ПАРАЛІЗУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
пара́ліч «захворювання, що позбавляє який-небудь орган здатності нормально діяти»
запозичення з латинської мови;
лат. paralysis «розслаблен-ня, параліч» походить від гр. παράλυσις «тс.», пов’язаного зπαράλύω «ослабляю, слабну, знесилюю», утвореним з префікса παρα- «поруч, повз, пере-, від-» і дієслова λύω «розв’язую, розпускаю, ослабляю»;
р. парали́ч, бр. пара́ліч, п. paraliż, ч. paralýza, paralysa, слц. paralýza, вл. paralyza, болг. пара́лич, м. схв. парали́за, слн. paralíza;
Фонетичні та словотвірні варіанти
параліза́тор
«те, що змінює хід процесу»
параліза́ція
паралізува́ти
паралі́тик
«людина, хвора на параліч»
параліти́чний
пара́лічний
пара́ль
«параліч»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пара́ліч | білоруська |
| пара́лич | болгарська |
| paralyza | верхньолужицька |
| παράλυσις «тс.» | грецька |
| παράλύω «ослабляю, слабну, знесилюю» | грецька |
| λύω «розв’язую, розпускаю, ослабляю» | грецька |
| paralysis «розслаблен-ня, параліч» | латинська |
| парали́за | македонська |
| paraliż | польська |
| парали́ч | російська |
| парали́за | сербохорватська |
| paralýza | словацька |
| paralíza | словенська |
| paralýza | чеська |
| paralysa | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України