ПАЛИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пали́ти «знищувати вогнем; обдавати жаром; пекти»
псл. paliti, пов’язане чергуванням голосних з polěti «горіти, палати», *polmen- «полум’я»;
споріднене з прус. pellane «попіл», лит. pelenaĩ, лтс. pelni «тс.»;
іє. *pol-, *plē-, *plō˘- «палити»;
далі зіставляється (Иллич-Свитыч Этимология 1965, 337) з урал. *pal*a- «горіти», драв. *paḷʌ - «блискати»;
р. пали́ть, бр. палі́ць, др. палити, п. вл. palić, ч. páliti, слц. pálit’, нл. paliś, болг. па́ля, м. пали, схв. па́лити, слн. pálítі, стсл. палити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́пал
«випалювання; одночасний постріл з кількох рушниць, гармат; залп»
ви́палина
«випалене місце»
випа́лювальний
випа́лювач
«той, хто виготовляє або обробляє що-небудь способом випалювання»
ві́дпал
«термічна обробка металів»
відпа́лка
«тс.»
відпа́льник
«робітник, що здійснює відпалювання»
запа́л
«пристрій для запалювання вибухової речовини; пошкодження зерна злакових у колоссі внаслідок посухи чи суховіїв; (вет.) хвороба свійських тварин, здебільшого коней»
за́пал
«велике внутрішнє збудження, порив або піднесення»
запа́лення
запа́ли́стий
«запальний»
запа́лка
«сірник»
(заст.)
запа́лько
«гаряча голова»
запа́льни́й
запа́льник
«робітник, який підпалює запали; пристрій для здійснення спалаху вибухової речовини»
запальни́чка
запа́льок
«тс.»
запальо́ний
«тс.»
запа́льчастий
«запальний, гарячий»
запальчи́вий
запа́лювальний
зу́палу
«раптом, несподівано»
наро́зпальці
«спересердя»
недо́па́л
«що-небудь не до кінця випалене, спалене»
недо́палок
«недокурок; недопалена частина»
неопали́мий
«який горить і не згоряє»
неспале́нний
о́пал
«опалення, паливо»
опа́ла
«немилість, неласка; [вогонь Ж]»
опале́нець
«відчайдушний хлопець, вітрогон»
опа́ленина
«загар»
опале́нник
«порушник спокою, підбурювач»
опа́лення
опа́листий
«запальний»
опалінки
«обпалені дерева»
опа́лість
«вогонь»
опа́лювальний
опа́лювати
опа́лювач
опалю́х
«обгоріле дерево в лісі, обгорілий пень»
опалю́ша
«тс.»
опа́лянок
«паляниця»
опаля́тися
«опалюватися; [загоряти]»
пал
«дуже сильне тепло»
пала́йка
«вогнище, багаття»
палала́й
«велике вогнище, пожежа»
пала́ти
«горіти»
па́ле́ний
палени́на
«випалене місце в степу, в лісі; топка»
палени́ця
«випалене місце; печений прісний коржик»
палені́ти
«яскраво горіти, палати; [дозрівати, червоніти (?) О]»
па́ле́нка
«горілка; обпалена цегла Л»
па́ливний
паливни́чий
«кочегар»
па́ливо
пали́льний
«який служить для опалення, освітлення, обігрівання або обпалювання»
пали́льник
«той, хто займається паленням, обпалюванням»
пали́льня
(текст.)
па́линка
«обпалена цегла Л»
палі́й
палі́йка
«та, що зробила підпал; [запалювальна машина Нед]»
палі́йство
палі́ти
«червоніти, рум’яніти»
палки́й
палови́ско
паль
«тс.»
пальба́
«стрілянина з вогнепальної зброї»
пальки́й
«палкий»
пальне́
«паливо (для двигунів)»
пальни́й
пальни́к
«прилад для спалювання горючої рідини або газу»
пальну́ти
«вистрелити з вогнепальної зброї»
пальови́на
пальови́ско
«паливо»
пальо́вище
«тс.»
палю́вка
«обпалена цегла»
палюнка
«горілка»
палюх
«старі посохлі коноплі»
па́лю́х
«жмут клоччя, який спалюють при ворожінні; багаття, яке розпалюють перед світанком на Новий рік»
палю́чий
палю́чка
«гарячка»
палю́шка
«пампушка»
па́ля
«жар, полум’я»
па́ля́нка
«тс.»
па́ля́нка
«горілка; коржик з вівсяного борошна»
паля́р
«палій»
па́ля́тина
«щось спалене, зі специфічним запахом паленого»
палятко
«маленька паляниця»
пере́па́л
перепа́лка
«перестрілка; суперечка; сварка»
підпа́л
«підпалювання; матеріал для розпалювання (в печі)»
підпале́нник
«підпалювач»
підпа́лина
«пляма іншого кольору на шерсті тварини або на хутрі»
підпалистий
«палевий»
підпа́лля
«тонкі тріски для розпалювання»
пі́дпа́лок
«вид плоского хліба; матеріал для розпалювання»
підпа́льник
«розпал; запальничка»
підпа́лювач
«палій»
підпаля́ч
«тс.»
подпа́лек
подпа́лок
«коржик з хлібного тіста»
подпа́льник
по́пал
«почервоніння хмар»
попалень
«випалене місце в лісі»
попали́ще
попели́ще
«тс.»
пропа́лений
пропа́люватися
«половіти, дозрівати»
пудпа́лок
«тс.»
ро́зпа́л
розпалені́лий
ро́зпа́лка
«дрібні дрова, тріски для розпалювання»
ро́зпалок
«розпал»
розпа́льни́й
«розпалювальний»
розпа́лювальний
розпа́лювач
спа́лах
спалахну́ти
спалени́на
«пригоріла страва на кухні»
спалени́ще
«випалене місце»
спалені́лий
спалені́ти
спале́нний
спали́мий
спали́ще
«тс.»
спалінни́к
«підпалювач»
спаль
«випалене місце в лісі»
спаля́чка
«обпалене бадилля»
упала́ти
«дуже горіти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| палі́ць | білоруська |
| па́ля | болгарська |
| palić | верхньолужицька |
| палити | давньоруська |
| *paḷʌ - «блискати» | дравідійські |
| *pol- | індоєвропейська |
| *plē- | індоєвропейська |
| *plō˘- «палити» | індоєвропейська |
| pelni «тс.» | латиська |
| pelenaĩ | литовська |
| пали | македонська |
| paliś | нижньолужицька |
| palić | польська |
| paliti | праслов’янська |
| polěti «горіти, палати» | праслов’янська |
| *polmen- «полум’я» | праслов’янська |
| pellane «попіл» | прусська |
| пали́ть | російська |
| па́лити | сербохорватська |
| pálit' | словацька |
| pálítі | словенська |
| палити | старослов’янська |
| *palˊa- «горіти» | уральські |
| páliti | чеська |
плі (команда стріляти)
запозичення з російської мови;
р. пли «тс.» є результатом видозміни форми пали́ «пали, підпалюй (порох)»;
команда була зумовлена конструкцією середньовічної вогнепальної зброї;
бр. плі;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| плі | білоруська |
| пли «тс.» | російська |
| пали́ «пали, підпалюй (порох)» | російська |
па́сти (свійських тварин)
псл. pasti;
споріднене з лат. pāsco «пасу; годую, утримую; викохую», рābulum «їжа, харчі, корм», тох. А рās- «стерегти, пасти», тох. В рāsk- «тс.», хет. paḫḫši «стережу, пасу», гр. πατέομαι (аор. έπασάμην,πασ(σ)άμην) «їм, п’ю», ἄπαστος «той, що нічого не їв, не пив», дінд. рāti «охороняє, стереже», гот. fōdjan «годувати, утримувати», двн. fuotar «харчі, їжа, корм», дісл. fóstr «годування, харчування», що зводяться до іє. *рā- «пасти (худобу); стерегти; доглядати»;
пов’язання з р. пита́ть «харчувати, живити» (Walde–Hofm. ІІ 260; Trautmann 207) та з лит. pυ̃ošti «прикрашати, прибирати» (Zubatý St. a. čl. І 2, 83–85) сумнівні;
р. пасти́, бр. па́свіць, па́сціць, др. пасти, п. paść, pasać, ч. pásti, слц. pást’, вл. нл. pasć, полаб. роsĕ, роst «пастися», болг. паса́, м. пасе, схв. па̏сти, слн. pásti, стсл. пасти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́пас
напа́сочка
«пасіння»
напа́шити
«напасти (худобу)»
о́пас
«невелике місце для пасовиська в саду»
опа́систий
«огрядний»
о́пасний
«вгодований, жирний»
па́са́ти
па́сва
«випас»
па́свиско
«пасовисько»
па́свити
па́свище
пасевни́й
«який добре напасається»
па́сище
пасівни́к
пасло́
«тс.»
