ПАЛЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
паль «загнутий кінець інструмента дереворубів»
неясне, можливо, пов’язане з па́лець;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́лець | українська |
па́ля «стовп, що забивається у ґрунт для опори чи огорожі; (заст.) загострений кілок, на який насаджували страчуваних»
через польське посередництво запозичено з німецької мови;
нвн. Pfahl (‹ двн. phāl) «паля, стовп» походить від лат. pālus «кілок»;
р. бр. па́ля, п. pal «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
па́личники
«шибеничники, караючі кати»
(1627)
паль
«тс.»
паль
«паля як межовий знак»
(1430)
па́лька
«кіл, яким відмежовують поле»
палькова́ти
«позначати кілками межу»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́ля | білоруська |
| phāl | давньоверхньонімецька |
| pālus «кілок» | латинська |
| Pfahl «паля, стовп» (‹ двн. phāl) | нововерхньонімецька |
| pal «тс.» | польська |
| па́ля | російська |
па́ля «удар лінійкою по долоні» (заст.)
лат. pālа «лопатка» етимологічно неясне;
очевидно, запозичення з латинської мови;
р. [па́ля] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
па́лі дати
«ударити лінійкою по долоні»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pālа «лопатка» | латинська |
| па́ля «тс.» | російська |
па́ла́ш «холодна зброя з двосічним клинком на кінці, яка нагадує шаблю СУМ, Нед; великий ніж О»
припускалось (Lokotsch 129) індоєвропейське походження і зіставлялося з курд. pola «шабля з коротким широким клинком», перс. pülad «тс.»;
зводилось (Младенов 408) до apio-алтайського *(s)pal-/(s)pel- «розсікати надвоє, розполовинювати»;
уг. pallos «кавалерійська шабля», очевидно, походить від тур. pala «шабля з коротким широким клинком», етимологія якого неясна;
запозичення з угорської мови;
р. па́ла́ш, бр. пала́ш, ст. палашъ (1582), п. pałasz, ч. palaš, слц. paloš, м. пала, схв. па̏ла, пàла, слн. pálaš;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пала́ш | білоруська |
| pola «шабля з коротким широким клинком» | курдська |
| пала | македонська |
| pülad «тс.» | перська |
| pałasz | польська |
| па́ла́ш | російська |
| па̏ла | сербохорватська |
| пàла | сербохорватська |
| paloš | словацька |
| pálaš | словенська |
| pala «шабля з коротким широким клинком» | турецька |
| pallos «кавалерійська шабля» | угорська |
| palaš | чеська |
| *(s)pal-/(s)pel- «розсікати надвоє, розполовинювати» | ? |
пали́ти «знищувати вогнем; обдавати жаром; пекти»
псл. paliti, пов’язане чергуванням голосних з polěti «горіти, палати», *polmen- «полум’я»;
далі зіставляється (Иллич-Свитыч Этимология 1965, 337) з урал. *pal*a- «горіти», драв. *paḷʌ - «блискати»;
іє. *pol-, *plē-, *plō˘- «палити»;
споріднене з прус. pellane «попіл», лит. pelenaĩ, лтс. pelni «тс.»;
р. пали́ть, бр. палі́ць, др. палити, п. вл. palić, ч. páliti, слц. pálit’, нл. paliś, болг. па́ля, м. пали, схв. па́лити, слн. pálítі, стсл. палити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́пал
«випалювання; одночасний постріл з кількох рушниць, гармат; залп»
ви́палина
«випалене місце»
випа́лювальний
випа́лювач
«той, хто виготовляє або обробляє що-небудь способом випалювання»
ві́дпал
«термічна обробка металів»
відпа́лка
«тс.»
відпа́льник
«робітник, що здійснює відпалювання»
запа́л
«пристрій для запалювання вибухової речовини; пошкодження зерна злакових у колоссі внаслідок посухи чи суховіїв; (вет.) хвороба свійських тварин, здебільшого коней»
за́пал
«велике внутрішнє збудження, порив або піднесення»
запа́лення
запа́ли́стий
«запальний»
запа́лка
«сірник»
(заст.)
