ПАПУ — ЕТИМОЛОГІЯ

результат редуплікації вигуку па-, який у дітей не має конкретного значення, але якому приписали значення «їсти»;

наявне в багатьох навіть не близькоспоріднених мовах;

пор. слат. рарра «каша», раррāre «їсти», нвн. Рáрре «дитяча каша», свн. гол. англ. рар «каша» тощо;

р. [па́па] «білий хліб», бр. [па́па] «хліб», п. papka «кашка», ч. papati «їсти», papaní «їжа», слц. рара «їжа», вл. рараć «їсти», болг. м. па́по «хліб», схв. па̏пити «їсти»;

запозичення з латинської мови;

лат. рāра «папа» є результатом семантичної видозміни слова рāра «батько», яке походить від гр. πάπας,πάππα «тс.», що утворилося на основі дитячого вигуку ра-ра;

існує думка (Преобр. ІІ 13), що в старослов’янську та давньоруську мови могло бути запозичене безпосередньо з грецької, оскільки гр. πάπας вживалося також у значенні «патріарх (православний)»;

р. бр. болг. м. схв. па́па, др. папа, папежъ, п. papież, заст. рара, ч. рареž, слц. слн. рáреž, стсл. папа, папежъ;

пор. гр. πατήρ, лат. pater, гот. fadar, дінд. pitár-, ав. pitar тощо;

фр. рара «батько» походить від лат. рāра, рарра, яке зводиться до гр. πάπας «тс.», πάππος «дід», що являють собою результати редуплікації в дитячій мові вигуку ра-, який ліг в основу назв батька в ряді мов;

очевидно, через російське і польське посередництво запозичено з французької мови;

р. па́па, бр. [па́почка], п. рара, ч. слц. рарá;

запозичення з німецької мови;

н. Páppe «картон» є результатом перенесення назви Pappe «каша» (через товсті прошарки клейстеру, яким раніше скріплювали шари паперу), співвідносне з укр. па́па «хліб»;

р. бр. болг. м. па́пка, п. papka;

похідне утворення від па́па «хліб»;

р. [па́пошник] «здобний хліб або пряник», [па́пушник] «хліб із пшеничного борошна», п. papusznik «вид булки»;