пасний
«відгодований»
па́сня
«пасовисько, паша»
пасови́на
(назва, пов’язана з обліком та господарськими розрахунками)
па́со́ви́сько
пасови́ця
«пасовисько, час пасіння худоби»
пасо́ви́ще
пасо́м
«попасом»
па́ства
«пасіння; паша Нед»
па́стіве́нь
«пасовище»
пастівнє́
«луки поблизу городу»
пастівни́й
пастівни́к
па́стов
«паша»
па́сто́ве́нь
пасто́вище
«пасовисько»
пастовни́й
пасто́вник
«вигін»
па́стовня́
«огороджений вигін Нед; сіножать ЛексПол»
пасту́глити
пасту́х
пастухува́ти
пастуша́
пасту́шачий
пастушеня́
пасту́ший
пасту́шина
«пастухування Кур; платня пастухові»
пасту́шка
«батіг, яким поганяють корів»
пасту́шня
«отара овець; пасіння корів за чергою»
пастьба́
«паша, пасіння»
па́сьба́
«пасіння Нед; ніколи не орана земля Л»
па́ша
«трава на пасовиську»
підпа́сач
підпа́сич
підпа́сичик
«хлібинка, яку навесні дарують пастухові»
пі́дпа́сок
по́па́с
«пасіння в дорозі; пасовисько, випас»
попаса́ння
«корм на пасовиську»
попаса́ти
«пасти в дорозі»
попа́сенє
«пасіння в дорозі; пасовисько»
попа́сище
«випас»
по́паски
по́пасом
по́пашка
«попас»
поспа́шувати
«згодувати траву чи посіви на пні»
ро́зпас
«огрядність, повність»
розпа́стися
«відгодуватися»
спаса́ти
«робити спаш»
спа́сне́
«спашне»
спасни́й
«жирний, гладкий»
спасове́ць
«той, хто пускає худобу пастися на чуже поле»
спась
«спаш»
спаш
«пошкодження трав або посівів тваринами; пасовище Нед»
спаш
спашне́
«гроші за спаш»
упа́слий
«легковідгодовуваний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́свіць | білоруська |
| па́сціць | білоруська |
| паса́ | болгарська |
| pasć | верхньолужицька |
| fōdjan «годувати, утримувати» | готська |
| πατέομαι «їм, п’ю» (аор. έπασάμην,πασ(σ)άμην) | грецька |
| ἄπαστος «той, що нічого не їв, не пив» | грецька |
| fuotar «харчі, їжа, корм» | давньоверхньонімецька |
| рāti «охороняє, стереже» | давньоіндійська |
| fóstr «годування, харчування» | давньоісландська |
| пасти | давньоруська |
| *рā- «пасти (худобу); стерегти; доглядати» | індоєвропейська |
| pāsco «пасу; годую, утримую; викохую» | латинська |
| рābulum «їжа, харчі, корм» | латинська |
| pυ̃ošti «прикрашати, прибирати» | литовська |
| пасе | македонська |
| pasć | нижньолужицька |
| роsĕ | полабська |
| роst «пастися» | полабська |
| paść | польська |
| pasać | польська |
| pasti | праслов’янська |
| пита́ть «харчувати, живити» | російська |
| пасти́ | російська |
| па̏сти | сербохорватська |
| pást' | словацька |
| pásti | словенська |
| пасти | старослов’янська |
| paḫḫši «стережу, пасу» | хетська |
| pásti | чеська |
| А рās- «стерегти, пасти» | ? |
| рāsk- «тс.» | ? |
па́сти «упасти, звалитися»
псл. pasti (‹ *padti), padati;
споріднене з дінд. padyate «падає, іде», ав. раіδуеіtі «спускається, лягає», дангл. fetan «падати», двн. gifeӡӡan «тс.», лат. pessum «додолу, вниз», далі також з псл. podъ «дно, підвалина, під», дінд. рāt «нога», гр. πούς, ποδός, лат. рēs, реdis, гот. fōtus «тс.»;
р. пасть, па́дать, бр. па́сці, па́даць, др. пасти, падати, п. paść, padać, ч. padat, ст. pasti, слц. padat’, вл. padać, нл. padaś, болг. па́дам, па́дна, м. падне, схв. па̏сти, па̏дати, слн. pásti, pádati, стсл. пасти, падати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́пад
випадко́вий
випа́дком
ви́па́док
ви́пасти
«трапитися»
відпа́д
відпа́дки
«відходи»
впад
«падіння; водоспад Ж; занепад Пі»
впа́дина
«западина»
впа́дниця
«грузило, лот»
допа́сти
«добратися; схопити»
допа́стися
«з жадністю взятися за щось; накинутися»
за-пропа́ле
«даремно»
зане́пад
занепа́дник
занепа́дництво
занепа́док
«занепад»
(заст.)
занепа́лий
занепа́сти
за́пад
«верша»
за́падень
«заглибина»
запа́дець
«людина із заходу»
запа́дина
запа́дистий
«який трохи западає»
западни́й
«розташований у западині»
запа́дний
«сніжний»
за́падниця
«западня, пастка»
западня́
«пастка; [западина]»
западове́ць
«західний вітер»
западо́к
«западня»
запа́док
«занепад; руїни; заднє стегно у тварини»
за́падь
«глибокий сніг»
западя́
«баюра, калюжа»
запа́лий
запа́стися
«опуститися, провалитися, зникнути»
запопада́ти
«сумлінно ставитися, докладати багато зусиль»
запопа́дливий
запопа́дний
запопа́сти
«дістати, роздобути, натрапити, захопити; домогтися»
запропа́лий
«даремний»
запропа́сти
«пропасти»
запропасти́ти
на́пад
на́падень
«ятір на обручі»
на́падка
«напад Ж; рибальський сак»
напа́дки
напа́дкуватий
«напасливий»
напа́дний
«тс.»
напа́дник
напа́док
«напад; переслідування»
на́падь
«напасть»
напа́сливий
на́пасни́й
«причіпливий, нав’язливий»
напа́сник
напа́сти
напастува́ти
«нападати»
на́па́сть
напропади́ме
«на погибель»
напропа́ле
невпопа́д
о́пад
«опале листя; [напад Ж; крижані бурульки або роса на деревах]»
о́пади
опа́дистий
«спадистий»
о́падка
«западина»
опадо́нько
«нещасна доля»
опа́дчина
«відходи»
о́падь
«глибокий сніг»
опа́лий
опасть
«сніг, іній на деревах»
о́пат
«снiг на деревах; несподіваний сніг; сніжна зима»
пад
«низьке місце, западина; [падіння; каскад; тераса Нед]»
па́давка
«епілепсія»
па́дали́ця
па́далишній
па́далка
пада́лник
па́дало
«парашут»
па́даль
пада́льниця
«падальна муха»
пада́люхи
«падалиця»
па́дати
па́датися
«упадати (перед кимсь)»
па́дачка
«тс.»
па́девий
«який бджоли виробляють з паді»
(мед)
па́деж
«занепад; падіж»
па́дина
«невелика долина»
пади́чій
«водоспад»
па́ді́ж
падки́й
«охочий»
падкови́тий
«старанний»
падле́чина
«тс.»