запа́лько
«гаряча голова»
запа́льни́й
запа́льник
«робітник, який підпалює запали; пристрій для здійснення спалаху вибухової речовини»
запальни́чка
запа́льок
«тс.»
запальо́ний
«тс.»
запа́льчастий
«запальний, гарячий»
запальчи́вий
запа́лювальний
зу́палу
«раптом, несподівано»
наро́зпальці
«спересердя»
недо́па́л
«що-небудь не до кінця випалене, спалене»
недо́палок
«недокурок; недопалена частина»
неопали́мий
«який горить і не згоряє»
неспале́нний
о́пал
«опалення, паливо»
опа́ла
«немилість, неласка; [вогонь Ж]»
опале́нець
«відчайдушний хлопець, вітрогон»
опа́ленина
«загар»
опале́нник
«порушник спокою, підбурювач»
опа́лення
опа́листий
«запальний»
опалінки
«обпалені дерева»
опа́лість
«вогонь»
опа́лювальний
опа́лювати
опа́лювач
опалю́х
«обгоріле дерево в лісі, обгорілий пень»
опалю́ша
«тс.»
опа́лянок
«паляниця»
опаля́тися
«опалюватися; [загоряти]»
пал
«дуже сильне тепло»
пала́йка
«вогнище, багаття»
палала́й
«велике вогнище, пожежа»
пала́ти
«горіти»
па́ле́ний
палени́на
«випалене місце в степу, в лісі; топка»
палени́ця
«випалене місце; печений прісний коржик»
палені́ти
«яскраво горіти, палати; [дозрівати, червоніти (?) О]»
па́ле́нка
«горілка; обпалена цегла Л»
па́ливний
паливни́чий
«кочегар»
па́ливо
пали́льний
«який служить для опалення, освітлення, обігрівання або обпалювання»
пали́льник
«той, хто займається паленням, обпалюванням»
пали́льня
(текст.)
па́линка
«обпалена цегла Л»
палі́й
палі́йка
«та, що зробила підпал; [запалювальна машина Нед]»
палі́йство
палі́ти
«червоніти, рум’яніти»
палки́й
палови́ско
паль
«тс.»
пальба́
«стрілянина з вогнепальної зброї»
пальки́й
«палкий»
пальне́
«паливо (для двигунів)»
пальни́й
пальни́к
«прилад для спалювання горючої рідини або газу»
пальну́ти
«вистрелити з вогнепальної зброї»
пальови́на
пальови́ско
«паливо»
пальо́вище
«тс.»
палю́вка
«обпалена цегла»
палюнка
«горілка»
палюх
«старі посохлі коноплі»
па́лю́х
«жмут клоччя, який спалюють при ворожінні; багаття, яке розпалюють перед світанком на Новий рік»
палю́чий
палю́чка
«гарячка»
палю́шка
«пампушка»
па́ля
«жар, полум’я»
па́ля́нка
«тс.»
па́ля́нка
«горілка; коржик з вівсяного борошна»
паля́р
«палій»
па́ля́тина
«щось спалене, зі специфічним запахом паленого»
палятко
«маленька паляниця»
пере́па́л
перепа́лка
«перестрілка; суперечка; сварка»
підпа́л
«підпалювання; матеріал для розпалювання (в печі)»
підпале́нник
«підпалювач»
підпа́лина
«пляма іншого кольору на шерсті тварини або на хутрі»
підпалистий
«палевий»
підпа́лля
«тонкі тріски для розпалювання»
пі́дпа́лок
«вид плоского хліба; матеріал для розпалювання»
підпа́льник
«розпал; запальничка»
підпа́лювач
«палій»
підпаля́ч
«тс.»
