України