па́дли́на
«падаль»
падли́чина
«повалений вітром ліс»
па́дло́
«тс.; негідна людина»
падлю́ка
падлю́чий
падлю́чити
па́док
«випадок Нед; отвір у жорнах, крізь який сиплеться борошно О»
паду́ча
«епілепсія»
падь
«глибока долина, яр; солодка липка рідина на листі»
падьма́
(у виразі п. упа́сти «зовсім завалитись»)
пере́пад
перепа́дистий
«непостійний»
перепа́стися
«виснажитися»
піднепа́лий
піднепа́сти
«підупасти, ослабнути»
підпа́дистий
«з низьким підйомом»
(про чобіт)
підпа́сти
«бути схожим»
підупа́д
підупа́лий
підупа́сти
попа́датися
«потріскатися»
(про шкіру)
попа́дливий
«запопадливий, схильний»
попа́сти
«влучити; потрапити»
попа́стися
приопа́сти
«підупасти Нед; вибитися із сил Ме; збідніти Дз»
припа́дистий
«крутий Нед; пологий; низький у підйомі»
припадко́вий
«випадковий»
припа́дком
«випадково»
припа́дливий
«низинний»
припа́днистий
«дощовитий»
припа́док
«приступ (хвороби); [випадок]»
при́падь
«низинне місце; частина рибальської вершки»
припа́сти
«дістатися»
приупа́док
«занепад»
приупа́сти
«підупасти»
про́па́д
«погибель; падіння»
пропа́дистий
«крутий, бездонний»
пропа́дний
«пропащий»
пропа́док
«втрата»
про́падом
(у виразі пропасти п.)
пропаду́щий
«минущий»
про́падь
«пошесть»
пропа́жа
пропа́жений
«пропащий»
пропа́лий
пропасна́
«прірва»
пропа́сний
«згубний Нед; пов’язаний з пропасницею, з прірвою»
пропа́сник
«чорт ВеУг; параліч О»
пропа́сниця
пропа́сти
пропа́стливий
«крутий, з прірвами»
про́пасть
«погибель; прірва»
пропа́щий
ро́зпад
розпа́дина
«ущелина»
розпа́дно
«пристрасно»
розпа́док
розпа́лина
«тс.»
розпопа́дний
«запопадний»
спад
спадатися
«траплятися»
спа́день
«захід»
(заст.)
спа́дина
«спадиста поверхня; [водоспад Нед]»
спа́дистий
«похилий; [крутий Нед]»
спа́дки
«спадщина»
спадкі́вщина
спадко́вий
спадни́й
спа́док
«тс.»
спа́дщина
спадь
«падь на листях Нед; частина рибальської вершки»
спа́дя
«велика злива; спад»
спа́сти
«припасти, дістатися»
упад
«падіння; [нещастя]»
упада́ти
«занепадати; турбуватися, піклуватися; домагатися прихильності»
упада́тися
«доводитися, траплятися»
упа́дливий
«запопадливий»
упа́дний
(у виразі упадна година «остання година»)
упа́дник
«запобігливий чоловік»
упа́док
«падіж»
упа́донько
«горе, нещастя»
упадь
«тс.»
упа́лий
упа́ль
«опале збіжжя; гнила солома»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| раіδуеіtі «спускається, лягає» | авестійська |
| па́сці | білоруська |
| па́даць | білоруська |
| па́дам | болгарська |
| па́дна | болгарська |
| padać | верхньолужицька |
| fōtus «тс.» | готська |
| πούς | грецька |
| ποδός | грецька |
| fetan «падати» | давньоанглійська |
| gifeӡӡan «тс.» | давньоверхньонімецька |
| padyate «падає, іде» | давньоіндійська |
| рāt «нога» | давньоіндійська |
| пасти | давньоруська |
| падати | давньоруська |
| pessum «додолу, вниз» | латинська |
| рēs | латинська |
| падне | македонська |
| padaś | нижньолужицька |
| paść | польська |
| padać | польська |
| pasti (‹ *padti) | праслов’янська |
| padati | праслов’янська |
| podъ «дно, підвалина, під» | праслов’янська |
| пасть | російська |
| па́дать | російська |
| па̏сти | сербохорватська |
| па̏дати | сербохорватська |
| padat' | словацька |
| pásti | словенська |
| pádati | словенська |
| пасти | старослов’янська |
| падати | старослов’янська |
| padat | чеська |
акомпанеме́нт
порівняно нові запозичення через посередництво російської та німецької мов (нім. akkompaníeren «акомпанувати») з французької;
фр. accompagnement, accompagnateur є похідними від accompagner «супроводити, акомпанувати», що в старофранцузькій мові виникло на базі сполучення прийменника à «при, до» (з лат. ad «тс.») та іменника compain «товариш», яке походить від нар.-лат. * companіо «тс.; однокашник», утвореного з прийменника cum (›com-) «з, разом» та іменника pānis «хліб», пов’язаного з pāsco «пасу», спорідненим з псл. pasti, укр. па́сти;
р. аккомпанеме́нт, бр. акампанеме́нт, n. akompaniament, болг. акомпаниме́нт, схв. акомпањирати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
акомпаніа́тор
акомпанува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| акампанеме́нт | білоруська |
| акомпаниме́нт | болгарська |
| *companіо «тс.; однокашник» | народнолатинська |
| pasti | праслов’янська |
| аккомпанеме́нт | російська |
| акомпањирати | сербохорватська |
| па́сти | українська |
| accompagnement | французька |
| accompagner «супроводити, акомпанувати» | ? |
| à «при, до» (з лат. ad «тс.») | ? |
| compain «товариш» | ? |
| pānis «хліб» | ? |
| pāsco «пасу» | ? |
аспе́кт
запозичення з латинської мови;
лат. aspectus «погляд, вигляд, зір» є похідним від aspecto «дивлюсь», утвореного з префікса ad- (›а-) «до-, при-» і дієслова specto «дивлюсь, спостерігаю», specio «дивлюсь», спорідненого з гр. σκέπτομαι «тс.», двн. spēhōn «шпіонити, дісл. spā «говорити правду», двн. spāhi «розумний», нвн. spähen «шпіонити, стежити», можливо, також псл. pasti, укр. па́сти;
р. бр. болг. аспе́кт, п. ч. слц. вл. aspekt, м. аспект, схв. àспек(а)т, слн. aspékt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
аспектъ
(1672)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| аспе́кт | білоруська |
| аспе́кт | болгарська |
| aspekt | верхньолужицька |
| σκέπτομαι «тс.» | грецька |
| spēhōn «шпіонити, дісл. spā «говорити правду» | давньоверхньонімецька |
| spāhi «розумний» | давньоверхньонімецька |
| aspectus «погляд, вигляд, зір» | латинська |
| аспект | македонська |
| spähen «шпіонити, стежити» | нововерхньонімецька |
| aspekt | польська |
| pasti | праслов’янська |
| аспе́кт | російська |
| àспек (а)т | сербохорватська |
| aspekt | словацька |
| aspékt | словенська |
| па́сти | українська |
| aspekt | чеська |
| aspecto «дивлюсь» | ? |
| ad- «до-, при-» (›а-) | ? |
| specto «дивлюсь, спостерігаю» | ? |
| specio «дивлюсь» | ? |
запа́ла «ганьба, безчестя»
очевидно, префіксальне утворення від основи дієслова пали́ти (паленіти), паралельне до р. опа́ла «немилість»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| опа́ла «немилість» | російська |
| пали́ти (паленіти) | ? |
запа́с
утворення з префікса заі кореня пас-, наявного у дієслові па́сти, р. с-пас-а́ть тощо;
р. бр. болг. запа́с, др. запасъ, п. zapas, м. запас (військ.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
запаса́ти
запасни́й
напаса́ти
призапа́сти
припа́с
припа́сний
«запасний»
припасти́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| запа́с | білоруська |
| запа́с | болгарська |
| запасъ | давньоруська |
| запас (військ.) | македонська |
| zapas | польська |
| с-пас-а́ть | російська |
| запа́с | російська |
| пас- | ? |
| па́сти | ? |
опа́ла́ «немилість, неласка СУМ; [гнів] Ба»
запозичення з російської мови;
р. опа́ла (іст.) «царський гнів, немилість», як і др. опалъка «гнів», укр. о́пал «запал, збудження», пов’язане з пали́ть «палити»;
бр. апа́ла «опала», п. opała «неласка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опа́льний
опа́льник
«той, що зазнав опали»
опа́льно
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| апа́ла «опала» | білоруська |
| опалъка «гнів» | давньоруська |
| opała «неласка» | польська |
| опа́ла «царський гнів, немилість» (іст.) | російська |
| о́пал «запал, збудження» | українська |
| пали́ть «палити» | ? |
опа́лкі «дрібні обрізки, що залишаються після розпилювання дерева»
не зовсім ясне;
можливо, результат контамінації слів опи́лки і па́лка або опи́лки й о́пал, па́ливо, пали́ти;
може бути також похідним від дієслова па́дати (тобто те, що впало, відпало, опало при розпилюванні);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| опи́лки | ? |
| па́лка | ? |
| опи́лки | ? |
| о́пал | ? |
| па́ливо | ? |
| пали́ти | ? |
| па́дати (тобто те, що впало, відпало, опало при розпилюванні). | ? |
о́пас «варта, вартівник, охорона Ж, Пі; побоювання, острах»
похідне утворення з префіксом о- від па́сти, пасу́;
р. [о́па́с] «побоювання; охорона», [опа́ска] «передбачливість; страх; охорона, захист; небезпека», опа́сный «небезпечний», опаса́ться «побоюватися», бр. [апа́ска] «побоювання», др. опас(ь)ная грамота «охоронна грамота», опасно «уважно»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опаса́тися
«побоюватися, боятися»
о́па́ска
«небезпека Ж; острах, побоювання»
опасність
«небезпека»
(з рос.?)