подпа́лек
подпа́лок
«коржик з хлібного тіста»
подпа́льник
по́пал
«почервоніння хмар»
попалень
«випалене місце в лісі»
попали́ще
попели́ще
«тс.»
пропа́лений
пропа́люватися
«половіти, дозрівати»
пудпа́лок
«тс.»
ро́зпа́л
розпалені́лий
ро́зпа́лка
«дрібні дрова, тріски для розпалювання»
ро́зпалок
«розпал»
розпа́льни́й
«розпалювальний»
розпа́лювальний
розпа́лювач
спа́лах
спалахну́ти
спалени́на
«пригоріла страва на кухні»
спалени́ще
«випалене місце»
спалені́лий
спалені́ти
спале́нний
спали́мий
спали́ще
«тс.»
спалінни́к
«підпалювач»
спаль
«випалене місце в лісі»
спаля́чка
«обпалене бадилля»
упала́ти
«дуже горіти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| палі́ць | білоруська |
| па́ля | болгарська |
| palić | верхньолужицька |
| палити | давньоруська |
| *paḷʌ - «блискати» | дравідійські |
| *pol- | індоєвропейська |
| *plē- | індоєвропейська |
| *plō˘- «палити» | індоєвропейська |
| pelni «тс.» | латиська |
| pelenaĩ | литовська |
| пали | македонська |
| paliś | нижньолужицька |
| palić | польська |
| paliti | праслов’янська |
| polěti «горіти, палати» | праслов’янська |
| *polmen- «полум’я» | праслов’янська |
| pellane «попіл» | прусська |
| пали́ть | російська |
| па́лити | сербохорватська |
| pálit' | словацька |
| pálítі | словенська |
| палити | старослов’янська |
| *palˊa- «горіти» | уральські |
| páliti | чеська |
па́лиця
припускається також зв’язок з р. располоть «розколоти надвоє», двн. spalten «колоти», дінд. spháṭati «розколює», phálakam «дошка», phalati «лопається, тріскається» (Фасмер ІІІ 193; Младенов 409; Schuster-Šewc 1037; Skok II 592; Mikl. EW 255);
менш прийнятні гіпотези про запозичення з німецької мови (двн. pfal «стовп, паля» від лат. pālus – Корш у Преобр. ІІ 9), про спорідненість із па́лець (Брандт РФВ 23, 302; Brückner 391);
за іншим припущенням (Machek ESJČ 429), зв’язок із пали́ти може мотивуватися тим, що очищені від кори гілки деяких дерев палили над вогнем, щоб одержати коричневу або темно-червону фарбу;
назва могла виникнути в час примітивного видобування вогню тертям палиці об палицю або внаслідок використання палиці як знаряддя для підтримування вогню;
псл. palica, palъka, зменш. від pala, мабуть, пов’язаного з paliti «палити»;
р. па́лка «палиця», [па́лица], бр. па́лка, др. палъка, палица «тс.», п. pała «дрюк, дрючок, ломака», pałka «ціпок, кий, палиця», ч. palice «палиця, кий; дерев’яний молот», слц. вл. pała «дрючок», нл. palica «палиця», болг. м. па́лица, схв. па̏лица, слн. pálica, стсл. палица «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пали́ґа
«велика палиця»
па́личка
па́личник
«служник при суді»
палі́ччя
па́лка
«палиця; [шишка на болотяних рослинах, стеблина без колоска]»
пало́чня
«корина, Coryna»
(зоол.)
