ПАЛКИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пали́ти «знищувати вогнем; обдавати жаром; пекти»
далі зіставляється (Иллич-Свитыч Этимология 1965, 337) з урал. *pal*a- «горіти», драв. *paḷʌ - «блискати»;
іє. *pol-, *plē-, *plō˘- «палити»;
споріднене з прус. pellane «попіл», лит. pelenaĩ, лтс. pelni «тс.»;
псл. paliti, пов’язане чергуванням голосних з polěti «горіти, палати», *polmen- «полум’я»;
р. пали́ть, бр. палі́ць, др. палити, п. вл. palić, ч. páliti, слц. pálit’, нл. paliś, болг. па́ля, м. пали, схв. па́лити, слн. pálítі, стсл. палити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́пал
«випалювання; одночасний постріл з кількох рушниць, гармат; залп»
ви́палина
«випалене місце»
випа́лювальний
випа́лювач
«той, хто виготовляє або обробляє що-небудь способом випалювання»
ві́дпал
«термічна обробка металів»
відпа́лка
«тс.»
відпа́льник
«робітник, що здійснює відпалювання»
запа́л
«пристрій для запалювання вибухової речовини; пошкодження зерна злакових у колоссі внаслідок посухи чи суховіїв; (вет.) хвороба свійських тварин, здебільшого коней»
за́пал
«велике внутрішнє збудження, порив або піднесення»
запа́лення
запа́ли́стий
«запальний»
запа́лка
«сірник»
(заст.)
запа́лько
«гаряча голова»
запа́льни́й
запа́льник
«робітник, який підпалює запали; пристрій для здійснення спалаху вибухової речовини»
запальни́чка
запа́льок
«тс.»
запальо́ний
«тс.»
запа́льчастий
«запальний, гарячий»
запальчи́вий
запа́лювальний
зу́палу
«раптом, несподівано»
наро́зпальці
«спересердя»
недо́па́л
«що-небудь не до кінця випалене, спалене»
недо́палок
«недокурок; недопалена частина»
неопали́мий
«який горить і не згоряє»
неспале́нний
о́пал
«опалення, паливо»
опа́ла
«немилість, неласка; [вогонь Ж]»
опале́нець
«відчайдушний хлопець, вітрогон»
опа́ленина
«загар»
опале́нник
«порушник спокою, підбурювач»
опа́лення
опа́листий
«запальний»
опалінки
«обпалені дерева»
опа́лість
«вогонь»
опа́лювальний
опа́лювати
опа́лювач
опалю́х
«обгоріле дерево в лісі, обгорілий пень»
опалю́ша
«тс.»
опа́лянок
«паляниця»
опаля́тися
«опалюватися; [загоряти]»
пал
«дуже сильне тепло»
пала́йка
«вогнище, багаття»
палала́й
«велике вогнище, пожежа»
пала́ти
«горіти»
па́ле́ний
палени́на
«випалене місце в степу, в лісі; топка»
палени́ця
«випалене місце; печений прісний коржик»
палені́ти
«яскраво горіти, палати; [дозрівати, червоніти (?) О]»
па́ле́нка
«горілка; обпалена цегла Л»
па́ливний
паливни́чий
«кочегар»
па́ливо
пали́льний
«який служить для опалення, освітлення, обігрівання або обпалювання»
пали́льник
«той, хто займається паленням, обпалюванням»
пали́льня
(текст.)
па́линка
«обпалена цегла Л»
палі́й
палі́йка
«та, що зробила підпал; [запалювальна машина Нед]»
палі́йство
палі́ти
«червоніти, рум’яніти»
палки́й
палови́ско
паль
«тс.»
пальба́
«стрілянина з вогнепальної зброї»
пальки́й
«палкий»
пальне́
«паливо (для двигунів)»
пальни́й
пальни́к
«прилад для спалювання горючої рідини або газу»
пальну́ти
«вистрелити з вогнепальної зброї»
пальови́на
пальови́ско
«паливо»
пальо́вище
«тс.»
палю́вка
«обпалена цегла»
палюнка
«горілка»
палюх
«старі посохлі коноплі»
па́лю́х
«жмут клоччя, який спалюють при ворожінні; багаття, яке розпалюють перед світанком на Новий рік»
палю́чий
палю́чка
«гарячка»
палю́шка
«пампушка»
па́ля
«жар, полум’я»
па́ля́нка
«тс.»