опа́суватися
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| апа́ска «побоювання» | білоруська |
| опас(ь)ная «охоронна грамота» | давньоруська |
| о́па́с «побоювання; охорона» | російська |
| опа́ска «передбачливість; страх; охорона, захист; небезпека» | українська |
| опа́сный «небезпечний» | українська |
| опаса́ться «побоюватися» | українська |
| опасно «уважно» | українська |
| о- | ? |
| па́сти | ? |
| пасу́ | ? |
фура́ж «сухі корми (сіно, солома), овес, ячмінь, картопля і т. ін. для свійських тварин і птиці»
запозичення з французької мови;
фр. fourrage «корм, фураж» пов’язане з фр. ст. feurre (foerre, foarre, fouarre) «солома», яке походить від франк. *fôdr, спорідненого з н. Futter «корм» (двн. fuotar, свн. vuoter), дангл. fōdor, дісл. fōðr «харчі», герм. *fōþra-, fōðra-, що зводяться до іє. *pāt-, *pе̄t- від *pā- «пасти, годувати», звідки також тох. А pās-, тох. В pāsk-, псл. pasti, укр. па́сти;
р. бр. болг. м. фура́ж, п. furaż, ч. слц. furaž, вл. furaža, схв. фу̏рāж;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фуражи́р
фуражиро́вка
фуражи́рувати
фура́жний
фуражува́ти
фуражува́тися
хура́ж
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фура́ж | білоруська |
| фура́ж | болгарська |
| furaža | верхньолужицька |
| *fōþra- | германські |
| fōðra- | германські |
| fōdor | давньоанглійська |
| fōðr «харчі» | давньоісландська |
| *pāt- | індоєвропейська |
| *pā- «пасти, годувати» | індоєвропейська |
| *pе̄t- | індоєвропейська |
| фура́ж | македонська |
| Futter «корм» (двн. fuotar, свн. vuoter) | німецька |
| furaż | польська |
| pasti | праслов’янська |
| фура́ж | російська |
| фу̏рāж | сербохорватська |
| furaž | словацька |
| pās- | тохарська А |
| pās- | тохарська В |
| па́сти | українська |
| *fôdr | франкська |
| fourrage «корм, фураж» | французька |
| feurre «солома» (foerre, foarre, fouarre) | французька |
| foerre | французька |
| foarre | французька |
| fouarre | французька |
| furaž | чеська |
| В | ? |
спасти́ «врятувати»
утворене в християнський період за допомогою префікса съ- «з-» від дієслова па́сти «берегти, пасти»;
р. спасти́, бр. [спасці́ся] «врятуватися», др. съпасти «врятувати», ч. spasiti, слц. spasit’ «тс.», вл. spasć «уберегти», болг. спася́ «врятувати», м. спаси, схв. спа́сти, спа̑сти «тс.», стсл. съпасти, съпасати «берегти, рятувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Спас
«спаситель»
спаса́ти
спасе́нний
спасе́нник
«праведник; говільник»
спасе́ння
Спаси́тель
спа́сівка
«піст у кінці літа; сорт яблук, груш»
спа́сівський
спасівча́ний
спасі́ння
упасти́ся
«врятуватися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| спасці́ся «врятуватися» | білоруська |
| спася́ «врятувати» | болгарська |
| spasć «уберегти» | верхньолужицька |
| съпасти «врятувати» | давньоруська |
| спаси | македонська |
| спасти́ | російська |
| спа́сти | сербохорватська |
| спа̑сти «тс.» | сербохорватська |
| spasit' «тс.» | словацька |
| съ- «з-» | старослов’янська |
| па́сти «берегти, пасти» | старослов’янська |
| съпасти | старослов’янська |
| съпасати «берегти, рятувати» | старослов’янська |
| spasiti | чеська |
па́вкати «кричати» (про перепела)
похідне утворення від звуконаслідувального вигуку пав, що імітує крик перепела (передається також як пі́дполю, подь поло́ть – ВеНЗн);
Фонетичні та словотвірні варіанти
па́лкати
підпа́вок
«перепел»
підпала́йка
підпала́к
підпала́кати
підпалкува́ти
«тс.»
підпа́лок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пав | українська |
пади́волос «хвощ польовий, Equisetum arvense L.; хвощ лісовий, Equisetum silvaticum L.» (бот.)
складне слово, утворене з компонентів пади́ (імператив дієслова па́дати) та во́лос;
назва, очевидно, стосувалася спочатку лікоподію і була зумовлена, мабуть, тим, що ця рослина іноді застосовувалась проти ковтунів у волоссі;
пор. ч. koltunova zelina «лікоподій»;
назва перенесена на хвощ за зовнішньою подібністю рослин;
Фонетичні та словотвірні варіанти
паде́волос
«тс.»
падоволос
«лікоподій булавоподібний, Lycopodium clavatum L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пади́ (імператив дієслова па́дати) | українська |
пала́нка «піч у косарському таборі Г; піч із сирої землі Нед»
не зовсім ясне;
може бути результатом семантичної видозміни слова пала́нка «невелике укріплення, обнесене частоколом», або пов’язаним з дієсловом пали́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пала́нка «невелике укріплення, обнесене частоколом» | українська |
| пали́ти | українська |
па́ла́ш «холодна зброя з двосічним клинком на кінці, яка нагадує шаблю СУМ, Нед; великий ніж О»
запозичення з угорської мови;
уг. pallos «кавалерійська шабля», очевидно, походить від тур. pala «шабля з коротким широким клинком», етимологія якого неясна;
зводилось (Младенов 408) до apio-алтайського *(s)pal-/(s)pel- «розсікати надвоє, розполовинювати»;
припускалось (Lokotsch 129) індоєвропейське походження і зіставлялося з курд. pola «шабля з коротким широким клинком», перс. pülad «тс.»;
р. па́ла́ш, бр. пала́ш, ст. палашъ (1582), п. pałasz, ч. palaš, слц. paloš, м. пала, схв. па̏ла, пàла, слн. pálaš;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пала́ш | білоруська |
| pola «шабля з коротким широким клинком» | курдська |
| пала | македонська |
| pülad «тс.» | перська |
| pałasz | польська |
| па́ла́ш | російська |
| па̏ла | сербохорватська |
| пàла | сербохорватська |
| paloš | словацька |
| pálaš | словенська |
| pala «шабля з коротким широким клинком» | турецька |
| pallos «кавалерійська шабля» | угорська |
| palaš | чеська |
| *(s)pal-/(s)pel- «розсікати надвоє, розполовинювати» | ? |
па́ле́нка «горілка»
похідне утворення від пали́ти;
назва зумовлена способом виготовлення цієї горілки, яку «випалюють» із спеціальної закваски;
послідовне вживання цього слова в західноукраїнських говірках пояснюється, очевидно, впливом сусідніх словацької та чеської мов;
п. [palenka], ч. слц. pálenka, вл. нл. palenc;
Фонетичні та словотвірні варіанти
паленча́рня
«винниця»
палинча́рьня
па́лі́нка
палінча́рня
«тс.»