палю́га́
«велика палиця»
па́люх
«стовп»
па́ля
«палиця»
(дит.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́лка | білоруська |
| па́лица | болгарська |
| pała «дрючок» | верхньолужицька |
| spalten «колоти» | давньоверхньонімецька |
| spháṭati «розколює» | давньоіндійська |
| phálakam «дошка» | давньоіндійська |
| phalati «лопається, тріскається» | давньоіндійська |
| палъка | давньоруська |
| палица «тс.» | давньоруська |
| па́лица | македонська |
| palica «палиця» | нижньолужицька |
| pała «дрюк, дрючок, ломака»«ціпок, кий, палиця» | польська |
| pałka «дрюк, дрючок, ломака»«ціпок, кий, палиця» | польська |
| palica | праслов’янська |
| palъka | праслов’янська |
| pala | праслов’янська |
| paliti «палити» | праслов’янська |
| располоть «розколоти надвоє» | російська |
| па́лка «палиця» | російська |
| па́лица | російська |
| па̏лица | сербохорватська |
| pała «дрючок» | словацька |
| pálica | словенська |
| палица «тс.» | старослов’янська |
| па́лець | українська |
| пали́ти | українська |
| palice «палиця, кий; дерев’яний молот» | чеська |
пальови́к «круглий черв’як, Strongylus Müller» (зоол.)(паразитує у кишечнику тварин і зрідка людини)
пор. р. сва́йник «тс.» від сва́я «паля»;
похідне утворення від па́ля;
назва зумовлена, очевидно, властивістю пальовика проникати в окремі органи, як паля в землю;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сва́йник «тс.» | російська |
| сва́я «паля» | російська |
| па́ля | українська |
паляни́ця «вид хлібини»
похідне утворення від пали́ти;
назва зумовлена тим, що при випіканні такого хліба чи печива на ньому утворюється суха, іноді пригоріла скоринка;
пов’язання з гр.πέλανος «жертовний пиріг» (Фасмер ГСЭ 138) пізніше автором було відкинуте;
р. [палени́ца] «паляниця», бр. [паляні́ца] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
палани́ця
«тс. Нед; круглий пиріжок з прісного тіста [Ме]»
паленя́
«паляничка; вид вівсяного хліба»
палі́нка
«паляниця»
паля́
паляни́чити
«пекти паляниці?»
паляни́шник
«булочник»
паляни́шниця
«жінка, яка пече і продає паляниці»
па́лянка
«маленький коржик з вівсяного борошна»
паля́тко
«тс.»
розпалани́чити
«розплюснути»
розпалени́чити
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| паляні́ца «тс.» | білоруська |
| πέλανος «жертовний пиріг» | грецька |
| палени́ца «паляниця» | російська |
| пали́ти | українська |
Пантелеймо́н (чоловіче ім’я)
через церковнослов’янське посередництво запозичено із середньогрецької мови;
сгр. Παντελεήμων утворене з основ гр. παν- «все-» і έλεήμων «милосердний, жалісливий», похідного від ἔλεος «жалість, співчуття», етимологічно неясного;
р. Пантелеймо́н, бр. Панцеляймо́н, болг. Пантелеймо́н, Пантеле́й, м. Пантелеjмон, Пантелеj, схв. Пантèлеjмон, слн. Pantelejmon, стсл. Пантелеимонъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Палі́й
Палтимі́н
Палтимо́н
Панталимо́н
Пантелеймѡн
«всем(и)л(ос)тивъ»
(1627)
Пантелемо́н
Пантелі́й
Панько́
Паньчи́ха
«дружина Панька»
Талімо́н
«тс.»