па́ля́нка
«горілка; коржик з вівсяного борошна»
паля́р
«палій»
па́ля́тина
«щось спалене, зі специфічним запахом паленого»
палятко
«маленька паляниця»
пере́па́л
перепа́лка
«перестрілка; суперечка; сварка»
підпа́л
«підпалювання; матеріал для розпалювання (в печі)»
підпале́нник
«підпалювач»
підпа́лина
«пляма іншого кольору на шерсті тварини або на хутрі»
підпалистий
«палевий»
підпа́лля
«тонкі тріски для розпалювання»
пі́дпа́лок
«вид плоского хліба; матеріал для розпалювання»
підпа́льник
«розпал; запальничка»
підпа́лювач
«палій»
підпаля́ч
«тс.»
подпа́лек
подпа́лок
«коржик з хлібного тіста»
подпа́льник
по́пал
«почервоніння хмар»
попалень
«випалене місце в лісі»
попали́ще
попели́ще
«тс.»
пропа́лений
пропа́люватися
«половіти, дозрівати»
пудпа́лок
«тс.»
ро́зпа́л
розпалені́лий
ро́зпа́лка
«дрібні дрова, тріски для розпалювання»
ро́зпалок
«розпал»
розпа́льни́й
«розпалювальний»
розпа́лювальний
розпа́лювач
спа́лах
спалахну́ти
спалени́на
«пригоріла страва на кухні»
спалени́ще
«випалене місце»
спалені́лий
спалені́ти
спале́нний
спали́мий
спали́ще
«тс.»
спалінни́к
«підпалювач»
спаль
«випалене місце в лісі»
спаля́чка
«обпалене бадилля»
упала́ти
«дуже горіти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| палі́ць | білоруська |
| па́ля | болгарська |
| palić | верхньолужицька |
| палити | давньоруська |
| *paḷʌ - «блискати» | дравідійські |
| *pol- | індоєвропейська |
| *plē- | індоєвропейська |
| *plō˘- «палити» | індоєвропейська |
| pelni «тс.» | латиська |
| pelenaĩ | литовська |
| пали | македонська |
| paliś | нижньолужицька |
| palić | польська |
| paliti | праслов’янська |
| polěti «горіти, палати» | праслов’янська |
| *polmen- «полум’я» | праслов’янська |
| pellane «попіл» | прусська |
| пали́ть | російська |
| па́лити | сербохорватська |
| pálit' | словацька |
| pálítі | словенська |
| палити | старослов’янська |
| *palˊa- «горіти» | уральські |
| páliti | чеська |
булавочник «цефалантера, пилкоголовник, Cephalanthera L. C. Rich.» (бот.)
пов’язане з була́ва́;
назва зумовлена кулястою формою пиляка цієї рослини;
пор. інші назви цефалантери: [палочниця], похідне від палка, ч. okrotice від [okrota] «куля», заст. kulatička;
Фонетичні та словотвірні варіанти
була́тка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| okrotice «куля» від [okrota] | чеська |
| була́ва́ | ? |
| інші | ? |
| палка | ? |
| kulatička | ? |
опа́лка «мішок або торба для годівлі коней, у краї якого зашиті дві палиці, рептух; мотузяна сітка або торба для сіна, з якої годують коней Л; корзина; кошик різної величини і форми на картоплю О; ночви; посуд, у якому провіюють зерно»
пов’язане з [опала́ти] «віяти зерно», похідним від [пала́ти] «тс.»;
первісним, очевидно, було значення «посудина для віяння зерна»;
перехід до значення «торба для годування, рептух» зумовлений зближенням назви опа́лка з па́лка і наявністю палиць у конструкції рептуха;
бр. [апалу́шкі] «коритце для очищення зерна в домашніх умовах», [опа́лкы] «ночви для віяння збіжжя», п. opałka «начиння для віяння збіжжя; кошик, коробка; кошик з рогожі, з лика, на дерев’яних, ліщинових прутах, для подавання вугілля до печі», ч. opálka «решето для просіювання зерна», слц. opálka «плетений кошик без ручки», нл. hopałka «віялка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опа́вка
опа́лкі
«велика торба, зшита з двох мішків, для годівлі коней»
упа́лка
«мішок для годівлі коней у дорозі»
упа́лки
«мішок для годівлі коней у дорозі, що вішається на шию коню; в отвори по краях зашиті дві палиці»
упаўка
«кошик різної величини і форми на картоплю»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| апалу́шкі «коритце для очищення зерна в домашніх умовах» | білоруська |
| hopałka «віялка» | нижньолужицька |