пальо́нка
«тс.»
палю́нка
па́лянка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| palenc | верхньолужицька |
| palenc | нижньолужицька |
| palenka | польська |
| pálenka | словацька |
| пали́ти | українська |
| pálenka | чеська |
пали́вода «відчайдушна людина, що нікого і нічого не боїться і ні перед чим не зупиняється»
складне слово, утворене з основ дієслова пали́ти та іменника вода́;
спочатку, очевидно, мало значення «брехун, хвастун, що видає за правду неймовірні речі»;
п. paliwоda «брехун, хвастун»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
паліво́дник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| paliwоda «брехун, хвастун» | польська |
| пали́ти | українська |
| вода́ | українська |
Пали́копа «християнське літнє свято на честь святого Пантелеймона 27 липня (9 серпня)»
складне слово, утворене з основ дієслова пали́ти та іменника копа́;
назва пов’язується з іменами різних святих на тій підставі, що їхні дні припадають на період жнив, коли під час грози блискавка спалює на полі копи хліба;
за народними повір’ями, святі в такий спосіб карають людей за гріхи;
р. [Пали́копа] «день Бориса і Гліба 24 липня (6 серпня)», п. Palikopa «день св. Петра»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Palikopa «день св. Петра» | польська |
| Пали́копа «день Бориса і Гліба 24 липня (6 серпня)» | російська |
| пали́ти | українська |
| копа́ | українська |
пали́ус «дрібний хмиз для підпалу»
похідне утворення від пали́ти;
компонент -ус не зовсім ясний;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пали́ти | українська |
пали́хві́ст «горихвістка, (Lusciola) phoenicurus (i tithys)» (орн.)
складне слово, утворене з основ дієслова пали́ти та іменника хвіст;
назва зумовлена яскраво-рудим оперенням хвоста горихвістки (Воїнств.–Кіст. 326–327);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пали́ти | українська |
| хвіст | українська |
па́лиця
псл. palica, palъka, зменш. від pala, мабуть, пов’язаного з paliti «палити»;
назва могла виникнути в час примітивного видобування вогню тертям палиці об палицю або внаслідок використання палиці як знаряддя для підтримування вогню;
за іншим припущенням (Machek ESJČ 429), зв’язок із пали́ти може мотивуватися тим, що очищені від кори гілки деяких дерев палили над вогнем, щоб одержати коричневу або темно-червону фарбу;
менш прийнятні гіпотези про запозичення з німецької мови (двн. pfal «стовп, паля» від лат. pālus – Корш у Преобр. ІІ 9), про спорідненість із па́лець (Брандт РФВ 23, 302; Brückner 391);
припускається також зв’язок з р. располоть «розколоти надвоє», двн. spalten «колоти», дінд. spháṭati «розколює», phálakam «дошка», phalati «лопається, тріскається» (Фасмер ІІІ 193; Младенов 409; Schuster-Šewc 1037; Skok II 592; Mikl. EW 255);
р. па́лка «палиця», [па́лица], бр. па́лка, др. палъка, палица «тс.», п. pała «дрюк, дрючок, ломака», pałka «ціпок, кий, палиця», ч. palice «палиця, кий; дерев’яний молот», слц. вл. pała «дрючок», нл. palica «палиця», болг. м. па́лица, схв. па̏лица, слн. pálica, стсл. палица «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пали́ґа
«велика палиця»
па́личка
па́личник
«служник при суді»
палі́ччя
па́лка
«палиця; [шишка на болотяних рослинах, стеблина без колоска]»
пало́чня
«корина, Coryna»
(зоол.)
палю́га́
«велика палиця»
па́люх
«стовп»
па́ля
«палиця»
(дит.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́лка | білоруська |
| па́лица | болгарська |
| pała «дрючок» | верхньолужицька |
| spalten «колоти» | давньоверхньонімецька |
| spháṭati «розколює» | давньоіндійська |
| phálakam «дошка» | давньоіндійська |
| phalati «лопається, тріскається» | давньоіндійська |
| палъка | давньоруська |
| палица «тс.» | давньоруська |
| па́лица | македонська |
| palica «палиця» | нижньолужицька |
| pała «дрюк, дрючок, ломака»«ціпок, кий, палиця» | польська |
| pałka «дрюк, дрючок, ломака»«ціпок, кий, палиця» | польська |
| palica | праслов’янська |
| palъka | праслов’янська |
| pala | праслов’янська |
| paliti «палити» | праслов’янська |
| располоть «розколоти надвоє» | російська |
| па́лка «палиця» | російська |
| па́лица | російська |
| па̏лица | сербохорватська |
| pała «дрючок» | словацька |
| pálica | словенська |
| палица «тс.» | старослов’янська |
| пали́ти | українська |
| па́лець | українська |
| palice «палиця, кий; дерев’яний молот» | чеська |
палі́пля «палаюча солома, вугілля»
неясне;
можливо, пов’язане з пали́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пали́ти | українська |
паляндрува́ти «обшарювати, нишпорити, ритися»
очевидно, результат видозміни слова плюндрува́ти, зближеного з пали́ти;
пор. бр. [паля́ндра] «чума, пошесть у вигляді білої гарячки», яке вважається похідним від паляну́ць «пальнути, ударити» (Носович 391);
бр. [паляндрава́ць] «лютувати, палити вогнем»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| паля́ндра «чума, пошесть у вигляді білої гарячки» | білоруська |
| паляну́ць «пальнути, ударити» | білоруська |
| паляндрава́ць «лютувати, палити вогнем» | білоруська |
| плюндрува́ти | українська |
| пали́ти | українська |
паляни́ця «вид хлібини»
похідне утворення від пали́ти;
назва зумовлена тим, що при випіканні такого хліба чи печива на ньому утворюється суха, іноді пригоріла скоринка;
пов’язання з гр.πέλανος «жертовний пиріг» (Фасмер ГСЭ 138) пізніше автором було відкинуте;
р. [палени́ца] «паляниця», бр. [паляні́ца] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
палани́ця
«тс. Нед; круглий пиріжок з прісного тіста [Ме]»
паленя́
«паляничка; вид вівсяного хліба»
палі́нка
«паляниця»
паля́
паляни́чити
«пекти паляниці?»
паляни́шник
«булочник»
паляни́шниця
«жінка, яка пече і продає паляниці»
па́лянка
«маленький коржик з вівсяного борошна»
паля́тко
«тс.»