(Ме)]
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Панцеляймо́н | білоруська |
| Пантелеймо́н | болгарська |
| Пантеле́й | болгарська |
| έλεήμων «милосердний, жалісливий» | грецька |
| ἔλεος «жалість, співчуття» | грецька |
| Пантелеjмон | македонська |
| Пантèлеjмон | македонська |
| Пантелеймо́н | російська |
| Pantelejmon | словенська |
| Пантелеимонъ | старослов’янська |
| Пантелеj | українська |
| Παντελεήμων | ? |
пів «половина»
для порівняння притягаються лів. púol «половина», ст. pool «тс.; сторона», фін. puoli, мокш. пяле «тс.», ерз. пель «половина», мар. пеле «тс.», комі пöв «половина, частинка», удм. пал «половина; сторона; один з пари», манс. pal «сторона, поздовжня половина»;
останнім часом робляться спроби пов’язати індоєвропейські форми з фінно-угорськими (Попов Из ист. лекс. 38; Machek ESJČ 499);
здебільшого пов’язується з іє. *(s)p(h)el- «розколювати (надвоє)», від якого походить і псл. polъ «піл», укр. піл;
можливо, споріднене з алб. palë «сторона, партія, розділ», перс. pahl «сторона», тадж. palu «бік, ребро, сторона»;
псл. polъ (‹ *polŭ);
р. пол «половина; стать», бр. пол «стать», поў-, др. полъ «половина; стать; берег, сторона», п. pół «половина», ч. půl, ст. pól, слц. pol, вл. нл. poł, полаб. pöl (*polú) «тс.», болг. м. пол «стать; [половина]», схв. по̑ «половина», пȍла «тс.», пол «стать», слн. pól «половина», стсл. полъ «половина; стать; сторона; берег»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ізпі́льщина
«найм землі з половини»
на́впі́л
напі́в
«наполовину»
на́пол
наполи́
«тс.»
обпо́лок
«тс.»
опо́ли
«по обох боках, навколо»
опо́лок
«обапіл»
упі́л
«пополам»
упі́льний
«двосторонній, взаємний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| palë «сторона, партія, розділ» | албанська |
| пол «стать» | білоруська |
| поў- | білоруська |
| пол «стать; [половина]» | болгарська |
| poł | верхньолужицька |
| полъ «половина; стать; берег, сторона» | давньоруська |
| пель «половина» | ерзянська |
| *(s)p(h)el- «розколювати (надвоє)» | індоєвропейська |
| пöв «половина, частинка» | комі-зирянська |
| púol «половина» | лівська |
| пол «стать; [половина]» | македонська |
| pal «сторона, поздовжня половина» | мансійська |
| пеле «тс.» | марійська |
| пяле «тс.» | мокшанська |
| poł | нижньолужицька |
| pahl «сторона» | перська |
| pöl «тс.» (*polú) | полабська |
| pół «половина» | польська |
| polъ «піл» | праслов’янська |
| polъ (‹ *polŭ) | праслов’янська |
| пол «половина; стать» | російська |
| по̑ «половина» | сербохорватська |
| пȍла «тс.» | сербохорватська |
| пол «стать» | сербохорватська |
| pol | словацька |
| pól «половина» | словенська |
| полъ «половина; стать; сторона; берег» | старослов’янська |
| пал «половина; сторона; один з пари» | удмуртська |
| піл | українська |
| puoli | фінська |
| půl | чеська |
| pool «тс.; сторона» | ? |
| palu «бік, ребро, сторона» | ? |
плі (команда стріляти)
запозичення з російської мови;
р. пли «тс.» є результатом видозміни форми пали́ «пали, підпалюй (порох)»;
команда була зумовлена конструкцією середньовічної вогнепальної зброї;
бр. плі;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| плі | білоруська |
| пли «тс.» | російська |
| пали́ «пали, підпалюй (порох)» | російська |
полу- «пів-» (перший компонент складних слів полуботи́нки, по́лудень, полу́кіпок, полу́мисок та ін.)
псл. polu-, polu форма род. в. від polъ «половина»;
р. др. болг. м. полу-, бр. палу́-, по́лу-, п. нл. połu-, ч. слц. polu- «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| палу́ | білоруська |
| по́лу- | білоруська |
| полу- | болгарська |
| полу- | давньоруська |
| полу- | македонська |
| połu- | нижньолужицька |
| połu- | польська |
| polu- | праслов’янська |
| polu «половина» | праслов’янська |
| polъ «половина» | праслов’янська |
| полу- | російська |
| polu- «тс.» | словацька |
| polu- «тс.» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України