| opałka «начиння для віяння збіжжя; кошик, коробка; кошик з рогожі, з лика, на дерев’яних, ліщинових прутах, для подавання вугілля до печі» | польська |
| opálka «плетений кошик без ручки» | словацька |
| опа́лкы «ночви для віяння збіжжя» | українська |
| opálka «решето для просіювання зерна» | чеська |
| опала́ти «віяти зерно» | ? |
| пала́ти «тс.» | ? |
| значення «посудина для віяння зерна» | ? |
| опа́лка | ? |
| па́лка | ? |
опа́лкі «дрібні обрізки, що залишаються після розпилювання дерева»
не зовсім ясне;
можливо, результат контамінації слів опи́лки і па́лка або опи́лки й о́пал, па́ливо, пали́ти;
може бути також похідним від дієслова па́дати (тобто те, що впало, відпало, опало при розпилюванні);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| опи́лки | ? |
| па́лка | ? |
| опи́лки | ? |
| о́пал | ? |
| па́ливо | ? |
| пали́ти | ? |
| па́дати (тобто те, що впало, відпало, опало при розпилюванні). | ? |
па́лець
можливо, споріднене з гр. ψάλλω «смикаю (струни, тятиву лука)», ψαλμός «натягування (струн, лука)», оскільки при стрільбі з лука, натягуванні струн значну роль відіграє великий палець (Moszyński PZJP 127);
псл. palъ «палець», palьсь «тс.» (первісно, мабуть, «великий палець»);
цілком надійних відповідників у індоєвропейських мовах немає;
зіставляють також з лат. pollex «великий палець» (Ernout–Meillet 918; Мартынов Язык 82–83), перс. pālidan «шукати, відчувати», двн. fuоlen «відчувати» (Фасмер–Трубачев ІІІ 191–192; Machek ESJČ 429; Holub–Lyer 353);
зіставлення (Uhlenbeck 162) з лат. palpo «гладжу, голублю», гр. παλάμη «долоня, рука», лат. palma «тс.», двн. folma «рука», дінд. рāṇíḥ «тс.» помилкове;
припущуваний зв’язок з па́лиця, па́лка (Брандт РФВ 23, 302; Brückner 391; Petersson Verm. Beitr. 135) сумнівний;
р. бр. па́лец, др. пальць, п. palec «палець», ч. слц. palec «великий палець», вл. palc «тс.», нл. palc «палець», полаб. pоlåc «тс.», болг. м. па́лец «великий палець», схв. па̏лац, слн. pálec «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безпа́лий
«який не має пальця або пальців»
безпа́лок
«безпала істота»
безпа́лько
«безпала людина»
безпа́льчий
«безпалий»
напа́л(ь)ок
«палець рукавички; перев’язка на пальці; наперсток решітника»
напальки́
«удари по пальцях»
палечни́й
«зубчастий»
(про колесо)
па́льок
«палець рукавиці Нед; зубець на зубчатому колесі, кулак у колесі; віник без листя»
па́льцевий
пальча́
«рукавичка»
пальча́стий
пальча́тий
«пальцеподібний»
пальча́тка
«рукавичка»
пальченя́
«пальчик»
па́льчиковий
па́люх
«палець; стовп»
палю́шка
«рука, лапа»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́лец | білоруська |
| па́лец «великий палець» | болгарська |
| palc «тс.» | верхньолужицька |
| ψάλλω «смикаю (струни, тятиву лука)» | грецька |
| ψαλμός «натягування (струн, лука)» | грецька |
| παλάμη «долоня, рука» | грецька |
| fuоlen «відчувати» | давньоверхньонімецька |
| folma «рука» | давньоверхньонімецька |
| рāṇíḥ «тс.» | давньоіндійська |
| пальць | давньоруська |
| pollex «великий палець» | латинська |
| palpo «гладжу, голублю» | латинська |
| palma «тс.» | латинська |
| па́лец «великий палець» | македонська |
| palc «палець» | нижньолужицька |
| pālidan «шукати, відчувати» | перська |
| pоlåc «тс.» | полабська |
| palec «палець» | польська |
| palъ «палець» | праслов’янська |
| palьсь «тс.» (первісно, мабуть, «великий палець») | праслов’янська |
| па́лец | російська |
| па̏лац | сербохорватська |
| palec «великий палець» | словацька |
| pálec «тс.» | словенська |
| па́лиця | українська |
| па́лка | українська |
| palec «великий палець» | чеська |
па́лиця
псл. palica, palъka, зменш. від pala, мабуть, пов’язаного з paliti «палити»;