розпалани́чити
«розплюснути»
розпалени́чити
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| паляні́ца «тс.» | білоруська |
| πέλανος «жертовний пиріг» | грецька |
| палени́ца «паляниця» | російська |
| пали́ти | українська |
паля́руш «приступ подагри»
похідне утворення від пали́ти «пекти», очевидно, зумовлене впливом п. palarusz «параліч»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| palarusz «параліч» | польська |
| пали́ти «пекти» | українська |
пане́ра «корзина з верболозу для овочів»
запозичення з болгарської мови;
болг. пане́р «плетений кошик» походить від іт. paniéra «круглий кошик (з двома ручками)», що виникло з лат. pānārium «кошик для хліба», утвореного від pānis «хліб», пов’язаного з pāsco «пасу; годую; їм, харчуюся», спорідненим з гот. fōdjan «живити, вигодовувати», двн. fuotar «їжа, корм», гр. πατέομαι «їм; п’ю», псл. pasti, укр. па́сти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пане́р
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пане́р «плетений кошик» | болгарська |
| fōdjan «живити, вигодовувати» | готська |
| πατέομαι «їм; п’ю» | грецька |
| fuotar «їжа, корм» | давньоверхньонімецька |
| paniéra «круглий кошик (з двома ручками)» | італійська |
| pānārium «кошик для хліба» | латинська |
| pānis «хліб» | латинська |
| pāsco «пасу; годую; їм, харчуюся» | латинська |
| pasti | праслов’янська |
| па́сти | українська |
па́ства «віруючі однієї парафії, парафіяни, [пасіння]»
похідне утворення від па́сти1;
значення «парафіяни» є, очевидно, старослов’янською калькою грецького вислову ποίμνη (ποίμνιον) του̃ Χριστου̃ «отара Христа»;
р. бр. па́ства «парафіяни», др. паства «отара», п. pastwa «пасовисько; (рідко) парафіяни», ч. слц. pastva «пасовисько, вигін», вл. нл. pastwa, полаб. postvo «тс.», болг. па́ство «паства», м. паства, схв. па̏ства «тс.», стсл. паства «стадо»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́ства «парафіяни» | білоруська |
| па́ство «паства» | болгарська |
| pastwa | верхньолужицька |
| паства «отара» | давньоруська |
| паства | македонська |
| pastwa | нижньолужицька |
| postvo «тс.» | полабська |
| pastwa «пасовисько; (рідко) парафіяни» | польська |
| па́ства «парафіяни» | російська |
| па̏ства «тс.» | сербохорватська |
| pastva «пасовисько, вигін» | словацька |
| паства «стадо» | старослов’янська |
| па́сти | українська |
| pastva «пасовисько, вигін» | чеська |
пастила́ «тістоподібний кондитерський виріб»
запозичення із західноєвропейських мов;
джерелом може бути фр. pastille «таблетка, пастилка, маленька кругла цукерка» або іт. pastiglia «таблетка, коржик»;
фр. pastille, іт. pastiglia виникли на підставі лат. рāstillus «кулька, пігулка; запашний коржик для жування», що є демінутивом від лат. рānis «хліб», спорідненого з рāsco «пасу», стсл. пасти, укр. па́сти;
р. пастила́, бр. пасціла́, п. pastylka, ч. слц. вл. pastila, схв. пàстила, слн. pastíla «солодка таблетка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пастила́ж
«фігурний виріб з тіста, цукру; скульптура з розім’ятої і обпаленої глини»
пасти́лка
пасти́льний
пасти́льник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пасціла́ | білоруська |
| pastila | верхньолужицька |
| pastiglia «таблетка, коржик» | італійська |
| pastiglia | італійська |
| рāstillus «кулька, пігулка; запашний коржик для жування» | латинська |
| рānis «хліб» | латинська |
| рāsco «пасу» | латинська |
| pastylka | польська |
| пастила́ | російська |
| пàстила | сербохорватська |
| pastila | словацька |
| pastíla «солодка таблетка» | словенська |
| пасти | старослов’янська |
| па́сти | українська |
| pastille «таблетка, пастилка, маленька кругла цукерка» | французька |
| pastille | французька |
| pastila | чеська |
па́стор «парафіяльний священик у протестантській церкві»
запозичення з німецької мови;
нвн. Рástor «тс.», свн. pastor «священик», снн. pastōr, нн. páster «тс.» походять від слат. pastor «духовний пастир, духовний отець», що виникло на підставі лат. рāstor «пастух, пастир», пов’язаного з рāsco «пасу, годую, доглядаю», з яким споріднені псл. pasti, укр. па́сти;
р. па́сто́р, бр. па́стар, п. ч. слц. pastor, болг. м. па́стор, схв. па̏стор, слн. pástor;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пастора́т
па́сторство
па́сторша
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́стар | білоруська |
| па́стор | болгарська |
| рāstor «пастух, пастир» | латинська |
| рāsco «пасу, годую, доглядаю» | латинська |
| па́стор | македонська |
| páster «тс.» | нижньонімецька |
| Рástor «тс.» | нововерхньонімецька |
| pastor | польська |
| pasti | праслов’янська |
| па́сто́р | російська |
| па̏стор | сербохорватська |
| pastor «священик» | середньоверхньнімецька |
| pastor «духовний пастир, духовний отець» | середньолатинська |
| pastōr | середньонижньонімецька |
| pastor | словацька |
| pástor | словенська |
| па́сти | українська |
| pastor | чеська |
пасту́х «пастушок, Rallus aquaticus L.» (орн.)
пов’язане з па́сти;
назви зумовлені, очевидно, різними ознаками, зокрема тим, що пастушок, утікаючи від переслідування, бігає подібно до плиски білої, яка має діалектні назви [пасту́шка, пастушо́к, пасти́рка], або тим, що деякі з цих птахів кричать «ду-ду», подібно до пастуха, який грає на сопілці;
назва рожевого шпака може бути калькою латинського терміна Pastor, букв. «пастух»;
р. [пасту́х] «лиска, Fulica atra L.; водяна курочка, Porzana pusilla Pall., Porzana parva (Scopoli)», пастушки́ «пастушкові»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пастух рожевий
«рожевий шпак, Pastor roseus L.»
пастухуваті
«Rallidae»
пасту́шка
«одуд, Upupa epops L.»
пастушко́ві
«тс.»
пастушо́к
«Rallus aquaticus»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Pastor | латинська |
| пасту́х «лиска, Fulica atra L.; водяна курочка, Porzana pusilla Pall., Porzana parva (Scopoli)» | російська |
| па́сти | українська |
| пасту́шка | українська |
| пастушо́к | українська |
| пасти́рка | українська |
| пастушки́ «пастушкові» | українська |
па́трити «дивитися, пильнувати, спостерігати»
псл. patriti «дивитися, доглядати»;
загальноприйнятої етимології не має;
здебільшого зіставляється з дінд. pāti «стереже, пасе», лат. pāsco «пасу; доглядаю; годую», псл. pasti, укр. па́сти;
виводиться також як давнє запозичення (Трубачев Этимология 1965, 48; Мартынов Язык 47; Dukova ZfSl 24/1, 14) від ір. *pātr- (ав. pārāi) «стерегти, охороняти, захищати»;
думка (Machek ESJČ 438) про спорідненість з р. смотре́ть (а отже, й з укр. [смотрі́ти]) недостатньо обґрунтована;
не виключена можливість запозичення в українську (як і білоруську) мову з польської;
бр. [па́трыць] «шукати, виглядати», п. patrzeć, patrzyć «тс.», ч. patřiti «тс.; належати», слц. pátrat «розшукувати», схв. па̏трити «належати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опате́рний
«обачний»
опа́трний
«тс.; обережний»
патрикова́ти
патрикува́т
патрува́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pāvrāi | авестійська |
| па́трыць «шукати, виглядати» | білоруська |
| pāti «стереже, пасе» | давньоіндійська |
| *pātr- «стерегти, охороняти, захищати» (ав. pārāi) | іранські |
| pāsco «пасу; доглядаю; годую» | латинська |
| patrzeć «тс.» | польська |
| patrzyć «тс.» | польська |
| patriti «дивитися, доглядати» | праслов’янська |
| pasti | праслов’янська |
| смотре́ть (а отже, й з укр. [смотрі́ти]) | російська |
| па̏трити «належати» | сербохорватська |
| pátrat «розшукувати» | словацька |
| па́сти | українська |
| patřiti «тс.; належати» | чеська |
пів «половина»
псл. polъ (‹ *polŭ);
можливо, споріднене з алб. palë «сторона, партія, розділ», перс. pahl «сторона», тадж. palu «бік, ребро, сторона»;
здебільшого пов’язується з іє. *(s)p(h)el- «розколювати (надвоє)», від якого походить і псл. polъ «піл», укр. піл;
останнім часом робляться спроби пов’язати індоєвропейські форми з фінно-угорськими (Попов Из ист. лекс. 38; Machek ESJČ 499);
для порівняння притягаються лів. púol «половина», ст. pool «тс.; сторона», фін. puoli, мокш. пяле «тс.», ерз. пель «половина», мар. пеле «тс.», комі пöв «половина, частинка», удм. пал «половина; сторона; один з пари», манс. pal «сторона, поздовжня половина»;
р. пол «половина; стать», бр. пол «стать», поў-, др. полъ «половина; стать; берег, сторона», п. pół «половина», ч. půl, ст. pól, слц. pol, вл. нл. poł, полаб. pöl (*polú) «тс.», болг. м. пол «стать; [половина]», схв. по̑ «половина», пȍла «тс.», пол «стать», слн. pól «половина», стсл. полъ «половина; стать; сторона; берег»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ізпі́льщина
«найм землі з половини»
на́впі́л
напі́в
«наполовину»
на́пол
наполи́
«тс.»
