ПАУЗА — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з німецької мови;

нім. Páuse «пауза» походить від лат. pausa «зупинка, затримка», яке зводиться до гр. παυ̃σις «тс.», пов’язаного з παύω «стримую; зупиняю, перериваю», яке зіставляється з прус. pausto «дикий, відлюдний», псл. pustъ, укр. пусти́й;

р. болг. м. па́уза, бр. па́ўза, п. слц. pauza, ч. pausa, pauza, схв. па̏уза, пàуза, слн. pávza;

очевидно, запозичення із словацької мови;

слц. pavuz, pavuza, як і п. pawąz, ч. pavuza «тс.», походить від псл. *pa-ǫzъ, паралельного іншому префіксальному варіанту *po-ǫzъ, до якого зводиться укр. [пі́взен] та ін. «тс.»;

псл. *ǫza, мн. *ǫzy;

споріднене з укр. ву́зол, в’яза́ти;

зіставляється з лит. vyžà «лапоть», výžti «плести лапті» (Petersson AfSlPh 36, 150, проти Фасмер IV 152), з лат. angō «стискаю, душу», гр. ἄγχω «здавлюю» (Брандт РФВ 22, 116–117, проти Фасмер там само), з лит. аñkštas «тісний, вузький», гот. aggwus, двн. еngi [‹*angi], нвн. eng, дісл. øngr «тс.», дінд. aṁhúḥ «вузький»;

іє. *ang̑h-;

р. у́за, у́зы, бр. ву́зы «тісні зв’язки; те, що зв’язує, об’єднує» (з рос.), др. оуза «окови», п. więzy, схв. везе, у̏зе «в’язниця; кайдани», слн. vézi, стсл. ѫза, вѫза, вѫзъ;