назва могла виникнути в час примітивного видобування вогню тертям палиці об палицю або внаслідок використання палиці як знаряддя для підтримування вогню;
за іншим припущенням (Machek ESJČ 429), зв’язок із пали́ти може мотивуватися тим, що очищені від кори гілки деяких дерев палили над вогнем, щоб одержати коричневу або темно-червону фарбу;
менш прийнятні гіпотези про запозичення з німецької мови (двн. pfal «стовп, паля» від лат. pālus – Корш у Преобр. ІІ 9), про спорідненість із па́лець (Брандт РФВ 23, 302; Brückner 391);
припускається також зв’язок з р. располоть «розколоти надвоє», двн. spalten «колоти», дінд. spháṭati «розколює», phálakam «дошка», phalati «лопається, тріскається» (Фасмер ІІІ 193; Младенов 409; Schuster-Šewc 1037; Skok II 592; Mikl. EW 255);
р. па́лка «палиця», [па́лица], бр. па́лка, др. палъка, палица «тс.», п. pała «дрюк, дрючок, ломака», pałka «ціпок, кий, палиця», ч. palice «палиця, кий; дерев’яний молот», слц. вл. pała «дрючок», нл. palica «палиця», болг. м. па́лица, схв. па̏лица, слн. pálica, стсл. палица «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пали́ґа
«велика палиця»
па́личка
па́личник
«служник при суді»
палі́ччя
па́лка
«палиця; [шишка на болотяних рослинах, стеблина без колоска]»
пало́чня
«корина, Coryna»
(зоол.)
палю́га́
«велика палиця»
па́люх
«стовп»
па́ля
«палиця»
(дит.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́лка | білоруська |
| па́лица | болгарська |
| pała «дрючок» | верхньолужицька |
| spalten «колоти» | давньоверхньонімецька |
| spháṭati «розколює» | давньоіндійська |
| phálakam «дошка» | давньоіндійська |
| phalati «лопається, тріскається» | давньоіндійська |
| палъка | давньоруська |
| палица «тс.» | давньоруська |
| па́лица | македонська |
| palica «палиця» | нижньолужицька |
| pała «дрюк, дрючок, ломака»«ціпок, кий, палиця» | польська |
| pałka «дрюк, дрючок, ломака»«ціпок, кий, палиця» | польська |
| palica | праслов’янська |
| palъka | праслов’янська |
| pala | праслов’янська |
| paliti «палити» | праслов’янська |
| располоть «розколоти надвоє» | російська |
| па́лка «палиця» | російська |
| па́лица | російська |
| па̏лица | сербохорватська |
| pała «дрючок» | словацька |
| pálica | словенська |
| палица «тс.» | старослов’янська |
| пали́ти | українська |
| па́лець | українська |
| palice «палиця, кий; дерев’яний молот» | чеська |
па́ло́чник «рогіз вузьколистий, Typhа angustifolia L.» (бот.)
пор. бр. [кіёўка] «рогіз широколистий», похідне від кій «палиця»;
назва зумовлена наявністю двох циліндричних квіткових початків на стеблі рогозу й очерету;
похідне утворення від па́лка;
р. [па́лочник] (бот.) «рогіз вузьколистий; тимофіївка, Phleum L.; грястиця збірна, грястиця звичайна, Dactylis glomerata L.», ч. ст. paličky «рогіз», слц. pálka «тс.», схв. пàлацка «невеликий початок на стеблі рогозу або очерету», пàлачнūк «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
палка
«тс.»
палки
«тс. См; очерет ВеНЗн»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кіёўка «рогіз широколистий» | білоруська |
| кій «палиця» | білоруська |
| па́лочник «рогіз вузьколистий; тимофіївка, Phleum L.; грястиця збірна, грястиця звичайна, Dactylis glomerata L.» (бот.) | російська |
| пàлацка «невеликий початок на стеблі рогозу або очерету» | сербохорватська |
| пàлачнūк «тс.» | сербохорватська |
| pálka «тс.» | словацька |
| па́лка | українська |
| paličky «рогіз» | чеська |
цу́рпа́лок «обрубок»
складне слово, утворене з основ іменників цу́ра та па́лка;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цурпа́лка
цурпа́лля
цурупа́лля
«тс.»
цуру́па́лок
цюру́балки
«колодочки; молоденьке пір’я у птахів»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цу́ра | ? |
| па́лка | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України