обпо́лок
«тс.»
опо́ли
«по обох боках, навколо»
опо́лок
«обапіл»
упі́л
«пополам»
упі́льний
«двосторонній, взаємний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| palë «сторона, партія, розділ» | албанська |
| пол «стать» | білоруська |
| поў- | білоруська |
| пол «стать; [половина]» | болгарська |
| poł | верхньолужицька |
| полъ «половина; стать; берег, сторона» | давньоруська |
| пель «половина» | ерзянська |
| *(s)p(h)el- «розколювати (надвоє)» | індоєвропейська |
| пöв «половина, частинка» | комі-зирянська |
| púol «половина» | лівська |
| пол «стать; [половина]» | македонська |
| pal «сторона, поздовжня половина» | мансійська |
| пеле «тс.» | марійська |
| пяле «тс.» | мокшанська |
| poł | нижньолужицька |
| pahl «сторона» | перська |
| pöl «тс.» (*polú) | полабська |
| pół «половина» | польська |
| polъ (‹ *polŭ) | праслов’янська |
| polъ «піл» | праслов’янська |
| пол «половина; стать» | російська |
| по̑ «половина» | сербохорватська |
| пȍла «тс.» | сербохорватська |
| пол «стать» | сербохорватська |
| pol | словацька |
| pól «половина» | словенська |
| полъ «половина; стать; сторона; берег» | старослов’янська |
| пал «половина; сторона; один з пари» | удмуртська |
| піл | українська |
| puoli | фінська |
| půl | чеська |
| palu «бік, ребро, сторона» | ? |
| pool «тс.; сторона» | ? |
пі́дполя «біла вівця з великою чорною плямою чи навпаки»
не зовсім ясне;
очевидно, пов’язане з підпа́лина «пляма іншого кольору», похідним від пали́ти (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
підполи́стий
«спіднизу білий, світліше забарвлений»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| підпа́лина «пляма іншого кольору» | українська |
| пали́ти | українська |
полі́но «дровина»
псл. роlěno «поліно, колода; дровина», очевидно, пов’язане з роlěti «палати, горіти», раliti «палити»;
менш переконливе зближення з псл. роlъ «половина», р. пол «підлога; дощане покриття; долівка», [пол] «половина», [полть] «частина (звичайно – половина) м’ясної туші» (Преобр. ІІ 103; Machek ESJČ 469–470; Schuster-Šewc 1126; Mikl. EW 255) або з по́лка «полиця» (Skok ІІ 699; Uhlenbeck РВrВ 21, 103);
р. болг. поле́но «поліно», бр. пале́но «тс.», др. полѣно «короткий оцупок дерева», полѣна «дрова», п. роlano «поліно», ч. слц. роleno «тс.», вл. роlěń «балка під стелею», нл. [роlena] «дверна балка, брус», м. полено, схв. по̀лено, по̀љено, слн. роléno, стсл. полѣно «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
палі́нча
«тс.»
полі́н
«поліно»
полі́нча
«полінце»
по́ліня́ка
поліня́ччя
(зб.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пале́но «тс.» | білоруська |
| поле́но «поліно» | болгарська |
| роlěń «балка під стелею» | верхньолужицька |
| полѣно «короткий оцупок дерева» | давньоруська |
| полѣна «дрова» | давньоруська |
| полено | македонська |
| роlena «дверна балка, брус» | нижньолужицька |
| роlano «поліно» | польська |
| роlěno «поліно, колода; дровина» | праслов’янська |
| роlěti «палати, горіти» | праслов’янська |
| раliti «палити» | праслов’янська |
| роlъ «половина» | праслов’янська |
| пол «підлога; дощане покриття; долівка» | російська |
| пол «половина» | російська |
| полть «частина (звичайно -- половина) м’ясної туші» | російська |
| по́лка «полиця» | російська |
| поле́но «поліно» | російська |
| по̀лено | сербохорватська |
| по̀љено | сербохорватська |
| роleno «тс.» | словацька |
| роléno | словенська |
| полѣно «тс.» | старослов’янська |
| роleno «тс.» | чеська |
половіти «зігрівати, нагрівати»
неясне, можливо, віддалено пов’язане з полі́но, пали́ти (псл. polěti «палати, горіти»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| polěti | праслов’янська |
| полі́но | українська |
| пали́ти (псл. polěti «палати, горіти»). | українська |
полу- «пів-» (перший компонент складних слів полуботи́нки, по́лудень, полу́кіпок, полу́мисок та ін.)
псл. polu-, polu форма род. в. від polъ «половина»;
р. др. болг. м. полу-, бр. палу́-, по́лу-, п. нл. połu-, ч. слц. polu- «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| палу́ | білоруська |
| по́лу- | білоруська |
| полу- | болгарська |
| полу- | давньоруська |
| полу- | македонська |
| połu- | нижньолужицька |
| połu- | польська |
| polu- | праслов’янська |
| polu «половина» | праслов’янська |
| polъ «половина» | праслов’янська |
| полу- | російська |
| polu- «тс.» | словацька |
| polu- «тс.» | чеська |
поляні́тися «рожевіти» (про небо)
очевидно, пов’язане з палені́ти «палати; червоніти», пали́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заполони́тися
«зарожевіти»
сполони́ти
«почервонити, обагрити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| палені́ти «палати; червоніти» | українська |
| пали́ти | українська |
по́піл
псл. popelъ, ререlъ, редуплікована іменна форма, пов’язана з polěti, стсл. полѣти «горіти», а також polěno, укр. поліно, paliti, укр. палити, *polmę, укр. полум’я, що належать до того самого кореня з іншими ступенями вокалізму;
споріднене з прус. pelanne «попіл», лит. pelenaĩ (мн.), лтс. pеlni «тс.», можливо, також лат. pollen, pollis «дуже дрібне борошно, подібне до пилу», pulvis «пил, порох», гр. πάλη «пил; борошно», παι-πάλη «борошно»;
р. пе́пел, [по́пел], бр. по́пел, др. попелъ, пепелъ, п. popiół, ч. popel, слц. popol, вл. нл. popjeł, полаб. püpel (‹ *popelъ), болг. м. пе́пел, схв. пе̏пео, слн. pepél, стсл. пепелъ, попелъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пепели́ще
«тс.»
попел
«попіл»
попела́стий
попели́стий
попели́ти
попели́тися
«перетворюватися на попіл, згоряти; [порпатися в землі, смітті (про курку)]»
попели́ця
«попіл; ґрунт, подібний до попелу»
попели́ще
«місце, куди висипають попіл; згарище»
попелі́ти
попельна́стий
попельни́к
«випалювач попелу; той, що торгує попелом; посудина для попелу»
попе́льня́
«місце, де зсипають попіл»
попеля́стий
попеля́тий
по́пів
попіли́ця
«попіл; земля, подібна до попелу; хутро сірої білки або соні»
по́піль
«тс.»
по́пільний
попільни́к
«місце, де зсипають попіл»
попільни́ця
«посудина на попіл від цигарок»
попільни́чка
«тс.»
по́пільність
«зольність»
попільну́ха
«гашене вапно»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́пел | білоруська |
| пе́пел | болгарська |
| popjeł | верхньолужицька |
| πάλη «пил; борошно» | грецька |
| παι-πάλη «борошно» | грецька |
| попелъ | давньоруська |
| пепелъ | давньоруська |
| pollen | латинська |
| pollis «дуже дрібне борошно, подібне до пилу» | латинська |
| pulvis «пил, порох» | латинська |
| pеlni «тс.» | латиська |
| pelenaĩ (мн.) | литовська |
| пе́пел | македонська |
| popjeł | нижньолужицька |
| püpel (‹ *popelъ) | полабська |
| popiół | польська |
| popelъ | праслов’янська |
| paliti | праслов’янська |
| *polmę | праслов’янська |
| polěno | праслов’янська |
| ререlъ | праслов’янська |
| polěti | праслов’янська |
| polěno | праслов’янська |
| ререlъ | праслов’янська |
| polěti | праслов’янська |
| pelanne «попіл» | прусська |
| пе́пел | російська |
| по́пел | російська |
| пе̏пео | сербохорватська |
| popol | словацька |
| pepél | словенська |
| полѣти «горіти» | старослов’янська |
| пепелъ | старослов’янська |
| попелъ | старослов’янська |
| поліно | українська |
| палити | українська |
| полум'я | українська |
| popel | чеська |
компа́нія «товариство; [військовий загін]»
через польське посередництво запозичено з італійської мови;
іт. compagnia «товариство» походить від нар.-лат. *compānia, утвореного за допомогою прийменника cum «разом» від іменника panis «хліб», пов’язаного з pāsco «годую, пасу», спорідненим з псл. pasti, укр. па́сти;
первісне значення – «група людей, що разом їсть хліб»;
р. болг. компа́ния, бр. кампанія, п. kompania, ч. kompanie, слц. kompánia, вл. kompanija, м. компанија, схв. компàнија, слн. Kompaníja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ковпанува́ти
«бути колегою по роботі»
компани́ст
«товариш»
компані́єць
«козак легкокінного гетьманського полку»
(іст.)
компані́йський
компані́йці
«легка регулярна кіннота»
(іст.)
компані́йщик
«тс.»
компа́нство
«вояцтво»
(іст.)
компанчик
«солдат»
компаньйо́н
компонува́ти
«товаришувати»
кумпа́н
«компаньйон»
кумпа́нія
«товариство»
кумпа́нство
«товариство; (іст.) вояцтво Я»
кунпа́нія
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кампанія | білоруська |
| компа́ния | болгарська |
| kompanija | верхньолужицька |
| compagnia «товариство» | італійська |
| компанија | македонська |
| *compānia | народнолатинська |
| kompania | польська |
| pasti | праслов’янська |
| компа́ния | російська |
| компàнија | сербохорватська |
| kompánia | словацька |
| Kompaníja | словенська |
| па́сти | українська |
| kompanie | чеська |
| cum «разом» | ? |
| panis «хліб» | ? |
| pāsco «годую, пасу» | ? |
пу́дити «лякати, гнати; мочитися; [швидко їхати О]»
псл. pǫditi «гнати, переслідувати»;
очевидно, пов’язане чергуванням голосних з *pęsti ‹*pendti «пнути»;
в такому разі споріднене з лит. spándyti «тиснути», spę́sti «ставити пастку», лтс. spuôsts «пастка», двн. дангл. spannan «натягувати»;
р. [пу́ди́ть] «проганяти, лякати», бр. пу́дзіць «тс.», др. пудити «гнати», п. pędzić «тс.», ч. puditi «спонукати, підбивати», слц. pudit’ «гнати», болг. пъ́дя «жену, виганяю», м. пади «жене, виганяє», схв. пу́дити «лякати, гнати», слн. podíti «гнати, переслідувати», стсл. пѫдити «гнати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нагнати пуду
«налякати»
напропуд
«напролом, навпростець»
напу́да
«той, хто легко лякається»
напу́сти
«налякати»
о́пуд
«опудало»
опу́да
«тс.»
опу́дало
опу́дитися
«злякатися»
о́пудь
«той, хто легко лякається»
опу́жувати
«ставити опудала»
перепу́д
«переляк»
по́пуд
«потяг, інстинкт; поштовх»
попу́дить
«кинути»
попу́дний
«вільний, розпущений»
попу́дник
«блуд; лісовик О; поквапливий чоловік ВеБ»
попудо́виско
«страховисько»
пуд
«страх»
пу́джало
«страховище»
пу́джати
«лякати»
пуди́ло
«тс.»
пу́дло
«страхопуд; опудало»
пудни́й
«страшний»
спу́да
«переляк»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пу́дзіць «тс.» | білоруська |
| пъ́дя «жену, виганяю» | болгарська |
| spannan «натягувати» | давньоанглійська |
| spannan «натягувати» | давньоверхньонімецька |
| пудити «гнати» | давньоруська |
| spuôsts «пастка» | латиська |
| spándyti «тиснути» | литовська |
| spę́sti «ставити пастку» | литовська |
| пади «жене, виганяє» | македонська |
| pędzić «тс.» | польська |
| pǫditi «гнати, переслідувати» | праслов’янська |
| *pęsti | праслов’янська |
| пу́ди́ть «проганяти, лякати» | російська |
| пу́дити «лякати, гнати» | сербохорватська |
| pudit' «гнати» | словацька |
| podíti «гнати, переслідувати» | словенська |
| пѫдити «гнати» | старослов’янська |
| puditi «спонукати, підбивати» | чеська |
пу́ля «куля»
запозичення з російської мови;
найбільш вірогідним джерелом р. пу́ля вважається п. kula;
початкове п- на місці к пояснюється впливом слів пали́ть, пу́шка;
думка про походження з фр. boule «куля» (Горяев Доп. 1, 38) менш переконлива;
припущення про спорідненість з лтс. puolis «порожня дерев’яна кулька, яку надягають коровам на роги; дзиґа», pùlis «купа, натовп, стадо», puõ˜a «коробочка з насінням; бульба», вірм. hoylk‘ «збори, військо, суспільство» (Mühl.–Endz. III 446, 456; Petersson KZ 47, 276) викликає сумнів з погляду семантики;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hoylk' «збори, військо, суспільство» | вірменська |
| puolis «порожня дерев’яна кулька, яку надягають коровам на роги; дзиґа» | латиська |
| pùlis «купа, натовп, стадо» | латиська |
| puõļa «коробочка з насінням; бульба» | латиська |
| kula | польська |
| пу́ля | російська |
| пали́ть | російська |
| пу́шка | російська |
| boule «куля» | французька |
шпалю́шо́к «волове очко, Troglodytes troglodytes L.» (орн.)
утворення, що походить від пали́ти, спали́ти з огляду на каштаново-бурий та сіруватий колір оперення птаха;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пали́ти | українська |
| спали́ти | українська |
храпа́вий «шорсткий, кострубатий»
псл. *xorpavъ «шерехатий», похідне від *xorpa;
п. chropawy «нерівний, шерехатий», ст. skropowaty, skropawy, [chroplawy, chropiały, chropaty, charpaty], ч. chrapavó, слц. rapavó, нл. chropawy «нерівний, бугристий», болг. хра́пав «нерівний, вибоїстий», м. panaв «нерівний», схв. хра̏пав «нерівний; бородавчастий», слн. hrápav «нерівний, шерехатий»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хра́пав «нерівний, вибоїстий» | болгарська |
| panaв «нерівний» | македонська |
| chropawy «нерівний, бугристий» | нижньолужицька |
| chropawy «нерівний, шерехатий» | польська |
| *xorpavъ «шерехатий» | праслов’янська |
| пав «нерівний; бородавчастий» | сербохорватська |
| rapavó | словацька |
| hrápav «нерівний, шерехатий» | словенська |
| chroplawy | українська |
| chropiały | українська |
| chropaty | українська |
| charpaty | українська |
| chrapavó | чеська |
| *xorpa | ? |
| skropowaty | ? |
| skropawy | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України